04 листопада 2024 рокуСправа №160/22252/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо не виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку на підставі абз. 1 п. 2 ч.2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону, що діяв на момент досягнення 40 річного віку) в зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку на підставі абз. 1 п. 2 ч.2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону, що діяв на момент досягнення 40 річного віку) в зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.
В обґрунтування вимог позову позивач вказав, що перебування ОСОБА_2 на обліку протирічить законодавству України та він протиправно є не виключений з військового обліку по досягненню 40 років, у зв'язку з чим перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .
На думку позивача, правовідносини щодо перебування ОСОБА_2 розпочались з моменту взяття на військовий облік а саме: з 05.05.1994 та закінчились 28.01.2014 (набуття позивачем 40-річчя), тобто дія закону № 1169-УІІ від 27.03.2014, який набрав чинності 11.04.2014, не може поширюватись на правовідносини, оскільки правовідносини скінчились до набрання законної сили останнім, а не вчинення посадовими особами дій не продовжує правовідносини.
Ухвалою від 23 серпня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із частинами 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-ХІІ було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, то відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов' язаних.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив строкову військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_4 , категорія по ВОС № 180259А, категорія обліку 1, група обліку НПО і був звільнений в запас у зв'язку із закінченням строку військової служби; має військове звання рядовий.
Станом на 27.01.2014 року позивач досяг граничного віку перебування у запасі та згідно із пп. 4 п. 6 статті 37 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (який діяв на той час) був виключений з військового обліку.
05.07.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виключення з військового обліку на підставі абз 1 п. 2 ч. 2 статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону , що діяв на момент досягнення 40 річного віку) та видати відповідний документ.
Листом від 02.08.2024 року № 1635 відповідач повідоми позивача, що з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII ОСОБА_1 є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду (60 років), відтак підстави для його виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) відсутні.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними стосовно не виключення його з військового обліку по досягненню 40 років, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, поясненням третьої особи, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 28.09.2009р.) було встановлено, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:
1) перший розряд - до 35 років;
2) другий розряд:
рядовий склад - до 40 років;
сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Частиною 4 ст.28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 28.09.2009р.) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
За приписами п.4 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 28.09.2009р.) виключенню з військового обліку у районних (міських військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.
Законами України №1169-VII від 27.03.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014р. граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014р. і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.
Положення ч.4 ст.28 Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало.
З набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Таким чином, у зв'язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, і повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідності застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону він поширює свою дію наперед на всій території України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018р. у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 року у справі №820/3113/17.
Відтак доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач 27.01.2014 року на момент дії Закону № 2232-ХII (в редакціїї чинній станом на 28.09.2009 року) був виключений відповідачем з військового обліку через набуття 40-річного віку і після внесення змін до ст.28 Закону України № 2232-ХII на підставі Законів України №1169-VII від 27.03.2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII 22.07.2014 року «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідач автоматично поновив позивача в запас незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку і повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Тобто відповідач вчинив дві різні дії (виключення позивача з військового обліку та поновлення позивача в запас), кожна з яких була вчинена на виконання вимог Закону №2232-ХII, які діяли на момент вчинення цих дій відповідачем.
Відтак суд зроив висновок про відсутність допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що полягає у ненаданні позивачу довідки чи іншого документу про виключення його з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі. Докази протилежного у суду відсутні.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин при зверненні позивача до відповідача з заявою від 28.08.2023р.) військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема,на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
За приписами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Згідно з п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 (далі Порядок №1487) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних- військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до п.81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Суд встановив, що з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду (60 років), тому підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні, як відсутні і підстави для видачі позивачеві довідки чи іншого документа про виключення його з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі.
По-перше, позивач такого віку не досяг і підстав для виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі не має; по-друге, видання військовозобов'язаному довідки чи іншого документа про виключення його з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі взагалі не передбачено нормами чинного законодавства, в тому числі ані нормами Закону №2232-XII, ані нормами Порядку №1487, ані нормами п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» і посилання позивача на вказані норми є безпідставними.
За таких обстави справи, доводи позивача стосовно того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання довідки чи іншого документу про виключення його з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, є необґрунтованими.
Позивач помилково вважає, що часом виникнення спірних правовідносин є досягнення ним 40-річного віку і саме станом на цей час слід застосовувати норми закону для вирішення питання досягнення ним граничного віку перебування в запасі, позаяк станом на 27.01.2014 року спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч.2, ч.4 ст.28 Закону №2232-XII не існувало.
Суд вважає, що у цьому спорі щодо досягнення позивачем станом на час розгляду граничного віку перебування в запасі з огляду на зміни в ч.2 ст.28 Закону №2232-XII та на отримання позивачем відповідного документа про виключення його з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі за його заявою від 05.07.2024 року застосуванню підлягають норми закону, чинні станом на час звернення позивача з заявою від 05.07.2024р.
З огляду на наведене у сукупності, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебування судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 21.10.2024 по 01.11.2024, розгляд справи здійснено 11.11.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук