15 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9478/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та скасування наказів; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) в якому просить:
1) Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію, оформлене протоколом № 6 від 20.06.2024;
2) Визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 липня 2024 року №193-ОД «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову на військову службу та відправлення у складі команди НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
3) Визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 101 від 07 липня 2024 року в частині зарахування ОСОБА_1 на військову службу за призовом у воєнний час до особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду;
4) Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу даної військової частини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у травні 2024 року позивачу було вручено повістку для оновлення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії на 10.05.2024 року. В період з 10.05.2024 по 15.06.2024 ОСОБА_1 проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що здійснює постійний сторонній догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку ЛКК №393 від 25.10.2023 за станом здоров'я потребує такого догляду. Родинні зв'язки підтверджуються свідоцтвом про народження позивача. Також позивач спільно проживає зі своєю матір'ю. Відтак, має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з чим 17.06.2024 подав голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідну заяву. Проте за результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 20.06.2024 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Після отримання відмови у наданні відстрочки 05.07.2024 ОСОБА_3 був призваний на військову службу та відправлений у складі команди № НОМЕР_1 . 07.07.2024 позивач був зарахований на військову службу за призовом у воєнний час до особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу.
Вважає відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України, наслідком чого стала його незаконна мобілізація.
Зазначає, що причиною відмови у наданні відстрочки стала відсутність Акту про становлення факту здійснення догляду (постійного догляду) (додаток 8) Постанови КМУ №560 від 16.05.2024. Однак позивач вважає, що важливим моментом у вирішенні ситуації є те, що на виконання постанови КМУ №560 від 16.05.2024 рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №310-1 від 04.06.2024 «Про створення комісії із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) затверджений склад комісії (додаток 1), а також рішенням виконавчого комітету від 19.06.2024 №327-1 затверджено Положення про комісію із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
Зважаючи на це, позивач на день подачі заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не міг отримати Акт про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду) (додаток 8) Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, оскільки лише 19.06.2024 виконавчий комітет Луцької міської ради своїм рішенням №327-1 затвердив Положення про комісію із встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
При цьому, 17.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Луцької міської ради з метою отримання вказаного акту, однак отримав відмову № 11.2-8.6/7030/2024 від 25.06.2024, обґрунтуванням якої було необхідність надання ряду документів передбачених Положенням. Повторно звернутися із заявою позивач не мав можливості, у зв'язку із його мобілізацією. Відтак вважає, що після подачі ним заяви на відстрочку, саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , повинен був вжити заходів для отримання такого необхідного акту встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
Крім того наголошує, що згідно із витягом із застосунку Резерв+, на момент мобілізації ОСОБА_1 надана відстрочка по вищевказаній підставі до 25.10.2024. Тобто, фактично позивачу надавалася відстрочка ще до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024.
На підставі вищевикладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.26).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 11.10.2024 представник відповідача - в/ч НОМЕР_1 позовні вимоги не визнав та просив залишити їх без задоволення (а.с.33-39). Зазначає, що перевіркою підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (Порядок №560) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються відповідні комісії.
Так, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.06.2024, за результатами розгляду поданих документів та заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, прийнято рішення про відмову у наданні йому відстрочки. Причина відмови: з підстав відсутності Акту про встановлення факту здійснення догляду (постійного догляду). У зв'язку з наведеним фактом та іншими необхідними даними 05.07.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ №193-ОД про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, в тому числі позивача - ОСОБА_1 . Тому вважає, що жодних порушень вимог чинного законодавства України, порядку та способу призову позивача - ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_4 , допущено не було.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 07.07.2024 ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.07.2024 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.
Зазначає, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 (з наступними змінами). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. За наявності підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 (з наступними змінами), звільнення з військової служби можливо на будь-якому етапі проходження військової служби. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.7 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Пунктом 233 Положенням Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Разом з тим, позивач - ОСОБА_1 рапорту, інших документів на звільнення з військової служби керівництву позивача - військової частини НОМЕР_1 , та по команді не подавав, про наявність підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 (з наступними змінами) для звільнення з військової служби не повідомляв. Відповідно наказ №101 від 07.07.2024 є чинним, законним та таким, що скасуванню не підлягає.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 правом подачі відзиву не скористався, хоча копію ухвали про відкриття провадження отримав 20.09.2024 (а.с.31).
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 15.11.2024 в задоволенні клопотання представника позивача про заміну відповідача відмовлено (а.с.47-48).
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач у період з 10.05.2024 по 15.06.2024 проходив військово-лікарську комісію (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.06.2024 позивач звернувся до голови комісії ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомила позивача, що протоколом від 20.06.2024 №6 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1017 від 20.06.2024. Причини відмови: з підстав відсутності Акту про встановлення факту догляду (постійного догляду) (додаток 8) Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 (а.с.13).
Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.07.2024 №193-ОД призвано на військову службу військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 , які призвані та відправлені у складі команди до команди № НОМЕР_1 , в тому числі капітана 2 рангу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.14).
В подальшому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 07.07.2024 ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 з 07.07.2024 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час, до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а.с.14-зворот, 43).
Вважаючи протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову в наданні відстрочки та як наслідок протиправними наказ про призов на військову службу та наказ про зарахування до складу в/ч НОМЕР_1 позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, зокрема і в період виникнення спірних правовідносин.
При цьому, Указом № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон № 3543-XII.
У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Загальна мобілізація, згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-ХІІ).
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Також, частина шоста статті 22 Закону № 3543-XII встановлює, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок №1487) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Отже, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Разом з тим, статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 в даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
З свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 від 17.10.1967 (а.с.11) вбачається, що матір'ю позивача є ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії №393 від 25.10.2023 року, виданого КП «Медичне об'єднання Луцької МТГ» ОСОБА_2 через хворобу потребує постійного стороннього догляду (а.с.11-зворот).
Згідно підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009року №1317 (далі - Положення про МСЕК №1317) передбачено, що це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації; Міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків тощо.
Наказом МОЗ від 09.04.2008 року №189, зареєстрованим в Мінюсті України за №589/15280 від 04.07.2008 року, затверджено «Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності», пункти 3 та 4 якого визначено, що до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою КМУ від 17.04.2019 року №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Отже, підставою для надання позивачу відстрочки від призову та звільнення з військової служби може бути необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми, що підтверджується відповідним медичним висновком МСЕК для осіб віком понад 18 років, чи ЛКК для осіб до 18 років.
Таким чином, належним доказом підстави надання позивачу відстрочки від призову за підпунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» через необхідність постійного догляду за матір'ю, є складений у відповідності до чинного законодавства висновок МСЕК, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду за хворою матір'ю.
Наданий позивачем до заяви про відстрочку від призову під час мобілізації в особливий період висновку Лікарсько-консультативної комісії №393 від 25.10.2023 року, не є підставою для надання йому відстрочки від призову.
Також, на момент розгляду заяви про надання відстрочки, позивачем до комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , не надано Акту про встановлення факту здійснення ним догляду (постійного догляду) у звязку з чим відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки.
З урахуванням наведеного суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 правомірно відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію, оформлене протоколом № 6 від 20.06.2024.
Поряд з цим суд враховує, що доказів звернення до керівництва військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» позивач не подавав.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову на військову службу та відправлення у складі команди НОМЕР_1 ОСОБА_1 , та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 07.07.2024 в частині зарахування позивача на військову службу і виключення із списків особового складу.
На думку суду інші доводи та аргументи сторін не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенню позовних вимог слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9,72-77, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський