11 листопада 2024 рокуСправа №160/23708/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровської області, за участю третьої особи - Управління служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 06 серпня 2024 року № 12031400000706 прийнятого на підставі моєї заяви від 12 липня 2024 року.
3обов'язати Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути мою заяву від 12 липня 2024 року щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання та оформити і видати мені посвідку на тимчасове проживання в Україні.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач своїм рішенням про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 06 серпня 2024 року № 12031400000706. протиправно відмовив йому в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, посилаючись на підпункт 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 322. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/23708/24.
13.09.2024р. від представника відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивач 12.07.2024 року звернувся до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства відділу з питань тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та обробки заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання ГУ ДМС у Дніпропетровській області із документами на обмін тимчасової посвідки у зв'язку із закінченням строку дії на підставі возз'єднання з громадянином України.
15.07.2024 року з метою мінімізації загроз у сфері національної безпеки в умовах військового стану Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було направлено запит вих. № 1201.3.1-9627/12.5-24 до відділу контррозвідки Управління СБУ у Дніпропетровській області щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України. 06.08.2024 року на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшов лист від 02.08.2024 за вих.№ 55/2-4729 Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо громадянина рб ОСОБА_1 . У вищезазначеному листі СБУ міститься наступна інформація, а саме: «Управлінням відповідно до пункту 13 частини 1 статті 24 ЗУ «Про службу безпеки України» отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянина рб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на тимчасове проживання недоцільно, на підставі пунктів 7,11,пункту 61 ПКМУ № 322 від 25.04.2018 року.».
04.11.2024р. представником Управління служби безпеки України у Дніпропетровській області подано до суду пояснення, в яких третя особа вказує, що з метою мінімізації загроз у сфері національної безпеки в умовах воєнного стану, а також на виконання вимог Порядку № 322 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до Управління СБУ направлено запит щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформлені (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України. За результатами здійснення перевірки, в службових матеріалах, інформаційних масивах та базах даних СБУ, керуючись вимогами п. 13 ст. 24 Закону № 2229-XII, Управлінням СБУ поінформовано Головне управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (лист від 02.08.2024 вих.№ 55/2-4729) в якому зазначено про недоцільність подальшого документування гр. рб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідкою на тимчасове проживання, на підставі п 7,11 п 61 Порядку № 322 (інформація, документи і матеріали які стали підставою для листа Управління СБУ, мали гриф секретності «Таємно», на теперішні час зазначені докази знищенні у встановленому порядку).
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Білорусь.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 25.06.2021р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб про що складено відповідний актовий запис № 70.
12.07.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Державної міграційної служби в Дніпропетровської області прийнято рішення від 06.08.2024р. за № 12031400000706 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, посилаючись на підпункт 7 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.
Вважаючи вищезгадане рішення незаконним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Отже, адміністративні суди мають з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, на час прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання, визначався та встановлювався Законом України від 22.09.2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон №3773-VI)
Так, пунктом 18 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
Згідно з частиною третю статті 5 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі Порядок №322).
Відповідно до пунктів 1, 4 цього Порядку посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні, посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Пунктом 7 Порядку №322 передбачено, що обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання.
Оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС (пункт 9 порядку №322).
Згідно з пунктом 19 Порядку №322, у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Відповідач прийняв рішення про відмову на підставі підпункт 7 пункту 61 Порядку № 322, тобто з підстави того що від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу було отримано інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Суд зазначає, що ухвалами суду від 19.09.2024р., від 28.10.2024р. витребовував від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області всі документи на підставі та з урахуванням яких було прийнято висновок, що подальше документування гр. рб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на тимчасове проживання недоцільно.
Однак, Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області відповідних документів надано не було та повідомлено суд, щзо вказані документи знищені у встановленому порядку, такі ж документи надано не було й відповідачем.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі заяви від 12 липня 2024 року.
Суд також зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Загальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на положення підпункту 7 пункту 61 Порядку №322 не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, наведеними в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 р. в справі № 420/19369/22
Згідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
У даній справі відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. В Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 23, код ЄДРПОУ 20001496) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 06 серпня 2024 року № 12031400000706 прийнятого на підставі заяви ОСОБА_1 від 12 липня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2024 року щодо оформлення (видачі) посвідки на тимчасове проживання та оформити і видати посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровської області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін