Справа №127/12957/21
Провадження №1-кп/127/530/21
13 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні об'єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на строк 60 днів без визначення розміру застави. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали. Обвинувачені, розуміючи тяжкість можливого покарання за інкриміновані їм кримінальні правопорушення, можуть переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам. Просила клопотання задовольнити. В задоволенні клопотань захисників просила відмовити.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 , позицію якого підтримав обвинувачений, заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, немає наміру ухилятися від суду, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або ж визначення розміру застави.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , позицію якого підтримав обвинувачений, заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, немає наміру ухилятися від суду, впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або ж визначення розміру застави.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2020 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2021 з одночасним визначення розміру застави та покладенням відповідних обов'язків.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2021 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.07.2021 без визначення розміру застави.
В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК Кримінального кодексу України, раніше не судимий, без місця реєстрації, до затримання проживав в м. Одесі, неодружений, офіційно не працевлаштований. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Також, в судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.12.2020 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2021.
В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, раніше не судимий, до затримання проживав в м. Одесі, неодружений, офіційно не працевлаштований. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Також суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачені та свідки на даний час судом не допитані, в разі переховування обвинувачених, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинувачених.
Також суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочинів, особи обвинувачених у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Що стосується ризику переховування обвинувачених від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими судом обставинами.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що в сукупності з іншими вказаними вище обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, враховує, що свідки на даний час судом не допитані, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до дослідження показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачені можуть здійснювати на них незаконний вплив.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На підстві викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Вказані ризики на даний час не зменшилися.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, суд, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, в задоволенні клопотань захисників слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або ж визначення розміру застави - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або ж визначення розміру застави - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 13.11.2024 до 11.01.2025 включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 днів, починаючи з 13.11.2024 до 11.01.2025 включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченими, їх захисниками, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя