13 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/9095/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач) про визнання протиправним рішення від 13.08.2024 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII та зобов'язання прийняти рішення (видати наказ) про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.05.2019 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від спільного подружнього життя народилось двоє дітей (синів) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). При цьому його дружина від попереднього шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Позивач зазначає, що з дня одруження та народження дітей спільні діти та донька дружини від попереднього шлюбу повністю перебувають на утриманні ОСОБА_1 та проживають разом за однією адресою. З 24.01.2023 сім'я має статус багатодітної.
Позивач звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як особі, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Однак у відповідь на вищевказану заяву отримав повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №3755 про те, що комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період в наданні відстрочки за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" було відмовлено згідно з протоколом від 13.08.2024 №21 по причині відсутності свідоцтва про народження дітей (трьох) із зазначенням батьківства позивача.
Позивач вважає таке рішення протиправним та вказує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначальним фактором для надання відстрочки військовозобов'язаному є саме утримання трьох і більше дітей (а не батьківство, як помилково вважає відповідач). Відтак, відмова на тій підставі, що позивач не надав документів щодо батьківства стосовно трьох дітей не відповідає вимогам чинного законодавства.
З наведених підстав просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відмовлено.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позов від 18.09.2024 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що 06.08.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява ОСОБА_1 з копіями документів у якій він просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).
12.08.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву позивача та встановлено, що позивачем до заяви не були долучені усі необхідні підтвердні документи, які дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначені в додатку №5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі - Порядок №560), а саме свідоцтва про народження 3-х дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. У додатку №5 до Порядку №560 зазначається, що військовозобов'язані, які подають заяву на відстрочку від призову під час мобілізації за пунктом 3 частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до своєї заяви мають долучити такі документи: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Позивачем до заяви на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації було долучено свідоцтво про шлюб з ОСОБА_2 , акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання №5, виданий Володимирською міською громадою, копію паспорта громадянина України, копію посвідчення багатодітної сім'ї, три свідоцтва про народження дітей ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Зазначає, що посилання позивача на посвідчення багатодітної сім'ї не є підтвердженням того, що малолітня ОСОБА_5 (дитина дружини від першого шлюбу) знаходиться на його утримані. Окрім того, відомості стосовно батька малолітньої ОСОБА_5 взагалі не були надані до ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із заявою на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на такі обставини та зважаючи на той факт, що батько дитини не був позбавлений батьківських прав є всі підстави вважати, що ним виконується обов'язок щодо утримання своєї малолітньої дитини.
Таким чином, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не надав документів, які б свідчили, що на його утримані знаходиться троє і більше дітей віком до 18 років.
З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою (яка зареєстрована за вх. №З-2659 від 06.08.2024) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), до якої долучив: посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 від 24.01.2023; копію рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.12.2016 у справі №154/1623/16 про розірвання шлюбу; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 відповідно до якого батьками ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 відповідно до якого батьками ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 відповідно до якого батьками ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання №5, виданий Володимирською міською громадою; копію паспорта громадянина України (а.с.6-16,22-26).
Повідомленням від 13.08.2024 №3755 ІНФОРМАЦІЯ_1 поінформовано позивача, що за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) та наданих документів протоколом від 13.08.2024 №21 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, причини відмови - у складі заяви відсутні усі необхідні підтвердні документи, які дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме: відсутнє свідоцтво про народження дітей (трьох) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного відповідно до додатку №5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №560 від 16.05.2024 (а.с.17).
Вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у відмові в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 (далі Закон №3543-XII - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У розумінні статті 1 Закону №3543-XII мобілізацією вважається комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України Постанову №560 (набрала чинності 18.05.2024), якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як передбачено пунктом 1 Порядку №560, цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Як передбачено пунктами 58, 60 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Додатком 5 до Порядку № 560 зазначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до якого документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII - для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як вбачається з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 №3755, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та підтвердних документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, протоколом від 13.08.2024 №21 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період з причин відсутності свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, пославшись на додаток №5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №560 від 16.05.2024" (а.с.17).
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом 13.08.2024 №21, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав ненадання свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позаяк Комісії при розгляді заяви позивача належало встановити не факт його батьківства щодо трьох дітей, а факт перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох і більше дітей віком до 18 років.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою визначено поняття "сім'ї", можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства чи проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітньої дитини дружини, а саме ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )
З цього приводу слід зазначити, що якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття
Як передбачено частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як "батько", "мати", "дитина", "вітчим", "пасинок", "усиновлений", "усиновитель". Перед усім, це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенні один до одного.
Зокрема, законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть в тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні ОСОБА_5 (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо її утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останньої немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.12.2023 у справі № 160/11228/23.
Однак за обставин цієї справи відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII взагалі не досліджував факт перебування (не перебування) на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки неправомірно обґрунтував виключно тим, що у ОСОБА_1 відсутнє свідоцтво про народження трьох дітей із зазначенням його батьківства. Будь-яких інших підстав для відмови в повідомленні від 13.08.2024 №3755 не зазначено.
Вищезазначене свідчить про те, що відповідач заяву ОСОБА_1 належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) дійсних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, що свідчить про протиправність такого рішення
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 ККС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлене протоколом від 13.08.2024 №21 та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №1379263610 від 29.08.2024 (а.с.5). Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оформлене протоколом від 13.08.2024 №21 (повідомлення від 13.08.2024 №3755).
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Суддя Т.М. Димарчук