15 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9578/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - ГУ ПФУ у Рівненській області, відповідач-2) у якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Рівненській області №032950010473 від 22.05.2024 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
2) зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області провести призначення пільгової пенсії за віком у відповідності із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2024.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він народився в АДРЕСА_1 , яке належить до зони гарантованого добровільного відселення, та є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серія НОМЕР_1 , виданим Волинською облдержадміністрацією 20.01.1994.
14.05.2024 позивач звернувся до Маневицького відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, що передбачено ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII.
Заяву про призначення пенсії за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Рівненській області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії вказаний відповідач прийняв рішення від 22.05.2024 №032950010473 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку із непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 років.
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним і таким, що порушує його право на соціальний захист. При цьому наголошує, що органу пенсійного фонду були надані усі необхідні документи для призначення пенсії, достовірність яких була встановлена Волинською обласною державною адміністрацією під час видачі посвідчення потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Підтвердженням його постійного проживання у селі Граддя під час навчання у Луцькому середньому профтехучилищі №9 з 24.08.1987 по 10.07.1988 та постійного проживання після закінчення даного училища з 11.07.1988 по 03.12.1988 та з 01.12.1990 по час звернення до суду із цим позовом є довідка від виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області №714 від 18.04.2024.
З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27).
Представник ГУ ПФУ в Рівненській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та зауважила, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
На думку представника відповідача-1 вказана початкова величина зниження пенсійного віку не може бути застосована позивача, оскільки доказів, що підтверджують факт його постійного проживання або постійної роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.07.1986 матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 3 роки.
Окрім того вказує, що згідно з записами диплому НОМЕР_2 позивач з 01.09.1985 по 10.07.1988 навчався у Луцькому СПТУ № 9, м. Луцьк. Дана територія не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (чиста зона). В свою чергу, час проживання позивача в с. Граддя під час зимових та літніх канікул, на вихідні дні не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, довідками про проживання виданими органами місцевого самоврядування.
Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 05.12.1988 по 11.11.1990 проходив військову службу в лавах радянської армії, що не можливо зарахувати до періоду постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (не можливо підтвердити факт, що військова частина, де позивач проходив службу, знаходися в межах території радіоактивного забруднення). Також , у період з 18.06.1997 по 01.03.2000 позивач працював у Луцькому АТП 10727 (м. Луцьк), що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (чиста зона).
Таким чином, на переконання ГУ ПФУ у Рівненській області, постійне місце роботи/навчання ОСОБА_1 нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак факт навчання в СПТУ №9 м. Луцька, робота в Луцькому АТП 10727 заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення в (с. Граддя) в період з 01.09.1985 по 07.07.1988, 18.06.1997 по 01.03.2000.
Як наслідок, оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє.
ГУ ПФУ у Волинській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Ухвала суду про відкриття провадження вручена даному відповідачу 16.09.2024, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет ГУ ПФУ у Волинській області (а.с.29).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.01.19994 (а.с.22).
14.05.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
ГУ ПФУ в Рівненській області відповідно до принципу екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 22.05.2024 №032950010473 про відмову у призначенні пенсії. Вказане рішення мотивоване тим, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 31 рік 18 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 5 місяців 24 дні. Не зараховано до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період строкової військової служби відповідно до військового квитка серія НОМЕР_4 з 05.12.1988 по 23.22.1990, оскільки періоди проходження військової служби на території, яка не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; не враховано до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період навчання згідно довідки від 03.05.2024 №308 з 26.04.1986 по 10.07.1988, оскільки територія, де навчався заявник не відноситься до забрудненої території; не враховано до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період роботи згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_5 запис 5-6 з 18.06.1997 по 01.03.2000, оскільки робота на території, яка не відноситься до забрудненої зони.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на умовах статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Рівненській області вбачається, що останнім не заперечується факт наявності мінімального страхового стажу позивача для призначення пенсії.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (частина друга статті 55 Закону № 796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Суд зауважує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку суд враховує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Так, відповідно до пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина третя статті 65 Закону №796-XII).
Копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.01.1994 Волинською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що ОСОБА_1 є громадянином, який постійно працював або проживав у зоні гарантованого добровільного відселення (категорія 3). Пред'явник має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають чи проживали на території зони гарантованого добровільного відселення.
За змістом позовної заяви позивач вважає, що наявність у нього статусу громадянина, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 01.01.1993 він проживав на радіоактивно забрудненій території, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, вважає, що в нього є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Постановою КМУ від 25.08.1992 №501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501) (у редакції, чинній на дату видані посвідчення позивачу), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та коло осіб, яким вони видаються.
Відповідно до пункту 6 Порядку №501 передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового)та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Відповідно до пункту 2 Порядку №501, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , яке 20.01.1994 видане Волинською обласною державною адміністрацією підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
На час звернення позивача до суду належність позивача до особи потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення громадянина, який є потерпілим від Чорнобильської катастрофи не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.
Судом проаналізовано довідку виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 08.04.2024 №714 та встановлено, що позивач зареєстрований і постійно проживає на АДРЕСА_2 (в даний час - Камінь-Каширського району) Волинської області з дня народження (31.03.1970) по 10.09.1985, з 24.08.1987 по 03.12.1988 і з 01.12.1990 по дату видачі довідки (а.с.9).
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 (далі - Перелік №106), село Граддя, Маневицького району, Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Доказів того, що вказана довідка виконавчого комітету Маневицької селищної ради є нечинною (недійсною) матеріали справи не містять.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1985 році вступив до Луцького середнього профтехучилища №9, яке закінчив у липні 1988 року. Вказані обставини підтверджуються копією диплома серії НОМЕР_2 (а.с.10) та довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» від 31.05.2024 №336 (а.с.21).
Крім того, записами 5-6 трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 значиться, що у період з 18.06.1997 по 01.03.2000 останній працював на посаді токаря п'ятого розряду в ІНФОРМАЦІЯ_2 №10727 (а.с.14).
Як значиться із оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Рівненській області дані періоди навчання та роботи позивача не враховано до періодів проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Однак, суд звертає увагу на те, що відомості трудової книжки та диплому не можуть спростувати факту постійного проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, що підтверджено відповідною довідкою органу місцевого самоврядування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 та враховується судом при розгляді даної справи.
В даному випадку відповідною довідкою виконавчого комітету Маневицької селищної ради підтверджено факт проживання позивача на територіях радіоактивного забруднення у спірні періоди (а.с.9).
Суд зауважує, що факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення. В протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б вказаного посвідчення.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований. Докази про вилучення посвідчення у зв'язку із безпідставністю його видачі у матеріалах справи відсутні.
При цьому, беручи до уваги той факт, що позивач і на даний час проживає в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.7), тому останній набув право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років.
Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ в Рівненській області у рішенні №032950010473 від 22.05.2024 про те, що позивач станом на 01.01.1993 прожив в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років. В протилежному випадку нівелюється його статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.
Таким чином, висновки відповідача-2 про непроживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення є безпідставними.
При цьому у спірному рішенні №032950010473 від 22.05.2024 вказано про наявність у ОСОБА_1 33 років 7 місяців 25 днів страхового стажу, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, виконується та не є спірною підставою в даній справі.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання здійснити призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з моменту виникнення права на такий вид пенсії, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як уже зазначалося судом вище, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Рівненській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення №032950010473 від 22.05.2024.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме ГУ ПФУ в Рівненській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 22.05.2024 №032950010473, зобов'язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 01.04.2024.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 807,47 грн.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №032950010473 від 22.05.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсії за віком у відповідності із ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.04.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,47 грн (вісімсот сім грн 47 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано судом 15 листопада 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відпловідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, будинок 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олександра Борисенка, будинок 7; Код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Н. В. Стецик