18 листопада 2024 року
м. Київ
справа №380/8863/23
адміністративне провадження №К/990/41373/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/8863/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просив суд визнати протиправними дії та бездіяльність, зобов'язати затвердити проект землеустрою і передати у власність земельну ділянку площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного Управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки
Визнано протиправним та скасовано Рішення № 175-17/2022 від 15.12.2022 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області.
Зобов'язано Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2022 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 4623681200:08:000:0405, розташованої на території Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду після припинення на території України правового режиму воєнного стану.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, прийняти постанову, якою відмовити в позові в цій частині.
До вказаної апеляційної скарги приєдналася Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, подавши відповідну заяву.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, до якої приєдналася Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 380/8863/23 в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині залишено рішення суду без змін.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови затвердити проект землеустрою та постанову апеляційної інстанції про відмову визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача та відмову затвердити проект землеустрою відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України, якою визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, у касаційній скарзі зазначається, зокрема: судові рішення, що оскаржуються (пункт 3) та підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4).
Так, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить чіткого зазначення оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції у справі № 380/8863/23.
У вступній частині касаційної скарги скаржник зазначає рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2024 року у справі № 380/8863/23.
У резолютивній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови затвердити проект землеустрою та постанову апеляційної інстанції про відмову визнати протиправними дії і бездіяльність відповідача та відмову затвердити проект землеустрою відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Восьмим апеляційним адміністративним судом 10 вересня 2024 року було прийнято постанову у справі № 380/8863/23.
Разом з тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2024 року у справі № 380/8863/23 відсутня.
Отже, скаржнику необхідно уточнити, яке саме рішення суду апеляційної інстанції ним оскаржується.
Згідно пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
В обґрунтування підстав для касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції помилково не врахували правових позицій Верховного Суду висловлених у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2592/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 808/3083/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 821/146/17, в яких зазначено, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність приймається у двотижневий строк і єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку встановленому статтею 186-1 ЗК України та жодних інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Однак, колегія суддів не приймає посилання скаржника на згадану вище судову практику, оскільки вона є нерелевантною спірним правовідносинам та ухвалена за інших обставин справи, з огляду на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX (далі - Закон № 2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України. Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється під час дії воєнного стану. Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.
В той же час, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства 05 липня 2022 року, тобто, після набрання чинності вищевказаних змін до ЗК України, що було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин наведене скаржником нормативне обґрунтування не може бути взяте Судом до уваги як підстава касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням судових рішень, що оскаржуються та обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 169 та частини другої статті 332 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/8863/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для її повернення заявнику.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій