Справа № 127/33229/24
Провадження 3/127/7985/24
18 листопада 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
01.10.2024 інспектором взводу № 3 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Солоднюком А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140932. З даного протоколу вбачається, що «01.10.2024 о 22 год. 25 хв. у м. Вінниця по вулиці Зодчих, 34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування повторно протягом року», тим самим порушивши пп. «а» п. 2.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, а саме шляхом надіслання повісток засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутнійза вказаною адресою». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки, зважаючи, що іншої адреси цією особою суду повідомлено не було. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Причини неявки ОСОБА_1 суду не повідомлено. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили. При цьому, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості забезпечити явку свого захисника до суду, надати письмові пояснення по справі, докази тощо.
Судом прийнято до уваги, що реалізація прав та процесуальних гарантій учасників судового процесу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинна здійснюватись таким чином, щоб це не перешкоджало розгляду справи у встановленіКУпАП строки. При цьому, судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальностів судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Крім того, судом прийнято до уваги, що особа зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що безпосередньо її стосується. Безпідставне й умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, якими є, зокрема, охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме в даному випадку: керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно пп. «а» п. 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340 (в редакції постанови КМУ від 20.05.2009 № 511), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно із ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140932 від 01.10.2024 вбачається, що 01.10.2024 о 22 год. 25 хв. у м. Вінниця по вул. Зодчих біля будинку № 34, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.
З ЄДРСР інформація з якого перебуває в публічному доступі, судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2023 по справі 127/30098/23, яка набрала законної сили 17.10.2023, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
22.01.2024 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Бездітним П.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1293979 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами).
Враховуючи приписи КУпАП, факт вчинення правопорушення повторно пов'язують з фактом накладення на особу адміністративного стягнення (особа вважається підданою адміністративному стягненню). Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП).
Питання визначення повторності, як невід'ємної частини складу правопорушення, чітко та повно врегульовані спеціальним нормативним актом вузької дії, а саме Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року. Відповідно п. 3 розділу І цієї Інструкції повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП).
Судом встановлено, що 01.10.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи позбавленим такого права.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 126 КупАП, повторно протягом одного року.
Отже, дії ОСОБА_1 за вищевказаним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Судочинство повинно відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Судом враховано, що в діях ОСОБА_1 вбачається грубе та повторне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами, продовження протиправної поведінки. Хоча дії ОСОБА_1 і не призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, проте, будучи водієм особа несе певні обов'язки, за порушення яких настає відповідальність. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року справа «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства»).
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Суд прийшов до висновку, що у даній справі вищевказане стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 23, 24, 30, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 5 ст. 126, ст.ст. 221, 251, 266, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу, та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: