08 листопада 2024 рокуСправа №160/19259/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
17.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом №39738-27347/П-01/8-0400/24 від 11.07.2024, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки №3/1158 від 06.07.2023 у розмірі 80% суми грошового забезпечення та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром та припинення виплати індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 та постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки №3/1158 від 06.07.2023 у розмірі 80% суми грошового забезпечення: з 01.03.2022 з урахуванням індексації, встановленої згідно постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2023 з урахуванням індексації, встановленої згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з 01.03.2024 з урахуванням індексації, встановленої згідно постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію на підставі пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. При проведенні з 01.02.2022 року перерахунку пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року у справі 160/28249/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно обмежено позивачу пенсію розміром 23610,00 гривень, протиправно припинено нарахування індексації з 01.03.2022 року, що передбачена постановою КМУ № 118 від 16.02.2022 року та протиправно проведено перерахунок пенсії виходячи з 70% суми грошового забезпечення замість 80% суми грошового забезпечення. Позивач звернувся із заявою до відповідача щодо проведення йому перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки № 3/1158 від 06.07.2023 року у розмірі 80% суми грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Листом № 39738-27347/П-01/8-0400/24 від 11.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що рішенням суду від 15.12.2023 року у справі № 160/28249/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення та не зобов'язано органи Пенсійного фонду України виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру. Таку відмову відповідача вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/19259/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
02.09.2024 до суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» (документ сформований 31.08.2024) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що пунктом першим Порядку № 45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Уряд, приймаючи Постанову № 704, прив'язував розміри грошового забезпечення до зростаючої величини прожиткового мінімуму, тим самим створюючи умови до автоматичного збільшення розмірів грошового забезпечення військових, без необхідності ухвалення якихсь додаткових рішень. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до пункту чотири Постанови КМУ № 704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу можуть визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Таким чином, саме з 01.02.2020 діє попередня редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704. Чинним законодавством України не передбачено проведення автоматичного перерахунку пенсії особам, яким пенсія призначена за нормами Закону № 2262-XII в наслідок зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року. Головне управління від Пенсійного фонду України не отримувало повідомлень про прийняття Кабінетом Міністрів України нових рішень щодо перерахунку пенсій особам, пенсія яким призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ та не отримувало від уповноваженого державного органу відповідних повідомлень та довідок про розмір грошового забезпечення для проведення відповідного перерахунку пенсії позивача. Отже, враховуючи викладене, перерахунок пенсії позивача за минулий час, повинен бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, тобто, за 12 місяців, які передують даті подання заяви на перерахунок пенсії та нової довідки про розмір грошового забезпечення, а не з дати з якої вимагає позивач. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 року, суперечать приписам ст. 63 Закону № 2262-XII. Щодо вимоги позивача про перерахунок та виплату з 01.03.2023 індексації відповідно до постанови КМУ № 168, відповідач наголосив, що відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361 гривня. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону № 2262, проведення індексації з 01.03.2024 не призвело до збільшення розміру пенсії. Стосовно проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу у розмірі 80% грошового забезпечення, відповідач вказав, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2262, якою визначаються розміри пенсій за вислугу років, визначено що максимальний розмір пенсії обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, -100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Закон №1166-УІІ, яким було встановлено зміни до ст.13 Закону №2262-ХИ про розмір пенсії за вислугу років у відсотках, не скасовано та не визнано такими, що не відповідає Конституції України.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року у справі № 160/28249/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427), оформлену листом № 53200-42422/П- 01/8-0400/23 від 27.10.2023 року, яка полягає у відмові в проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідок Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3/1156 від 06.07.2023 року, № 3/1157 від 06.07.2023 року та № 3/1158 від 06.07.2023 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021,01.01.2022 років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) здійснити з 01.02.2020 року на підставі довідки № 3/1156 від 06.07.2023 року, з 01.02.2021 року на підставі довідки № 3/1157 від 06.07.2023 року, з 01.02.2022 року на підставі довідки № 3/1158 від 06.07.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
12.06.2024 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якій просив:
- повідомити на підставі чого з 01.02.2022 року, після перерахунку пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 року у справі № 160/28249/23, обмежено виплату пенсії 10-ма розмірами прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- повідомити на підставі чого з 01.02.2022 року виплачується пенсія виходячи з 70% суми грошового забезпечення замість 80% суми грошового забезпечення;
- провести ОСОБА_1 з 01.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки № 3/1158 від 06.07.2023 року виходячи з 80% суми грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Листом № 39738-27347/П-01/8-0400/24 від 11.07.2024 року відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі № 160/28249/23 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 у розмірі 70% від грошового забезпечення 27123,34 грн, яке зазначено у довідці від 06.07.2023 за №3/1156, наданій Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, з 01.02.2021 у розмірі 70% від грошового забезпечення 30312,80 грн, яке зазначено у довідці від 06.07.2023 за № 3/1157, наданій Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та з 01.02.2022 у розмірі 70% від грошового забезпечення 34453,81 грн, яке зазначено у довідці від 06.07.2023 за № 3/1158, наданій Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.
Рішенням суду від 15.12.2023 у справі № 160/28249/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України перерахувати пенсію виходячи з розміру 80% відповідних сум грошового забезпечення, тому ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за умовами статті 13 Закону № 2262, якими максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно від дати звільнення особи зі служби.
Враховуючи викладене, для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення підстав немає.
Оскільки рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі № 160/28249/23 не зобов'язано органи Пенсійного фонду України виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру, тому розмір пенсії та доплату на виконання рішення суду було обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262.
З 01.07.2024 виплата пенсії проводиться у розмірі 23610,00 грн, який обчислено на виконання рішення суду та з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262.
Позивач, вважаючи, протиправною відмову у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі 80% суми грошового забезпечення та відмову у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, а також припинення виплати індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 та постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стосовно вимог про перерахунок пенсії виходячи з 80% грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до п. “а» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції) що була чинною на момент призначення позивачу пенсії 16.09.1999 року) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров4 я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
На день призначення пенсії (16.09.1999 року) на підставі ст. 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чінній на час призначення) пенсія позивачу була призначена у розмірі 80 % суми грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років від 01.01.2008 року.
08 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
Відповідно до п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про заходи, щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом,
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу II якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “ 80» замінено цифрами “ 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Відповідно до п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом,
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу II якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри “ 80» замінено цифрами “ 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Відповідно до п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (у редакції, що була чинна на момент внесення змін Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом,
Отже, оскільки Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрав чинності 01.04.2014 року, та враховуючи приписи п. 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», то всі обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70 відсотків застосовуються до пенсій, які призначаються після набрання цими змінами чинності. До пенсій, призначених до набрання чинності цими змінами, застосовуються приписи щодо розмірів, які були чинні на момент призначення таких пенсій.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VІ, ні Законом №1166-VІІ у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VI та Законом № 1166-VІІ зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
При перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд вказує на наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VІ, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “Про пенсійне забезпечення», “Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VІ внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-ХІІ, які викладено в редакції Закону № 3668-VІ, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 (далі - рішення КСУ № 7-рп/2016) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХП.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.
Конституційний Суд України у рішенні № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17. від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Поміж іншим, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-УІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин є наявна колізія між Законом № 2262-ХІІ з урахуванням рішення КСУ № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VІ- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VІ.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення КСУ № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Такі висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду, містяться у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 822/524/18 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі №591/2109/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №580/3451/21.
Застосування положень Закону №3668-VІ по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення КСУ № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 № 300/633/19 у подібних правовідносинах, щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20.12.2016 року (Рішення КСУ №7-рп/2016) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо такого обмеження призначеної позивачу пенсії.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VІ зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.
У зв'язку з прийняттям Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ у 2011 році ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2 розд. II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VІ, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Вказані норми запроваджують обмеження щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, у частині 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VІІІ та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19.
Крім того, у постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, яка в силу до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо припинення виплати позивачу індексації пенсії у зв'язку з обмеженням максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 року “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» встановлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови. Згідно абзацу 4 пункту 2 Постанови № 118 підвищення пенсії враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» встановлено, що з 1 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13,21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови. Згідно абзацу 4 пункту 2 Постанови № 168 підвищення пенсії враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» встановлено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, суд робить висновок, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки №3/1158 від 06.07.2023 у розмірі 80% сум грошового забезпечення та виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, а також протиправно припинено виплату індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 та постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 16.07.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, оформленої листом №39738-27347/П-01/8-0400/24 від 11.07.2024, ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки №3/1158 від 06.07.2023 у розмірі 80% сум грошового забезпечення, виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром та припинення виплати індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 та постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки №3/1158 від 06.07.2023 у розмірі 80% сум грошового забезпечення: з 01.03.2022 з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з 01.03.2023 з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з 01.03.2024 з урахуванням індексації, встановленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський