11 листопада 2024 рокуСправа №160/20622/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 30 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління пенсійного фонду в Харківській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - Відповідача 1, та зобов'язати його вчинити певні дії, а саме призначити позивачу з 17.05.2024 пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - Рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.05.2024 №045650019289 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - Рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.06.2024 №045650019289 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.05.2024 №045650019289 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з неможливістю встановлення факту приналежності їй долученої трудової книжки б/н від 21.09.1966, оскільки внесення змін до прізвища власника такої книжки зроблено без належного обґрунтування. З цих же підстав не зараховано позивачці пільговий стаж за наданою довідкою від 10.05.2024 №56, оскільки відповідачем не було враховано трудову книжку. З огляду на наявність в паспорті позивача штампу про реєстрацію місця проживання в Автономній Республіці Крим та наявністю відмітки в трудовій книжці про призначення пенсії пенсійним органом зроблено висновок про відсутність у позивача права на пенсію. Додатково, пенсійний орган вказав, що заявник має надати сформовану належним чином пенсійну справу, отриману в органах Пенсійного фонду та довідку-атестат про період виплаченої пенсії.
05.06.2024 позивачка повторно звернулася за призначенням пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2024 №045650019289 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з наявною реєстрацією в АР Крим, а також тим, що пенсію позивачу вже призначено.
Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії вона зареєстрована та проживає в місті Дніпро, на підтвердження чого надала Витяг з Реєстру територіальної громади. Відтак, на неї не поширюються вимоги Порядку №22-1 щодо документів, надання яких вимагається від громадян України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також внутрішньо переміщених осіб. На підтвердження зміни прізвища нею надано відповідні докази, а витребування пенсійної справи позивача у органу пенсійного фонду за попереднім місцем її проживання покладається на орган, що призначає пенсію.
Позивач вважає, що досягнувши віку 76 років та за наявності страхового стажу більше 33 років вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Тому, прийняті пенсійними органами рішення, якими відмовлено у призначенні позивачці пенсії, порушує її право на соціальний захист, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
16 серпня 2024 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є Автономна Республіка Крим, а в трудовій книжці наявна відмітка про призначення пенсії. За викладених обставин, орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
27.08.2024 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду на те, що відомості про місце проживання ОСОБА_1 в місті Дніпро містяться у наданому нею до пенсійних органів витязі, інформація з якого не була взяти до уваги відповідачами. Натомість, проставлення відмітки у паспорті про зняття з реєстрації місця проживання в Автономній Республіці Крим не є можливим, оскільки АР Крим з 2014 року перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації.
27.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області із запереченнями проти заявлених позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що місце проживання позивача зареєстровано в Автономній Республіці Крим. Відтак, питання про призначення пенсії може бути вирішено після отримання документа на підтвердження того, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії. За відсутності можливості отримання документа на відповідний запит питання призначення пенсії особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя буде вирішено після внесення змін до законодавства.
14.10.2024 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Відповідач вказує, що призначення пенсії в спірних правовідносинах можливе виключно за умови надходження на запит пенсійного органу пенсійної справи з документами про припинення виплати позивачці пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 , громадняка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.04.2024 її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади №2024/003489446 (а.с.45).
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання позивача з 18 березня 2014 року: АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 та відповідно змінила своє прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
В трудовій книжці від 21.09.1966 присутня відмітка про призначення пенсії « ОСОБА_5 », а також прізвище ім'я та по батьковій власника трудової книжки ( ОСОБА_6 ) ОСОБА_1 .
Крім того, трудова книжка позивача та архівна довідка про підтвердження періоду роботи та перейменування підприємства від 08.05.2024 №30 містить наступні записи про трудову діяльність позивача, зокрема: у період з 21.09.1966 року прийнята учнем кранівника у чавуноливарному цеху №01 у Дніпропетровському заводі металургійного обладнання (АТ «ДНІПРОВАЖМАШ»); переведена 17 березня 1967 року кранівником на гарячих дільницях робіт 4 розряду; переведена 03 травня 1977 року контролером приймальником 4 розряду; переведена 01 квітня 1981 року контролером приймальником робіт в ливарному виробництві 5 розряду; переведена 01 лютого 1991 року контролером приймальником робіт в ливарному виробництві 5 розряду; звільнена 22 лютого 2000 року за власним бажанням по догляду за дитиною інвалідом.
