14 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/10748/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови №ПШ037679 від 22.07.2024 про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складено акт від 07.06.2024 №042884.
Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні документи, що засвідчують оплату транспортних послуг, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі акта перевірки та долучених до нього документів оскаржуваною постановою №ПШ037679 від 22.07.2024 до перевізника відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн.
Позивач вважає, що накладене на нього стягнення є необґрунтованим, оскільки при перевірці водій пред'явив договір між замовником і перевізником, рахунок №45 на оплату транспортних послуг, який і є документом, що засвідчує оплату транспортних послуг та усі належні документи для перевірки, які визначені ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Поїздка здійснювалася зі всіма належними документами, оплата проводиться після здачі акту виконаних робіт.
Враховуючи наведене, позивач просив адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позов позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своєї позиції вказала, що 07.06.2024 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №000366 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ФОП ОСОБА_1 .
Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Мерседес-Бенц Спрінтер, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевозились пасажири (нерегулярні перевезення) за відсутності на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг, що зафіксовано в Акті №АР042884 від 07.06.2024.
Згідно зі статтею 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами, які повинні знаходитись та пред'являтись для перевірки уповноваженим посадовим особам, зокрема, є документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Таким чином, факти, які встановлені в ході перевірки та підтверджені доказами у справі безумовно свідчать про здійснення водієм транспортного засобу позивача, яке було перевірено посадовими особами відповідача, нерегулярних перевезень за маршрутом. Відтак, водій повинен бути забезпечений та пред'явити для перевірки документами, які є обов'язковими відповідно до законодавства (стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ст. 1 Закону №2344-ІІІ, нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Представник відповідача зазначив, що посадовими особами Укртрансбезпеки зафіксовано факт обладнання ТЗ Мерседес-Бенц, реєстраційний номер НОМЕР_1 , трафаретом «Нерегулярне перевезення».
Як підтверджується Актом перевірки №АР042884 від 07.06.2024 перевірку транспортного засобу, належного позивачу здійснено у Івано-Франківській області під час виконання перевезень. Зазначений факт водієм ТЗ не заперечувався як не заперечується позивачем у позові.
При перевірці документу про оплату транспортних послуг виявлено такі обставини:
- перевезення виконувалося відповідно до договору від 06.06.2024, п. 3.5 та 3.6 визначено, що оплата здійснюється по факту виконаних робіт і підлягає коригуванню відповідно до акту виконаних робіт;
- кінцевий розрахунок проводиться згідно з актом виконаних робіт;
- у водія наявний рахунок №45, виписаний самим ФОП Гаврилюком про те, що ТОВ «Добрий Тур» має оплатити перевізнику 12 000,00 грн за транспортні послуги;
- документ, який засвідчує оплату на момент перевірки транспортних послуг у водія відсутній.
Відповідно до положень Закону №2344-ІІІ про обов'язок забезпечити на момент перевірки під час перевезення «документ, що засвідчує оплату транспортних послуг», транспортні послуги мають бути оплачені до початку перевезення, а не по його виконанню; а документом, який засвідчує факт оплати є документи, які підтверджують витрати (наприклад, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек),
Як підтверджується самим позивачем, оплата транспортних послуг по договору від 06.06.2024 про перевезення з 07.06.2024 по 09.06.2024 відбулась після перевезення - 11.06.2024, що засвідчує платіжна інструкція №66. Отже, на момент перевірки у позивача не було і не могло бути документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, адже він був виготовлений 11.06.2024, що повністю суперечить вимогам ст. 39 Закону №2344-ІІІ.
Відтак, наданий розрахунок №45 не підтверджує того, що оплачено послуги перевезення 07.06.2024, а відтак не є документом, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Представник відповідача зазначив, що приписами статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» імперативно зазначено про необхідність наявності документу, що засвідчує оплату транспортних послуг у водія. Відтак, намагання позивача вказати на інший порядок розрахунків є юридично неспроможними.
Вважає, що відповідач належним чином виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови, тому підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання цієї постанови протиправною і її скасування відсутні.
У відповіді на відзив позивач заперечує наведені відповідачем твердження, просив адміністративний позов задовольнити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області 07.06.2024 на ділянці автомобільної дороги А-10, проведено перевірку належного позивачу транспортного засобу Мерседес-Бенц Спрінтер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено акт №042884.
В акті перевірки зазначено, що під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Мерседес-Бенц Спрінтер, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевозились пасажири (нерегулярні перевезення) за відсутності на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг, наявність якого передбачена ст. 34, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону.
Водій ОСОБА_2 в акті перевірки вказав, що посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті пред'явив рахунок №45 та пояснив, що оплата буде здійснена по акту виконаних робіт.
В.о. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області 22.07.2024 винесено постанову №ПШ037679, якою до ОСОБА_1 за відсутність документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІII «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.
Згідно розпорядження КМ України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено відділи державного нагляду (контролю) у Волинській, Житомирській, Рівненській областях.
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі, затвердженого постановою КМ України№1567 від 08.11.2006 (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1567).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 34 даного Закону автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Зокрема, абз. 3 частини 1 статті 60 даного Закону визначено, що за виконання перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У Законі №2344-ІІІ (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту здійснення нерегулярного перевезення пасажирів за відсутності документа, що засвідчує оплату транспортних послуг, що є порушенням вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Зокрема такий висновок зроблено в акті перевірки від 07.06.2024 №042884.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами було доведено факт вчинення позивачем даного порушення, виходячи з наступного.
Так, статтею 39 Закону №2344-ІІІ визначено перелік документів, на підставі яких здійснюються перевезення пасажирів, (у тому числі нерегулярні), які є загальнообов'язковими для перевізників.
Абзацом 3 частини 4 статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні нерегулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з акта перевірки від 07.06.2024 №042884 згідно договору від 06.06.2024 перевізник не забезпечив водія на ТЗ Мерседес-Бенц Спрінтер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявністю документа про оплату транспортних послуг. Тобто, посадовими особами Укртрансбезпеки констатовано відсутність документів, визначених ст. 39 Закону №2344-ІІІ.
Санкція визначена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами даної статті чітко визначено, що перевізники несуть відповідальність за відсутність документів, визначених, зокрема ст. 39 Закону, саме на момент перевірки, а не по факту.
Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення пасажирів вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
Відтак зважаючи на зафіксоване в акті перевірки порушення, а саме відсутність у водія під час здійснення нерегулярного перевезення документа, що засвідчує оплату транспортних послуг за договором від 06.06.2024, за наслідками розгляду справи відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову від 22.07.2024.
На думку суду, вказана постанова винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень із дотриманням процедури її розгляду та прийняття та у відповідності до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку №1567 та є правомірною.
Адміністративно-господарський штраф, накладений на позивача постановою №ПШ037679 від 22.07.2024 у сумі 17 000,00 грн відповідає встановленому абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ розміру.
Відповідно до п. 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (далі - Правила №176), нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до п. 55 Правил №176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Відповідно до п. 56 Правил №176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Як вбачається з матеріалів справи нерегулярні перевезення позивачем (станом на момент проведення перевірки) виконувались відповідно до договору від 06.06.2024.
При цьому, наявний у водія рахунок №45 на оплату транспортних послуг не підтверджує того, що оплаті підлягають саме послуги перевезення згідно договору від 06.06.2024.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг.
Наданий розрахунок №45 не підтверджує того, що оплачено послуги перевезення 07.06.2024, а відтак, не є документом, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Разом з тим, рахунок №45 на оплату транспортних послуг, не підтверджує того, що оплаті підлягали саме послуги перевезення згідно з договором від 06.06.2024, що суперечить вимогам до нерегулярних перевезень, визначених Правилами №176.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд констатує, що правильним є висновок контролюючого органу про здійснення позивачем 07.06.2024 нерегулярних пасажирських перевезень за відсутності, визначених ст. 39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо правомірності винесення постанови №ПШ037679 від 22.07.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу за допущені позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.
Зважаючи на вищевказане у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, будинок 3, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя В.В. Дмитрук