17 вересня 2024 рокуСправа №160/15103/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/15103/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування наказу,-
11.06.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровської митниці від 30.05.2024 №14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскаржений наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято протиправно, оскільки оскаржений наказ не містить висновків щодо врахування характеру дисциплінарного проступку, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання своїх посадових обов'язків. В оскарженому наказі зазначено, що зміст наданих ОСОБА_2 пояснень жодним чином не спростовує факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Проте, в наказі відсутні жодні обґрунтовані пояснення відповідача, чому надані позивачем пояснення не беруться ним до уваги та чим вони спростовуються. Відповідачем в оспорюваному наказі не вказано про наявність будь-яких тяжких наслідків та в чому вони саме полягають, будь-які ненадходження митних платежів в Держбюджет відсутні. Окрім того, не взяті до уваги позитивні результати оцінювання службової діяльності позивача, відсутність стягнень, багаторічний досвід діяльності та сумлінне ставлення до службових обов'язків в цілому. З урахуванням наведеного позивачем зазначено, що дисциплінарна справа була розглянута поверхнево без врахування всіх приписів та вимог, передбачених Законом України «Про державну службу» та Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. №1039. Саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також ненаведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскарженого наказу. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду справу №160/15103/24 за правилами загального позовного провадження.
12.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27274/24). В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що встановлені фактичні обставини свідчать про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Також зазначено, що згідно з частиною 3 статті 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону України «Про державну службу», суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. На підставі матеріалів дисциплінарного провадження, керуючись пунктами 5 частини 2 статті 65 та пунктом 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, наказом Дніпровської митниці від 30 травня 2024 року № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » було оголошено догану ОСОБА_1 , старшому державному інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці за неналежне виконання службових обов'язків. Також зазначено, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності були дотримані норми Закону України «Про державну службу». З урахуванням наведеного, представником відповідача зазначено, що оскаржений наказ митниці видано у відповідності до норм чинного законодавства.
19.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 57203/24), в якій позивачем заперечувалися обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, з урахуванням доводів, викладених у відповіді на відзив та позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
У судове засідання, яке було призначено на 17.09.2024 сторони не з'явилися, від представника позивача та представника відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З урахуванням наведеного суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Дніпровської митниці від 30.05.2024 № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » позивачу старшому державному інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків.
Підстава: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Дніпровської митниці від 20.05.2024 № 7.5-08-27/5 «Про результати розгляду дисциплінарної справи № 7.5-08-26/5 ОСОБА_1 », пояснення від 24.05.2024.
Так, згідно матеріалів справи, підставою для видання наказу Дніпровської митниці від 30 травня 2024 року № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » стали матеріали дисциплінарного провадження, згідно висновків яких, посадовими особами відповідача було встановлено про неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків.
Підставою для порушення дисциплінарного провадження став Акт про результати тематичної перевірки від 05.04.2024 №2/25, складений за результатами тематичної перевірки, призначеної наказом Дніпровської митниці від 27.11.2023 №240 «Про проведення тематичної перевірки».
На виконання наказу Дніпровської митниці від 27.11.2023 №240 з 29.11.2023 по 05.04.2024 проведено тематичну перевірку з метою вивчення та оцінки стану організації роботи, повноти та ефективності виконання завдань та функцій посадовими особами Дніпровської митниці по контролю за дотриманням вимог законодавства України з питань митної справи при експлуатації митного складу ТОВ «ЮНАЙТЕД ТАБАКО»(M/0498/Z/01) та митного складу ТОВ «МЕТЕНЕРГОМАШ» (M/0218/V/02) за період з 01.10.2022 по 17.11.2023.
Комісією з проведення тематичної перевірки було встановлено такі порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме:
За ЕМД від 13.07.2023 № 23UA1100800035323 наявне порушення Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (далі - Порядок №651) в частині заповнення граф №9 ( доповнення) та графи №50 - не зазначено серія (за наявності) та номер паспорта. Згідно графи D/] не внесена інформація про відповідне митне забезпечення, чим порушено заповнення графи D/J відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Порядку № 651.
За ЕМД від 04.08.2023 №23UA110080003826U7 порушено Порядок №651 в частині заповнення граф №9 (доповнення), 50 - не зазначено серія (за наявності) та номер паспорта, до графи 50 не внесені відомості про особу, що приймає задекларовані товари до перевезення: прізвище, ініціали, серія та номер паспорта, графи 40 згідно якої зазначено код документа «1801» (Попередня митна декларація), проте у графі 40 зазначена митна декларація, на товари що були поміщені у попередній режим «митний склад» та відповідно до класифікатора попередня митна декларація, заповнена у звичайному порядку, має код «1101», графи 49, яка заповнюється, якщо товари і транспортні засоби, що помішуються в митний режим транзиту, зберігатимуться на складі митного органу або на митному складі та п.34 ПКМУ №450 в частині заповнення графи 54 ЕМД, не складено картку відмови.
За вищезазначеною ЕМД задекларовано підакцизний товар, який відповідно до вимог ч.2, ч.5 ст. 125 Митного кодексу України в строк до 14.12.2021 мав бути задекларований для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або в строк до 14.01.2022 переданий на митний склад митного органу, тобто враховуючи факт порушення термінів зберігання підакцизного товару в прийнятті декларації до митного контролю повинно бути відмовлено.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що йому було відомо про те, що товар є підакцизним і йому відомо про всі вищезазначені обставини, а також зазначив про те, що контроль за терміном зберігання ним не проводився.
При цьому, ОСОБА_3 , з урахуванням мети переміщення у режим митного складу, не було застосовано додаткових форм митного контролю та не вжито заходів для встановлення терміну придатності товарів.
З урахуванням зазначеного вбачається порушення ОСОБА_3 вимог пункту 2) частини 1 статті 122 МКУ та частин 2, 3, 5 статті 125 МКУ, частин 1 та 3 статті 129 МКУ під час поміщення товарів у режим внутрішнього транзиту за МД типу ТР 81 від 04.08.2023 №23UA110080003826U7.
Допущення зазначених порушень стало можливим внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 посадових обов'язків, визначених пунктами 1,2 розділу 3 посадової інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Кривий Ріг», затвердженої начальником митниці ОСОБА_4 . 04.10.2021.
Зміст наданих ОСОБА_3 пояснень жодним чином не спростовує факт вчинення ним дисциплінарного проступку.
Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що вищезазначені фактичні обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статі 65 Закону України «Про державну службу», а саме: неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Отже, враховуючи наведене, на підставі матеріалів дисциплінарного провадження, керуючись пунктами 5 частини 2 статті 65 та пунктом 2 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, наказом Дніпровської митниці від 30 травня 2024 року № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » оголошено догану ОСОБА_1 , старшому державному інспектору відділу митного оформлення № 2 митного поста «Кривий Ріг» Дніпровської митниці за неналежне виконання службових обов'язків.
Не погоджуючись з означеним наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VІІІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону № 889-VІІІ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками, зокрема є: 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
За змістом статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно частини першої статті 71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
За правилами частини першої статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Частиною другою статті 73 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Приписами статті 74 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039).
Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.
Вказана процедура є обов'язковою, а вказаний у ній перелік є обов'язковим та не підлягає розширеному тлумаченню.
Пунктом 13 Порядку №1093 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.
Згідно із пунктом 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
У відповідності до пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
У відповідності до п. 32 Порядку № 1039, про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Таке повідомлення здійснюється не менш як за п'ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.
Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.
Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
З аналізу наведених норм судом встановлено, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об'єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб'єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов'язків, закріплених нормами спеціального законодавства про працю, які регламентовані зокрема Законом №889-VII, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця, уповноваженої ним адміністрації.
Подібні за своїм змістом правові висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 16 березня 2021 року у справі №140/2819/19, від 26 січня 2021 року у справі №420/2949/19, від 04 вересня 2020 року у справі №826/6165/17 тощо.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2021 року у справі №140/2819/19, суд дійшов висновку, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом №889-VIII та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Виходячи з суті спірних правовідносин і предмету доказування у цій справі, судом підлягає дослідженню правомірність висновків стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами.
Суд, здійснивши перевірку оскарженого наказу щодо його відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення у вигляді догани до позивача було застосовано за порушення п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII.
У той же час, суд звертає увагу на те, що за наведеною нормою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень.
Слід зазначити, що відповідно до пояснень позивача, що також не заперечується відповідачем, в оскарженому наказі вказані події, які мали місце в тому числі в 2023 році.
Однак, слід вказати про те, що згідно положень частини 5 статті 74 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Дослідивши спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача від 30.05.2024, судом встановлено, що оскаржений наказ не містить висновки щодо врахування характеру дисциплінарного проступку, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання своїх посадових обов'язків.
Так, згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 75 Закону України «Про державну службу», перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Так, встановлено, що у наказі зазначено, що зміст наданих ОСОБА_3 пояснень жодним чином не спростовує факт вчинення нею дисциплінарного проступку.
Однак, у спірному наказі відсутні жодні обґрунтовані пояснення відповідача, та відповідно, з яких правових підстав, вони не беруться до уваги та чим вони спростовуються.
Частиною першою статті 67 Закону України «Про державну службу» обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частини першої і другої статті 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Слід вказати, що спірний наказ не містить доводів щодо наявності будь-яких тяжких наслідків та в чому вони саме полягають, будь-які ненадходження митних платежів в Держбюджет відсутні.
У поданні Дисциплінарної комісії не зазначено, що виявлені недоліки та порушення призвели до тяжких наслідків.
Враховуючи наведені положення, слід дійти до висновку, що дисциплінарна справа була розглянута без врахування всіх приписів та вимог, передбачених Законом України «Про державну службу» та Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1039.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що матеріалами дисциплінарної справи щодо позивача не підтверджено наявність у діях позивача усіх складових дисциплінарного проступку: протиправних дій (бездіяльності) позивача у зв'язку з неналежним виконанням покладених на неї посадових обов'язків; вини позивача. Не враховано ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Недоведеність цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку, а відтак і підстави для дисциплінарної відповідальності.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У цьому контексті, суд звертає увагу на справу «Серявін та інші проти України» рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року, згідно якої зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наказ Дніпровської митниці від 30.05.2024 року № 14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню судом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновку Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування наказу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.2, 72-77, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування наказу, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Дніпровської митниці від 30.05.2024 №14-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 17.09.2024.
Суддя О.В. Царікова