Справа № 127/31437/24
Провадження № 2/127/4584/24
18.11.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Волошина С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов мотивований тим, що 24.09.2005 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про що 24.09.2005 складено відповідний актовий запис за №2389. У шлюбі в сторін народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалось з причин несумісності характерів, різних поглядів на життя та різних уявлень про роль кожного з подружжя у сім'ї. Шлюбні відносини фактично припинено, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає, що примирення та відновлення сімейних стосунків неможливе. Враховуючи наведені обставини позивач просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подав, проте 21.10.2024 звернувся до суду із заявою про визнання позову та не заперечив щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приймає визнання відповідачем позову та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 3,4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України(254к/96-ВР) охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін.
Судом встановлено, що 24.09.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, зареєстровано шлюб, про що 24.09.2005 складено відповідний актовий запис за №2389 (а.с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 10-11).
Відносини подружжя не склалися, подружжя спільно не проживає, шлюб існує формально.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Досліджуючи вказані обставини, суд зважає на те, що примирення між подружжям неможливе, сторони не підтримують подружніх відносин, шлюб фактично розпався, подана до суду позовна заява відповідає дійсній волі позивача та відповідача, їх бажання розірвати шлюб є істинним та добровільним, тому шлюб між сторонами слід розірвати, а позов - задовольнити.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України з огляду на визнання відповідачем позову суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, а інші 50 відсотків судового збору, що сплачені позивачем при зверненні до суду з позовом, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 104, 105, 112, 113 СК України, ст. 13, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений 24.09.2005 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис за №2389 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 605,60 гривень судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605,60 гривень судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» №63 від 17.09.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: