18 жовтня 2024 рокуСправа №160/19374/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу № 160/19374/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
17.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 12.01.2024 №046050011473, оформлене Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2024 №0400-010220-8/10539;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до страхового стажу період роботи в об'єднанні «ЯкутЗолото» штукатуром на дільниці будівництва з 07.05.1992 по 12.11.1992, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, період навчання в ПТУ №37 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за професією «прохідник» з 14.09.1993 по 30.11.1993, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи за Списком №1, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року:
1) період роботи з 11.03.1997 по 09.07.1997 у ВАТ «Рудор» учнем обрубщика ливарного цеху;
2) період роботи з 01.06.1998 по 07.07.1998 у ВАТ «Рудор» учнем плавильника металу і сплавів ливарного цеху;
3) період роботи з 25.08.1999 по 14.05.2000 у ПрАТ «КЦРЗ» підручним сталевара електропечі сталефасоноливарного цеху №7;
4) період роботи з 05.07.2000 по 16.10.2000 у АТ «Кривбасзалізрудком» прохідником з повним робочим днем на підземних роботах;
5) період роботи з 05.02.2001 по 07.06.2002 у ВАТ «Регом» підручним сталевара ливарної дільниці ливарно-механічного цеху №2;
6) період роботи з 29.04.2003 по 11.09.2003 у ВАТ «Регом» підручним сталевара ливарної дільниці ливарно-механічного цеху №2.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву про призначення пенсії за віком за Списком №1 від 04 січня 2024 року, з урахуванням на день звернення за призначення пенсії за віком за Списком №1, з 04 січня 2024 року:
До страхового стажу роботи:
1) період роботи в об'єднанні «ЯкутЗолото» штукатуром на дільниці будівництва з 07.05.1992 по 12.11.1992;
До пільгового стажу роботи за Списком № 1:
1) період навчання в ПТУ №37 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за професією «прохідник» з 14.09.1993 по 30.11.1993;
2) період роботи з 11.03.1997 по 09.07.1997 у ВАТ «Рудор» учнем обрубщика ливарного цеху;
3) період роботи з 01.06.1998 по 07.07.1998 у ВАТ «Рудор» учнем плавильника металу і сплавів ливарного цеху;
4) період роботи з 25.08.1999 по 14.05.2000 у ПрАТ «КЦРЗ» підручним сталевара електропечі сталефасоноливарного цеху №7;
5) період роботи з 05.07.2000 по 16.10.2000 у АТ «Кривбасзалізрудком» прохідником з повним робочим днем на підземних роботах;
6) період роботи з 05.02.2001 по 07.06.2002 у ВАТ «Регом» підручним сталевара ливарної дільниці ливарно-механічного цеху №2;
7) період роботи з 29.04.2003 по 11.09.2003 у ВАТ «Регом» підручним сталевара ливарної дільниці ливарно-механічного цеху №2.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком за Списком №1, з дня звернення за призначення пенсії за віком за Списком №1, з 04 січня 2024року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 07.05.1992 по 12.11.1992 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача 11.03.1997 по 09.07.1997; з 01.06.1998 по 07.07.1998; з 25.08.1999 по 14.05.2000; з 05.07.2000 по 16.10.2000; з 05.02.2001 по 07.06.2002; з 29.04.2003 по 11.09.2003, а також період навчання позивача в ПТУ №37 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 14.09.1993 по 30.11.1993. Позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2024 №046050011473 про відмову в призначенні пенсії. Непогоджуючись з прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
27.08.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також зобов'язати відповідачів надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
У встановлений ухвалою суду строк відповідачами відзиву на позовну заяву до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
04.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 та прийнято рішення №046050011473, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 24 роки 09 місяців 07 днів, а пільговий стаж по Списку №1 - 05 років 00 місяців 09 днів.
Згідно довідки Форма РС-право до страхового стажу позивача не зарахований період роботи позивача з 07.05.1992 по 12.11.1992 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача 11.03.1997 по 09.07.1997; з 01.06.1998 по 07.07.1998; з 25.08.1999 по 14.05.2000; з 05.07.2000 по 16.10.2000; з 05.02.2001 по 07.06.2002; з 29.04.2003 по 11.09.2003, а також період навчання позивача в ПТУ №37 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 14.09.1993 по 30.11.1993.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом в трудовій книжці позивача містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):
- 07.05.1992 Принят штукатурщиком на участок Объединения «Якутзолото»;
- 12.11.1992 - Уволен по собственному желанию, ст. 31 КЗОТ РФ.
Як встановлено судом з оскарженого рішення, підставою для неврахування вказаного періоду роботи позивача стало те, що запис про звільнення зроблений на підставі записки, яка відсутня в матеріалах справи.
При цьому, суд вказує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що підтверджують такий стаж роботи.
Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачами при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Крім того, судом встановлено, що позивач в означений період працював на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини, а саме: в Російській Федерації.
13.03.1992 набула чинність Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Відповідно до статті 1, 4, 5, 6, 11, 13 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Держави - учасниці Співдружності проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
29.11.2022 постановою Кабінету Міністрів України №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Постанова Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 набрала чинності 02.12.2022.
Суд зазначає, що позивач працював в Російській Федерації з 07.05.1992 по 12.11.1992 тобто до виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Таким чином відповідачі протиправно не врахували означений період до страхового стажу позивача.
Щодо неврахованих позивачу періодів роботи по Списку №1 суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Щодо періоду роботи позивача з 11.03.1997 по 09.07.1997, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про роботу.
Позивачем до матеріалів справи додано Архівну довідку №Л-3494 від 16.11.2021 на підтвердження вказаного періоду.
Однак, суд зазначає додана позивачем до матеріалів позовної заяви архівна довідка не є довідкою про підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, в розумінні п.20 Порядку №637.
Таким чином період роботи позивача з 11.03.1997 по 09.07.1997 за Списком №1 матеріалами справи не підтверджено, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо періоду роботи позивача з 01.06.1998 по 07.07.1998, судом встановлено, що записи про вказаний період роботи позивача в трудовій книжці наявні, однак відсутні відповідні записи про віднесення займаної посади до Списку №1.
З трудової книжки позивача встановлено, що позивачу вказаний період працював учнем плавильника металу і сплавів ливарного цеху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» в розділі XI. МЕТАЛООБРОБКА передбачено посаду плавильника металу і сплавів, таким, чином, з урахуванням того, що позивач у вказаний період працював учнем плавильника металу, суд доходить висновку, що позивач працював в умовах, що дають право на пільгову пенсію.
Таким чином суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача з 25.08.1999 по 14.05.2000, з Довідки №03-138 від 03.11.2021 судом встановлено, що позивач у вказаний період працював підручного сталевара електропечі сталефасоноливарного цеху №7, що передбачено Списком №1.
Таким чином суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача з 05.07.200 по 16.10.2000, з Довідки № 955 від 08.11.2021 судом встановлено, що позивач у вказаний період працював прохідником, що передбачено Списком №1.
Таким чином суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо періодів роботи позивача з 05.02.2001 по 07.06.2002 та з 29.04.2003 по 11.09.2003 суд зазначає, що згідно записів трудової книжки, позивач в означений період працював підручним сталевара ливарної дільниці ливарно-механічного цеху №2, що передбачено п. а підрозділу 2 розділу ІІІ « МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО» постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Таким чином суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи правовідносини щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як встановлено судом, позивач просить суд зобов'язати зарахувати до пільгового стажу період навчання з 14.09.1993 по 30.11.1993, згідно довідки РС-право позивач з 01.12.1993 працював на роботі, яка передбачена Списком №1, тобто в трьох місячний строк з дня закінчення навчання.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено імперативну норму щодо зарахування на роботу протягом 3 місяців з дня закінчення навчання.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу по Списку №1 періоду навчання з 14.09.1993 по 30.11.1993, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо зобов'язання зарахування стажу позивачем заявлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, при цьому рішення щодо незарахування спірних періодів приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення» роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.
Отже, з метою відновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати спірний стаж позивача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржуваним рішенням протиправно не враховало періоди роботи позивача з 07.05.1992 по 12.11.1992 до страхового стажу позивача, періоди з 01.06.1998 по 07.07.1998, з 25.08.1999 по 14.05.2000, з 05.07.2000 по 16.10.2000, з 05.02.2001 по 07.06.2002, з 29.04.2003 по 11.09.2003 до пільгового стажу за та Списком №1, а також період навчання з 14.09.1993 по 30.11.1993 до пільгового стажу за та Списком №1
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 12.01.2024 №046050011473 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію, суд зазначає про наступне.
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе лише зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ: 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 12.01.2024 №046050011473, оформлене повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.01.2024 №0400-010220-8/10539.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до страхового стажу період роботи в об'єднанні «ЯкутЗолото» штукатуром на дільниці будівництва з 07.05.1992 по 12.11.1992, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, період навчання в ПТУ №37 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за професією «прохідник» з 14.09.1993 по 30.11.1993, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, періоди роботи за Списком №1, починаючи з дня звернення за призначенням пенсії за віком за Списком № 1, з 04 січня 2024 року: з 01.06.1998 по 07.07.1998, з 25.08.1999 по 14.05.2000, з 05.07.2000 по 16.10.2000, з 05.02.2001 по 07.06.2002, 29.04.2003 по 11.09.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ: 21318350) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складено 18.10.2024.
Суддя О.В. Царікова