06 листопада 2024 рокуСправа №160/24027/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення 68492,25 грн., -
04.09.2024р. через систему "Електронний суд" Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача вартість його утримання в Донецькому державному університету внутрішніх справ у сумі 68492,25 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн. за сплату судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.08.2018 року наказом № 212 о/с від 23.07.2018р. ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту внутрішніх справ України та укладено Контракт про здобуття освіти у Донецькому юридичному інституті МВС України від 15.08.2018р. Наказом начальника головного управління національної поліції в Дніпропетровській області № 245 о/с від 05.03.2022 року лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначили на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 7 Криворізького районного управління поліції. Наказом начальника головного управління національної поліції в Дніпропетровській області від 13.02.2024 року № 148 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 13 лютого 2024 року. Частиною 4 ст. 74 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261. Відповідачу було направлено повідомлення № 3435/07-2024 від 26.06.2024р. про зобов'язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, проте, у зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку зазначену суму не відшкодовано, позивач просить стягнути її у судовому порядку.
Ухвалою суду від 09.09.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати вартості витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у добровільному порядку згідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.32).
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 05.06.2023р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів сплати вартості витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі у добровільному порядку, про відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено телефонограмою та засобами поштового зв'язку відповідно до вимог ст.ст. 126, 129, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується телефонограмою та поштовим конвертом, наявними в матеріалах справи (а.с.35,36).
Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв'язку із поверненням конверту з незалежних від суду причин узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній справі приймається судом 06.11.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
15.08.2018р. між ОСОБА_1 , Донецьким юридичним інститутом МВС України (далі - ДЮІ МВС) та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було укладено контракт (далі - Контракт) про здобуття освіти відповідачем у ДЮІ МВС, що підтверджується копією відповідного контракту (а.с.12).
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 12.04.2021, Донецький юридичний інститут МВС України було перейменовано на Донецький державний університет внутрішніх справ (далі - Донецький ДУВС) - (а.с.14).
Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №245 о/с від 05.03.2022р. лейтенанта поліції ОСОБА_1 було призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №7 Криворізького районного управління поліції (а.с.10).
З 13.02.2024р. відповідача було звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) згідно наказу №148 о/с від 13.02.2024р. на підставі його рапорту від 26.01.2024р. (а.с.13).
Окрім того, 06.07.2024р. відповідачеві засобами поштового зв'язку було направлено повідомлення №3435/07-2024 від 26.06.2024р. про відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, що підтверджується копіями відповідного повідомлення та фіскального чека, наявними у справі (а.с.11,21).
Відповідачем вказані витрати відшкодовані не були, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Вказаний спір виник у зв'язку із не відшкодуванням відповідачем у добровільному порядку витрат, пов'язаних з його утриманням у Донецькому ДУВС у загальному розмірі 68492,25 грн. внаслідок невиконання відповідачем умов пункту 3 розділу ІІ Контракту та згідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказану суму витрат у судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10.01.2002р. № 2925, вищі навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно з п.3 розділу І Статуту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 15.05.2012 №429 (у редакції наказу МВС України від 09.05.2023 №382) - позивач є державним закладом вищої освіти зі специфічними умовами навчання, який знаходиться у сфері управління МВС та є бюджетною установою (міститься у вільному доступі).
Відповідно до ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Так, 20 квітня 2017 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських».
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок) визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Відповідно до п. 4 Порядку витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Згідно п.8 Порядку у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Так, п.3 розділу ІІ Контракту від 15.08.2018р. передбачено, що у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання особа зобов'язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.12).
Тобто, згідно положень даного пункту Контракту на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі у разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства та умов п.3 розділу ІІ Контракту від 15.08.2018р., укладеного відповідачем, у їх сукупності свідчить про те, що у разі настання обставин визначених п.1 Порядку (зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу) на відповідача покладено обов'язок відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі і саме позивач наділений повноваженнями на звернення до суду із позовом про відшкодування таких витрат у разі відмови від їх добровільного відшкодування.
Так, отримавши освіту, ОСОБА_1 був призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції №7 Криворізького районного управління поліції, що підтверджується копією витягу з наказу ГУ НП у Дніпропетровській області №245 о/с від 05.03.2022р., яка містяться в матеріалах справи (а.с.10).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії наказу ГУ НП у Дніпропетровській області №148 о/с від 13.02.2024р., лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 13.02.2024р. за власним бажанням (а.с.13).
При цьому, відповідно до довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2018 по 05.03.2022 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, долученої до матеріалів справи, загальна сума витрат на утримання відповідача за період з 2018 - 2022 рр. складає 68492,25 грн. (а.с.20).
06.07.2024р. відповідачеві засобами поштового зв'язку було направлено повідомлення №3435/07-2024 від 26.06.2024р. про відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання (а.с.11,21), однак вказані витрати залишаються невідшкодованими.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, можна дійти висновку, що у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу на відповідача покладено обов'язок відшкодувати державі, в особі Міністерства внутрішніх справ України, витрати пов'язані з його утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з умов укладеного відповідачем Конртакту та вимог п.4 ст.74 Закону України «Про Національну поліцію».
За викладеного, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані з утриманням відповідача у навчальному закладі у розмірі 68492,25 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки факт звільнення відповідача із служби в поліції за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу, підтверджується вище дослідженими доказами та не спростований відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач відзиву на позов та доказів в обґрунтування відзиву на вимогу суду не надав, також і жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність не відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі або добровільне відшкодування таких витрат, відповідачем суду надано не було з урахуванням вимог ст.ст. 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суми судового збору, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються лише судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
А виходячи з того, що у суду відсутні докази понесення позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат, пов'язаних з викликом свідків чи проведенням експертиз, у адміністративного суду відсутні і будь-які обґрунтовані підстави для покладення судових витрат позивача по сплаті судового збору на відповідача, виходячи з вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення 68492,25 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (25015, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд.1; код ЄДРПОУ 08571423) - витрати, пов'язані з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у розмірі 68492 грн. 25 коп. (шістдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 25 коп.).
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва