м. Вінниця
11 листопада 2024 р. Справа № 120/8601/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з ЗСУ військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби особового складу Збройний Сил України військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку необхідністю постійного догляду за хворим батьком позивачем був поданий рапорт про звільнення з військової служби посилаючись на пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". Листом від 02.04.2024 за номером 5237 позивачу повідомлено, що йому відмовлено у розгляду рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку із тим, що він подав рапорт безпосередньо до командира військової частини, а не до безпосереднього начальника. Вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення.
До суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву згідно якого просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Звернув увагу суду, що Положенням, визначені питання не тільки звільнення військовослужбовців, а й переміщення військовослужбовців.
Так, пунктом 110 Положення визначено, що переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.
Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.
Згідно пункту 109 Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Отже, законодавством чітко відрізняються підстави виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, яке здійснюється як при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку, так і при переміщенні військовослужбовця по службі між військовими частинами одного та різних видів, родів військ.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (про стройовій частині) від 08.07.2024 № 196, солдата контрактної служби ОСОБА_1 , водія 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21 червня 2024 року №97-РС звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , вважається таким, що справи та посаду здав 08 липня 2024 року. З 08 липня 2024 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
У зв'язку з викладеним, командуванням військової частини НОМЕР_1 , яке діяло у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, за результатами опрацювання наданих Позивачем документів, правомірно відмовлено вказаному військовослужбовцю у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з порушенням порядку подання рапорту командиру військової частини НОМЕР_1 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі, а у зв'язку з переміщенням Позивача до нового місця проходження військової служби провадження у справі підлягає закриттю.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом з 21.07.2021 в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .
23.03.2024 військовою частиною отримано рапорт Позивача надісланий засобами поштового зв'язку на адресу військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року, який зареєстровано 23.03.2024 за вх. № 8879 про звільнення його з військової служби на підставі п./п. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме, необхідність здійснення постійного догляду за батьком.
Командуванням військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 18.03.2024 та надано відповідь листом від 02.04.2024 за вих. №5237 , яким повідомлено про відсутність підстав для розгляду по суті рапорта про звільнення з лав ЗСУ, як такого, що оформлений та поданий з порушенням законодавства України.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII) .
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Підставою для звернення до суду позивач вказує протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення. Зокрема, військова частина НОМЕР_4 повідомила, що для розгляду даного питання потрібно звернутися з рапортом по підпорядкованості до свого безпосереднього начальника.
Вирішуючи позовні вимоги щодо прийняття рішення про звільнення з військової служби суд враховує таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до абзацу 2 пункту 127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.
За приписами частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно із пунктом 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 року №333, командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
За змістом пункту 11.1 розділу 11 Інструкції №333 накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 (зі змінами), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.
При цьому, проекти наказів до подання їх на підпис командирам (керівникам) повинні бути перевірені (вичитані), звірені з документами персонального обліку військовослужбовців та завізовані на звороті останнього аркуша наказу безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою. Зразок звороту останнього аркуша наказу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції (пункт 12.10 Інструкції №333).
Після цього проекти наказів проходять правову експертизу в юридичній службі. Віза посадової особи юридичної служби проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу (пункт 12.11 Інструкції №333).
Згідно з пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Таким чином, розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Відповідно до пункту 210 Положення № 1317 звільнення військовослужбовців строкової військової служби проводиться на підставах, визначених частиною другою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.
Положеннями абзацу другого статті 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999№ 551-XIV, передбачено, зокрема, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; одержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями.
За змістом статті 14 Закон України« Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999№ 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Отже, подання рапорту, зокрема про звільнення з військової служби, до свого безпосереднього начальника є складовою військової дисципліни, дотримання якої є обов'язком військовослужбовця. Лише у разі відмови щодо прийняття чи розгляду рапорту безпосереднім керівником, у військовослужбовця виникає право подати такий рапорт одразу старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Суд зазначає, що подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
При цьому, наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Також слід зазначити, що резолюція (позитивна чи негативна) вчинена на рапорті позивача про звільнення з військової служби, не є розглядом рапорту військовослужбовця по суті у порядку та у спосіб, встановлений законодавством, зокрема, і Інструкцією з діловодства у Збройних Сила України, та не звільняє командира військової частини, як посадову особу суб'єкта владних повноважень, від обов'язку прийняття відповідного рішення за аналогією права (наказу, письмової відповіді на рапорт), що є грубим порушенням вимог вищенаведеної Інструкції, Положення №1153/2008 та наведеного вище Статуту.
Крім того, відповідачем не роз'яснено позивачу алгоритму подання рапорту, причини не надання позивачу команди на подання рапорту про звільнення, не зазначено ім'я командира (начальника) якої військової частини чи на ім'я якої посадової особи необхідно подати відповідний рапорт для вирішення питання щодо звільнення з військової служби.
До того ж, військова частина НОМЕР_1 , відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, з підстави "подання рапорту не по команді", не з'ясувала всіх обставин, які спонукали позивача для складення такого рапорту.
Водночас, суд зазначає, що розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту позивача про звільнення з військової служби.
В той час, визначаючись щодо вимоги про зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на те, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2024 солдата контрактної служби ОСОБА_1 водія 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21.06.2024 №97-РС звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 .
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат проведений з урахуванням ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Комар Павло Анатолійович