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 10.05.2024 року №56 містить період роботи позивача за Списком № 1 з 17.03.1967 по 02.05.1977 року на посаді кранівника на гарячих дільницях у АТ «ДНІПРОВАЖМАШ».
17.05.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.05.2024 року №045650019289 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з наступним: неможливо встановити факт приналежності позивачу долученої трудової книжки б/н від 21.09.1966 року, оскільки відомості про особу в долученій трудовій книжці, а саме зміна прізвища виправлено без належного обґрунтування; пільговий стаж не зараховано згідно довідки від 10.05.2024 № 56, оскільки не враховано трудову книжку; оригінал паспорту серії НОМЕР_1 від 12.10.1998, в якому міститься штамп про реєстрацію місця проживання с. Витино Сакського району АР Крим. В ЕПС трудова книжка № б/н від 21.09.1966 ,де є відмітка про призначення пенсії. Відсутнє право для призначення пенсії за віком, оскільки заявник має надати сформовану належним чином пенсійну справу, отриману в органах ПФ та довідку-атестат про період виплаченої пенсії.
05.06.2024 року позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.06.2024 року № 045650019289 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з наявною реєстрацією в АР Крим та оскільки пенсію вже призначено.
Вважаючи такі рішення пенсійних органів протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
В оскаржуваних рішеннях відповідачами не заперечується та обставина, що на час звернення до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії за віком в травні та червні 2024 року ОСОБА_1 досягла необхідного віку та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. З огляду на те, що досягнення необхідного віку та наявність необхідного стажу для призначення пенсії відповідачами не заперечується, ці обставини не потребують додаткового встановлення та доказування.
Відтак, оцінка оскаржуваним рішенням буде надаватися виходячи із тих доводів, якими відповідачі керувалися при прийнятті спірних рішень.
Зокрема, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, пенсійні органи вказали на те, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території окупованої російською федерацією Автономної Республіки Крим, пенсія їй вже призначена, а доказів на підтвердження припинення виплат пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 1.5 Розділу І Порядку №22-1 розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №234.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п. 1.8 Розділу І Порядку №22-1).
За приписами п. 4.2. Розділу 4 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Згідно з п. 2.28 Розділу 2 Порядку №22-1 інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Електронна інформаційна взаємодія здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
Відповідно до абзацу 4 п. 1.8 Розділу І Порядку 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Положенням підпункту 9 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з 18.03.2014 мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою в паспорті серії НОМЕР_1 .
При цьому, на момент звернення за призначенням пенсії позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади №2024/003489446 (а.с.45).
Відтак, позивачка на момент звернення за призначенням пенсії не відноситься до категорії громадян України, що «проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» та під час звернення за призначенням пенсії яких вимагається надання заяви в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Також, на неї не поширюються вимоги Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №234.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.2) ч.1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» саме витяг з реєстру територіальної громади підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи, а не відмітка в паспорті.
Отже, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи обставини того, що місце реєстрації та проживання позивача знаходиться на окупованій російською федерацією території Автономної Республіки Крим.
Суд звертає увагу, що відповідачами не заперечується та обставина, що на час звернення до пенсійних органів із заявою про призначення пенсії за віком в травні та червні 2024 року ОСОБА_1 досягла необхідного віку та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (згідно оскаржуваного рішення від 24.05.2024 вік заявника 76 років 02 місяці 05 днів, страховий стаж становить 33 роки 05 місяців 02 дні).
Разом з тим, у трудовій книжці позивача від 21.09.1966 дійсно присутня відмітка про призначення пенсії «Ленинский Райсобес».
Втім, ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю довідки-атестата про припинення виплати раніше призначеної пенсії.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 9 пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку №22-1 для отримання такої довідки орган, що призначає пенсію зобов'язаний направити запит щодо перебування позивача на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувача пенсії та саме відповідач, а не позивач долучає одержаний на запит документ.
Відтак, обов'язок щодо долучення довідки-атестата про припинення виплати раніше призначеної позивачу пенсії покладено саме на орган, що призначає пенсію.
Отже, неможливість направлення такого запиту та отримання відповіді на нього через військову агресію російської федерації проти України, не є правовою підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.
Крім того, аналіз положень Порядку №22-1 також дозволяє зробити висновок, що на орган Пенсійного фонду, який приймає заяву покладається обов'язок надати допомогу заявнику в оформленні документів, витребування додаткових документів, надсилання відповідних запитів до державних органів, а також надсилання запиту до органів пенсійного забезпечення російської федерації щодо надання відомостей про те, чи особа перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії чи ні.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до цього часу, акціонерне товариство Укрпошта з 24.02.2022 тимчасово припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації.
Тому відповідач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Разом з тим, така обставина не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист.
Суд вважає, що в спірних правовідносинах заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону № 1058-IV.
Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсію в Україні.
До того ж відповідачем не надано доказів того, що позивачем отримувалась пенсія на окупованій території, а відмітка в трудовій книжці позивача про призначення пенсії та наявне в матеріалах справи пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 12.03.1993 (а.с.87) свідчать про те, що пенсія за віком по Списку №1 призначалася позивачу в 1993 році пенсійними органами України. Натомість, зазначеним обставинам відповідачі в оскаржуваних рішення оцінки не надали.
Отже, відмова в призначенні пенсії з підстав ненадання довідки-атестата про припинення виплати раніше призначеної позивачу пенсії є протиправною.
Відтак, доводи відповідачів в цій частині відхиляються.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
З огляду на встановлені судом обставини та чинне на дату виникнення спірних правовідносин нормативне регулювання, оскаржувані рішенні не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, тому суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про визнання протиправними та скасування Рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.05.2024 №045650019289 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.06.2024 №045650019289 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Щодо належності трудової книжки позивачу суд принагідно зауважує, що факт зміни прізвища " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_4 " підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , де позивач після укладення шлюбу з чоловіком ОСОБА_2 змінила прізвище " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_4 ". Тобто, трудова книжка від 21.09.1966, яка надавалася відповідачам для призначення пенсії, належить ОСОБА_1 .
Також, суд звертає увагу на те, що відповідачами не ставилася під сумнів приналежність трудової книжки позивачці при встановленні факту призначення їй пенсії. Зокрема, факт призначення пенсії позивачу встановлювався відповідачами на підставі наявної в трудовій книжці відмітки. Натомість, приналежність трудової книжки позивачу ставиться під сумнів при зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу роботи позивача. Така суперечлива поведінка відповідачів є недопустимою та повинна тлумачитися на користь позивача.
З цих підстав, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 21.09.1966 по 20.02.2000, зазначені в трудовій книжці позивача від 21.09.1966 повинні враховуватися для призначення пенсії позивачу, в тому числі і пільговий період за Списком № 1 з 17.03.1967 по 02.05.1977, на підтвердження якого була надана довідка від 10.05.2024 №56, пільговий стаж згідно з якою не було зараховано Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та зобов'язати його вчинити певні дії, а саме призначити позивачу з 17.05.2024 пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, 17.05.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Втім, ГУ ПФУ в Рівненській області та ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку наявністю реєстрації на окупованій російською федерацією території та відсутністю довідки-атестата про припинення виплати раніше призначеної пенсії.
З огляду на те, що під час судового розгляду встановлена протиправність відмови пенсійних органів у призначенні пенсії з підстав, викладених в оскаржуваних рішеннях порушені права позивача підлягають захисту також шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу з 17.05.2024 пенсію за віком, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо дати, з якої позивачу має бути призначена пенсія.
На переконання суду, пенсія повинна бути призначена з дати першого звернення позивача - 17.05.2024, оскільки необхідність подання повторної заяви про призначення пенсії викликана протиправною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні пенсії, що встановлено під час судового розгляду.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якшо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
З огляду на те, що в даній справі оскаржувалося два рішення про відмову в призначенні пенсії, які були прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, судовий збір повинен бути стягнений з них солідарно.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 24.05.2024 №045650019289.
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 12.06.2024 №045650019289.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату з 17.05.2024 ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданої нею заяви.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,80 грн. (одна тисяча вісмсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, ідентифікаційний код: 21084076).
6.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1816,80 грн. (одна тисяча вісмсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2, ідентифікаційний код: 14099344).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, ідентифікаційний код: 21084076.
Відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2, ідентифікаційний код: 14099344.
Відповідач3: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ідентифікаційний код: 21910427.
Суддя А.О. Сластьон