04 листопада 2024 рокуСправа №160/23303/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) щодо не перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 за паспортом серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та скасувати Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.08.2024 № 43407-33056/Д-01/8-0400/24, Рішення № 912160196324 від 05.07.2024 року про не виплату на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року за №2-р(ІІ)/2024 яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами.
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Набережна Перемоги, 26, Код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплачувати пенсійні нарахування ОСОБА_1 за паспортом серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , Україна) із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024, яким визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами починаючи з 20.03.2024, відповідно протоколу призначення пенсії від 28.02.2024 року до ч. 1 статі 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ІХ редакція 28 лютого 1991 року у повному розмірі нарахувань пенсійних виплат, без максимального розміру обмеження починаючи з 01.04.2024 року.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що він перебуваю на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, захворювання пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі відшкодування фактичних збитків (70%) І категорії відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-12 редакція 28 лютого 1991 року зі змінами.
20 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив здійснення виплати пенсійних нарахувань відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року за №2-р(2024) з урахуванням протоколу розрахунку пенсійних виплат від 28.02.2024 року, без урахування обмежень.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №43407-33056/Д-01/8-0400/24 від 01 серпня 2024 року позивачеві повідомлено, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 17.03.2005 № 1-рп/2005, від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 22.05.2018 №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах.
Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону №796 вперше, при переведенні на пенсію за нормами Закону №796 та при перерахунках пенсії після 20.03.2024.
З урахуванням чого для проведення виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування обмежень, передбачених частиною 3 статті 67 Закону №796, немає підстав.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини 1 статі 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ІХ редакція 28 лютого 1991 року в повному розмірі нарахувань пенсійних виплат, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2024 року, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/23303/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
11 жовтня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№40424/24, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 15.03.1993 року та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків), обчислену за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160196324 від 05.07.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
Статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок. окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 припис 1 речення частини 3 статті 67 визнано неконституційним, який втратив чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення.
З урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02 березня 1999 року №2-рп/99, від 17 березня 2005 року №1-рп/2005, від 19 червня 2001 року №9-рп/2001, від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, від 22 травня 2018 року №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(П)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах.
Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вперше, переведенні на пенсію за нормами Закону №796-ХІІ (в тому числі поновлення раніше призначеної пенсії) та при перерахунках (автоматичних відповідно до чинних нормативно-правових актів (індексації пенсії, зміни розмірів соціальних нормативів, набуття права на вікову надбавку) та індивідуальних) після 20.03.2024 року.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
18 жовтня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№78699/24, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням наступного.
Припис першого речення частина 3 статті 67 Закону №796-ХІІ визнано, таким, що не відповідає Конституції України, ( є не конституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 20. 03. 2024 року за №2-р(ІІ) 2024 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово до 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не можуть перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних в статті 2 Закону №3668-VІ зокрема, Закону №796-12 та розмір перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом поширюються приписи законодавства чинні на час здійснення такого перерахунку, як вбачається з протоколу призначення пенсії перевищує максимальний розмір.
Статтю 67 доповнено частиною 3 згідно із Законом №231-V від 05.10.2006 року; в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року - зміну визнано неконституційною згідно Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року; в редакції Законів 3668-VІ д 08.07.2011 року; №1774-VIII від 06. 12. 2016 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з нарахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Законів України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Визначена норма втратила чинність.
Відтак, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язані з відмовою в проведені перерахунку пенсії позивачу, позивач вважає, встановлення Пенсійному органу обов'язку здійснити перерахунок та виплату із її збільшенням із врахуванням Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року за №2-р(ІІ) 2024 від 20.03.2024 року, яким визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" із змінами від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами.
Припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ, із змінами починаючи з 20.03.2024 року не є таким втручанням, оскільки відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії.
Таким чином, з огляду на обставини справи та дискреційні повноваження пенсійного органу до перерахунку пенсії, належним способом захисту порушеного права, на думку позивача, є зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити проведення та виплату перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління з 15.03.1993 року та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків), обчислену за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив здійснити виплати пенсійних нарахувань відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року за №2-р(2024) з урахуванням протоколу розрахунку пенсійних виплат від 28.02.2024 року, без урахування обмежень.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 Управління соціального забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160196324 від 05.07.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії та повідомлено про наступне.
« ОСОБА_1 отримує пенсію по II групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків (70 %), категорії 1 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас зазначаємо, що Рішенням Конституційного Суду № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 припис першого речення частини третьої статті 67 визнано неконституційним, який втратив чинність, із дня ухвалення зазначеного Рішення».
У подальшому листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №43407-33056/Д-01/8-0400/24 від 01 серпня 2024 року позивачеві повідомлено, що з урахуванням юридичної позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 17.03.2005 № 1-рп/2005, від 19.06.2001 №9-рп/2001, від 26.12.2011 №20-рп/2011, від 22.05.2018 №5-р/2018, до визначення порядку і асигнувань для виконання рішення і висновків Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)/2024 виплата раніше призначених (перерахованих) пенсій, обчислених в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах.
Водночас положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону №796 вперше, при переведенні на пенсію за нормами Закону №796 та при перерахунках пенсії після 20.03.2024 року.
З урахуванням чого для проведення виплати пенсії ОСОБА_1 без урахування обмежень, передбачених частиною 3 статті 67 Закону №796, немає підстав.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини 1 статі 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-12 редакція 28 лютого 1991 року в повному розмірі нарахувань пенсійних виплат, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2024 року, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII(зі змінами), Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головному управління з 15.03.1993 року та отримує пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків), обчислену за нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений:
- основний розмір пенсії від середнього заробітку - 56367,74 грн.;
- відсоток втрати працездатності 70%;
- підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи - 944,40 грн.;
- цільова допомога інвалідам війни ІІ групи - 50 грн.;
- додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн.;
- обмеження в індексації з 01.03.2023 року - 7092,93 грн.;
- обмеження в індексації з 01.03.2024 року - 2656,05 грн.,
- розмір пенсії з надбавками - 47992,76 грн.
Максимальний розмір пенсії з надбавками обмежений - 23610,00 грн.
Щодо наявності правових підстав для обмеження розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд враховує наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.
За положеннями статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно з частиною 3 статті 67 Закону №796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №120/1602/23, від 15.11.2023 у справі №120/6735/23 та інших.
Однак, 20.03.2024 року Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024 яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.
Під час вирішення справи позивач наполягав на застосуванні вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024.
З урахуванням вище наведеного суд зазначає, що з 01.03.2023 року по 19.03.2024 року включно припис статті 2 Закону №3668-VI, що поширював свою дію на Закон №796-XII та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII, які встановлювали обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, були чинними, а тому підлягали обов'язковому застосуванню.
Натомість з 20 березня 2024 року відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, поза як рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-XII.
З огляду на встановлені обставини, відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивачеві з 20.03.2024 року враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.07.2024 року прийнято необґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню судом.
У той час суд звертає увагу позивача, що його право було порушено не діями пенсійного органу, а саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160196324 від 05.07.2024 року, відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови позивачеві в проведенні перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 року є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою належного захисту прав позивача, виходить за межі заявлених позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасовування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160196324 від 05.07.2024 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2024 року..
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №912160196324 від 05.07.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втратили чинність, припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VІ зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, без обмеження пенсії максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник