16 травня 2024 рокуСправа №160/2538/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
29.01.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 08.12.2022 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , яка від попереднього шлюбу має двох дітей. Їх біологічний батько не приймає участі у вихованні та не утримує дітей, не сплачує аліменти на їх утримання та відповідно до розрахунку заборгованості аліментів заборгованість складає більше 170 000,00 грн. Також зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільних дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 18.01.2024 року відповідач листом повідомив, що у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про здійснення позивачем утримання трьох і більше дітей, не вбачає підстав для надання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації. Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 30.01.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено і забезпечення позову шляхом вжиття заходів щодо заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 до прийняття судом рішення у цій справі.
Ухвалою суду від 30.01.2024 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішення у справі №160/2538/24.
Ухвалою суду від 29.03.2024 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/2538/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
15.05.2024 року представником ІНФОРМАЦІЯ_5 подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до сімейного законодавства, приходяться позивачу пасинками, та на позивача, як на вітчима, може бути покладено обов'язок щодо їх утримання лише за наявності обставин, зазначених в частині 1 статті 268 СК України, а саме: відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання. Проживання дітей (пасинків) разом з позивачем, не доводить сам факт їх утримання. Позивачем не наведено жодної обставини, яка б перешкоджала батькові дитини виконувати батьківські обов'язки щодо утримання. Не сплата біологічним батьком аліментів, не звільняє останнього від обов'язку щодо утримання. Таким чином, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися з настанням певних юридичних фактів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Так судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 08.12.2022 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_3 від 08.12.2022 року.
Позивач та його дружина мають двох спільних дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26.12.2022 року та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.01.2014 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.06.2010 року та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 02.09.2008 року батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зазначено ОСОБА_8 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 28.12.2022 року виданого виконкомом Інгулецької районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 2008 року народження, ОСОБА_7 2010 року народження, ОСОБА_5 2014 року народження, ОСОБА_4 2022 року народження та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Згідно акту від 16.01.2024 року, складеного ОСББ «Каткова-15» позивач з 2012 року проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до розрахунку Центрально-міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 06.09.2022 року вбачається, що у виконавчому провадженні № 44808462 попередній розрахунок заборгованості по аліментам за період з березня 2008 року по вересень 2022 року складає 177 075,40 грн.
18.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що у нього на утриманні перебуває четверо дітей.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2024 року № 545 повідомлено позивача про неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з наступних підстав. Згідно наданої інформації, копії свідоцтва про народження від 02.09.2008 року серії НОМЕР_5 виданого стосовно народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі «БАТЬКИ» батьком зазначений ОСОБА_8 , матір'ю ОСОБА_9 та копії свідоцтва про народження від 16.06.2010 року серії НОМЕР_4 виданого стосовно ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , в графі «БАТЬКИ» батьком зазначений ОСОБА_8 , матір'ю ОСОБА_9 , що в свою чергу вказує на не перебування малолітніх дітей на утриманні у позивача, будь-яких інших документів які б вказували зворотне до заяви не додано. Для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як чоловіку, на утриманні якого перебувають твоє і більше дітей віком до 18 років, необхідно додатково подати письмові документи або засвідчені належним чином копії, які будуть підтверджувати перебування на утриманні позивача малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Частиною 5 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Відповідно достатті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022), постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 № 342/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2264-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 № 574/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2501-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 № 758/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2739-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 № 59/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2916-ІХ, Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3058-ІХ, Указом Президента України від 26.07.2023 № 452/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3276-ІХ, та Указом Президента України від 06.11.2023 № 735/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3430-ІХ, відповідно з 25.05.2022 на 90 діб, з 23.08.2022 на діб, з 21.11.2022 на 90 діб, з 19.02.2023 на 90 діб, з 20.05.2023 на 90 діб, з 18.08.2023 на 90 діб, з 16.11.2023 на 90 діб, з 14.02.2024 на 90 діб.
Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 постановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_9 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, а саме: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Таким чином, у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», не підлягають призову на військову службу військовозобов'язані, у тому числі, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. Водночас діти вважаються такими, які перебувають на утриманні рідних батьків, за виключенням випадку позбавлення їх батьківських прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Позивач з дружиною мають двох спільних дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Крім того, разом з позивачем проживають діти ОСОБА_2 народжені у шлюбі з ОСОБА_8 , а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до частини 2 та 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Відтак, батьки повинні утримувати неповнолітню дитину. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій формі.
В свою чергу, обов'язок з утримання у мачухи, вітчима неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає виключно, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
За встановленими у справі обставинами вбачається, що батько ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - ОСОБА_8 участі в утриманні синів. належним чином не приймає, має заборгованість зі сплати аліментів
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим, наявність заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_8 не спростовує його обов'язок в утриманні синів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , не свідчить також про відсутність обов'язку такого утримання та не виключає стягнення з нього аліментів в майбутньому в процесі здійснення державним виконавцем виконавчих дій.
При цьому, доказів позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав на дітей, матеріали справи не містять.
Однак, підтвердження можливого неналежного утримання дітей ОСОБА_8 , наявність заборгованості зі сплати аліментів, може свідчити виключно про неналежне виконання своїх обов'язків батьком ОСОБА_8 та не свідчить про утримання дітей позивачем.
В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів саме того факту, що діти дружини позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебувають на його утриманні, окрім спільного проживання.
За таких обставин твердження позивача про перебування на його утриманні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Разом з тим, той факт, що родина позивача визнана багатодітною, не спростовує вищевикладених висновків суду, оскільки в силу положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
За наведеної правової норми, сім'я позивача є багатодітною, оскільки в ній подружжя (чоловік та жінка) перебувають у зареєстрованому шлюбі, разом проживають та виховують трьох дітей, у тому числі кожного з подружжя (діти дружини від першого шлюбу).
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано доказів перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до трьох років, відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловіка, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, є правомірною.
Підтвердження факту утримання трьох і більше дітей у судовому порядку можливо у спосіб встановлення факту перебування фізичних осіб на утриманні.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою «Право на ефективний засіб юридичного захисту» проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають докази саме утримання трьох дітей, а в спірних правовідносинах такі докази відсутні.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації відповідачем може бути розглянуте за заявою позивача за умови надання доказів знаходження на його утриманні трьох і більше дітей, а відмова, яка ним оскаржується в даному судовому провадженні не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість відповідач виконав покладений на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко