30 серпня 2024 рокуСправа №160/17247/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-МАРКЕТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000184/2 від 16.03.2024 року;
визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000335 від 16.03.2024 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішеннях відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за попередніми методами. У зв'язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішень, які звернуті до оскарження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є законним та обгрунтованим. Відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 16.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (Покупець) та BESTWAY (HONG KONG) INTERNATIONAL LIMITED (Китай) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3856-BW/CN, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов Контракту, згідно зі Специфікацією № 1 від 16.11.2023 р. на умовах поставки FOB-Шанхай / FOB-Shanghai (ІНКОТЕРМС 2010) та інвойсом Інвойс №2023ENT10365-1 від 20.12.2023, Інвойс № 2023ENT10365-2 від 20.12.2023, Інвойс №2023ENT10365-3 від 20.12.2023 на адресу Покупця був поставлений Товар.
Загальна вартість поставленої партії Товару згідно з інвойсом від 20.12.2023 №2023ENT10365-1 склала 66428,58 доларів США. Товар, що вказаний в даному інвойсі відправлявся в контейнері № MSKU8591970/CN5552958, що підтверджується пакувальним листом б/н від 20.12.2023 до інвойсу № 2023ENT10365-1.
Загальна вартість поставленої партії Товару згідно з інвойсом № 2023ENT10365-2 від 20.12.2023 склала 42 481,37 доларів США. Товар, що вказаний в даному інвойсі відправлявся в контейнері № TCNU9969704/CN5552960, що підтверджується пакувальним листом б/н від 20.12.2023 до інвойсу № 2023ENT10365-2.
Загальна вартість поставленої партії Товару згідно з інвойсом № 2023ENT10365-3 від 20.12.2023 склала 51189,34 доларів США. Товар, що вказаний в даному інвойсі відправлявся в контейнері № VRKU3871555/CN5552977, що підтверджується пакувальним листом б/н від 20.12.2023 до інвойсу № 2023ENT10365-3 від 20.12.2023.
Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник BESTWAY INFLATABELS AND MATERIAL CORP (надалі - Товар). Загальна сума за трьома інвойсами склала 160 099, 29 доларів США. Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту.
З метою митного оформлення поставленого Позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2024/009195 від 16.03.2024 р. разом із всіма документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
З метою митного оформлення товару, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» було подано до Одеської митну декларацію № UA500500/2024/014452 від 24.04.2024 року.
Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи:
1) Декларація митної вартості № UA500500/2024/009195 від 16.03.2024 (код документа 1401);
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності:
- Контракт на поставку продукції від 16.10.2023 № 3856-BW/CN (код документа m4100);
- Специфікація № 1 від 16.11.2023 р. (код документа 4103);
- Декларації про походження товару № 2023ENT10365-1 від 20.12.2023, №2023ENT10365-2 від 20.12.2023, № 2023ENT10365-3 від 20.12.2023 (код документа 0862);
- Три сертифіката якості б/н від 20.12.2023 р.;
- Прайс-лист б/н від 06.11.2023 року надавався додатково разом з заявою, вих. №М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року;
- Комерційна пропозиція б/н від 09.11.2023 року подається разом з даною позовною заявою (до відома суду);
- Три пакувальні листи б/н від 20.12.2023 (код документа 0271);
3) Три інвойси: Інвойс № 2023ENT10365-1 від 20.12.2023, Інвойс № 2023ENT10365-2 від 20.12.2023, Інвойс № 2023ENT10365-3 від 20.12.2023 (код документа 0380);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:
- swift б/н від 21.11.2023р. та проформа-інвойс № 100122798 від 16.11.23 надавався разом з листом № 1603-1/2024 від 16.03.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення);
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару:
- Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 20.05.2024 р. Надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
- Автотранспортні накладні б/н від 13.03.2024, № 775295 від 13.03.2024, № 775382 від 13.03.2024 (код документа 0730);
- Рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.03.2024 №243, № 244, № 245, № 246, № 247, № 248 до договору № 104669 від 19.05.2023 року між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» (код документа 3004);
- Акти здачі-прийняття транспортних послуг від 18.03.2024 року № 192, № 193, № 194, № 195, № 196, № 197 від ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року;
- Платіжні інструкції про сплату за транспортні послуги №256071 від 22.03.2024р., №256070 від 22.03.2024р., №256063 від 22.03.2024р., №256069 від 22.03.2024р., №256064 від 22.03.2024р., №256062 від 22.03.2024р. надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року; - Договір № 104669 від 19.05.2023 року транспортного експедирування;
- Заяви на перевезення вантажу морським транспортом №№76911/280147, 76911/280147_2, 76911/280147_3 від 31.12.2023р. надавалися разом з листом № 1603-1/2024 від 16.03.2024р. (до винесення оскаржуваного рішення);
- Копії 4-х митних декларацій країни відправлення № 223120230004633439 від 27.12.2023 р., № 223120230004633442 від 27.12.2023 р., № 223120230004633443 від 27.12.2023 р., № 223120230004633445 від 27.12.2023 р. надавалися додатково разом із заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року.
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню:
копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
8) Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу Заяви на страхування від 02.02.2014 р. № 16940, № 16941, №16942 та договір № 040г0д від 11.03.2020р. добровільного страхування вантажів.
У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;
3) В доповненні до зовнішньоекономічного договору (специфікації) від 16.11.2023 № 1 зазначено, що покупець здійснює оплату 100% передоплату за 30 днів до завантаження готового товару, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи;
4) в п.1.3 зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено, що Продавець гарантує, що він є власником товару, який постачається цим контрактом (або має право на відчуження цього товару на інших законних підставах)…, в жодному поданому документі не зазначено, що Продавець є виробником товару;
5) в СМR від 13.03.2024 № б/н ,№775295,№775583 наявна печатка перевізника «ТMG Logistics»LLC, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «ФСР Лоджистікс Україна», також в рахунку-фактурі на надання транспортних послуг вказано замовлення покупця №2;№3;№7 від 28.12.2023 яке відсутнє в графі 44 ВМД. В рахунках-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг відсутні географічні пункти слідування.
У зв'язку із виявленими розбіжностями Одеська митниця зобов'язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
У відповідь на повідомлення № 652ab5f5-0254-422f-b6d3-b0ad56feba63 Позивачем 16.03.2024 року листом, вих. № 1603-1/2024 від 16.03.2024 р., було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та копії наступних документів:
- Банківський платіжний документ swift №б/н від 21.11.2023р.;
- ПРОФОРМА-ІНВОЙС № 100122798 від 16.11.2023р.
- Заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 76911/280147, 76911/280147_2, 76911/280147_3 від 31.12.2023р.
За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000184/2 від 16.03.2024 року;
- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000335 від 16.03.2024 р.
Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.
Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару
5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.
Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийняте митницею фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняті митним органом письмові рішення про коригування заявленої митної вартості товарів мають містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 01.04.2021 року у справі №260/695/19.
Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.
При цьому суд також звертає увагу на таке.
Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту № 3856-BW/CN від 16.10.2023 року, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та BESTWAY (HONG KONG) INTERNATIONAL LIMITED (Китай) (Продавець).
Щодо тверджень митниці, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає про таке.
Як вже встановлювалося судом, на виконання умов Контракту, згідно зі Специфікацією № 1 від 16.11.2023 р. на умовах поставки FOB-Шанхай/FOB-Shanghai (ІНКОТЕРМС 2010) та Інвойсом № 2023ENT10365-1 від 20.12.2023, Інвойсом № 2023ENT10365-2 від 20.12.2023, Інвойсом № 2023ENT10365-3 від 20.12.2023 на адресу Покупця був поставлений Товар.
Суд вказує, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) у порт призначення.
Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Shanghai, Китай (у відповідності до «Інкотермс 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Отже, як встановлено судом та не спростовується митним органом, умовами Контракту від 16.10.2023 року № № 3856-BW/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв'язку із чим, суд доходить висновку, що у позивача були відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначені митної вартості Товару.
Означене вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача.
Щодо відсутності копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.
Суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв'язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.
Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Крім того, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем копія митної декларації країни відправлення №223120230004633439 від 27.12.2023 р., №223120230004633442 від 27.12.2023 р., №223120230004633443 від 27.12.2023 р., №223120230004633445 від 27.12.2023 р. надавалися разом із заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року.
За наведених обставин, зазначені доводи митниці є безпідставними.
Щодо тверджень митного органу, що до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи, суд зазначає про таке.
Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України (які зазначалися вище) надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов'язковим.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу реквізити документів щодо оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим реквізити документів щодо оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак певні недоліки їх оформлення або суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Крім того, до митного органу надавались відповідні банківські платіжні документи, а саме: разом із листом від 16.03.2024 р. було надано до митного оформлення swift №б/н від 21.11.2023р. та проформа інвойс № 100122798 від 16.11.2023р..
Окрім того, суд звертає увагу, що основним документом, який підтверджує вартість товару є інвойс (який був наданий позивачем до митного оформлення). Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 року по справі №160/8753/18.
Щодо того, що в жодному поданому документі не зазначено, що продавець є виробником товару».
Суд зазначає, що при митному оформленні надавалися три сертифікати якості б/н від 20.12.2023 року по кожному інвойсу, в яких зазначена назва виробника товару - BESTWAY INFLATABELS AND MATERIAL CORP (Китай). Продавець BESTWAY (HONG KONG) INTERNATIONAL LIMITED є власником товару і вантажовідправником. В поданій митній декларації було зазначено, що продавець є вантажовідправником товару.
Щодо тверджень відповідача відносно того, що в СМR від 13.03.2024 № б/н , №775295,№775583 наявна печатка перевізника «ТMG Logistics»LLC, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «ФСР Лоджистікс Україна», також в рахунку-фактурі на надання транспортних послуг вказано замовлення покупця №2; №3; №7 від 28.12.2023 яке відсутнє в гафі 44 ВМД, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, згідно з п.2.1.1. Договору №104669 від 19.05.2023 року, укладеним між ТОВ «АТБ-Маркет» (Клієнт) та ТОВ «ФСР Лоджистікс Україна» (Експедитор), Експедитор зобов'язаний здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».
Отже, згідно укладеного договору Експедитор (ТОВ «ФСР Лоджистікс Україна») мав повноваження залучати до виконання транспортних послуг інших осіб та укладати з ними договори без участі ТОВ «АТБ-Маркет»
Відтак, суд вказує, що вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат КАС України не передбачено.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, 08.02.2019 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до умов укладеного договору № 8/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 17/06 від 17.06.2024 року до Договору, згідно п.1 якої: «Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від «08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000184/2 від 16.03.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA500500/2024/000335 від 16.03.2024 р.».
Згідно п. 3 даної додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції».
Суд вказує, що представник відповідача до суду надав заперечення на заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник контролюючого органу зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Втім, суд вказує, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.
Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги АО «Альянс» є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 4844,80 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000184/2 від 16.03.2024 року;
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б.21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000335 від 16.03.2024 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21, корпус «А», код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49000, м. Дніпро, пр.О.Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова