08 жовтня 2024 рокуСправа №160/21453/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
07.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №912390166373 від 23.07.2024 року про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.07.2024 року та вирішити питання про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірне рішення є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою від 08.08.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
19.08.2024 року представником ГУ ПФУ в Запорізькій області через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог, так як чинним законодавством не передбачено переведення особи на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка, який отримував пенсію як працівник льотного та льотно-випробувального складу.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правом на подання відзиву не скористалось, витребувані судом документи не надало.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
17.07.2024 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою щодо переходу з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №1058.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №912390166373 від 23.07.2024 року відмовлено у такому переведенні з огляду на наступне. На момент смерті годувальник отримував пенсію за вислугу років як працівник льотного складу. Перехід з даного виду пенсії на пенсію у разі втрати годувальника законодавством не передбачений. Так як годувальник не мав трудового стажу після 01.07.2000 року, до заяви про перерахунок пенсії необхідно надати довідку про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за явою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Розмір пенсії за віком складає 3966,37 грн, розмір пенсії по втраті годувальника - 3370,00 грн. Прийнято рішення про відмову у заявленому перерахунку через недоцільність.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважається дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Така обставинами не є спірною та визнається учасниками справи.
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2019 року по справі №676/6529/15-а, від 11.07.2019 року по справі №667/1568/16, у постанові від 06.02.2020 року по справі №751/11477/16-а.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Її померлий чоловік ( ОСОБА_2 ) за життя отримував пенсію за вислугу років, як працівник льотного складу, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 року по справі №523/13150/16-а та від 06.04.2021 року по справі №617/724/16-а вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя не отримував пенсію за віком, а отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, Суд зазначав, що стаття 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Враховуючи викладене, оскільки у справі, яка розглядається, позивач звернулася за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, а не за вислугою років померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Враховуючи приведені правові висновки Верховного Суду стосовно застосування статті 37 Закону №1058-IV, а також відсутність підстав для відступлення від зазначеного правового висновку, суд вважає правомірним твердження відповідача стосовно розрахунку розміру пенсії позивачки у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії за віком померлого чоловіка позивача.
При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у спірному випадку, оскільки, як встановлено судом, позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченому цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів, є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб'єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.
У цій справі відповідач, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника - чоловіка позивача, який належав би до виплати, вказав, що 50 відсотків такої пенсії становить 3370,00 грн і це є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач (3966,37 грн), а тому вважає такий перерахунок недоцільним.
Відтак, на переконання суду, відповідач обґрунтовано з правових підстав відмовив позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку з її переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
Доводи позивача про те, що при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, відповідач повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років 43670,48 грн (максимальний розмір пенсії - 23610,00 грн), ґрунтуються на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко