Справа № 127/24626/24
Провадження № 2-о/127/544/24
14 листопада 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю секретаря Шмигори О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що між заявником та заінтересованою особою 14.04.2015 року було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, про що зроблено актовий запис № 580. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . В лютому 2020 року шлюб між ними було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області.
Після розірвання шлюбу син деякий час проживав з матір'ю, проте обов'язки щодо виховання та утримання дитини здійснювалися спільно обома батьками. Починаючи з 2023 року син залишився проживати із батьком, оскільки ОСОБА_2 виїхала до Німеччини у м. Геттінген, де отримала посвідку на проживання. З того часу і дотепер ОСОБА_1 самостійно займається вихованням, утриманням, навчанням та розвитком сина. Заявник зазначає, що ОСОБА_2 не планує найближчим часом повертатись на територію України, працює та проживає за кордоном, тому колишнє подружжя вирішило укласти договір про визначення місця проживання дитини, участь у вихованні та утримані дитини від 29.05.2024 року. За змістом договору вони домовилися, що до досягнення чотирнадцятирічного віку ОСОБА_3 буде проживати із батьком за адресою його місця проживання; утримання дитини буде здійснюватися батьком самостійно без сплати матір'ю аліментів.
Наразі заявник шукає варіант офіційного працевлаштування, та як особа що самостійно виховує дитину, йому законом передбачено надання ряду пільг при працевлаштуванні, тому встановлення такого факту в судовому порядку є необхідним для нього, а також для забезпечення кращих інтересів дитини. Зокрема, встановлення факту має для заявника важливе юридичне значення, оскільки підтвердить статус «одинокого батька» дасть йому можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, користуватись гарантіями у сфері трудових відносин. Оскільки єдиного встановленого зразка документу, який би посвідчував статус одинокого батька немає, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року про відкриття провадження у справі судом на підставі ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Вінницької міської ради та витребувано у Служби у справах дітей Вінницької міської ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання заявник не з'явився, проте його представник подала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, за наявними в матеріалах справи документами. Просила встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, проте надала на електронну адресу суду заяву про визнання вимог заяви, в якій зазначила, що вона ознайомилась із заявою ОСОБА_1 , повністю погоджується із наведеними у ній обставинами та додатково повідомила, що 14.04.2015 року між нею та заявником було зареєстровано шлюб, який рішенням суду від 18.02.2020 року було розірвано. В період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 . Дійсно, у 2023 році вона виїхала до Німеччини в місто Геттінгем, а син залишився жити з батьком, який повністю його виховує, утримує, забезпечує та займається його розвитком. У Німеччині вона наразі проживає постійно та отримала посвідку на проживання. Оскільки до України повертатись вона не планує, то вони з колишнім чоловіком уклали договір про визначення місця проживання дитини, участь у вихованні та утриманні дитини. За їх домовленістю, до 14 років син буде проживати з батьком, який буде його утримувати у повному обсязі без сплати нею аліментів. ОСОБА_2 вважає, що встановлення факту самостійного виховання для ОСОБА_1 дійсно має важливе значення, оскільки від цього залежить виникнення та можливість реалізації ряду його прав, а іншим способом підтвердити цей факт в цій конкретній справі неможливо, тому є підстави для задоволення його заяви. Просила встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 їх сина ОСОБА_3 .
Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій зазначила, що складу суду довіряє та просить проводити судові засідання у її відсутність. Також надала та підтримує висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 03.10.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заяву слід задовольнити з таких підстав.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 17).
Зі змісту рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2020 року у справі №127/1224/20 встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.04.2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міского управління юстиції у Вінницькій області, було розірвано (а.с. 18).
Відповідно до посвідки на проживання, виданої 05.03.2022 року, ОСОБА_2 проживає у м.Геттінген, отримала дозвіл на працевлаштування (а.с. 19).
Згідно з довідкою ПП «Бокуд» №159 від 28.05.2024 року ОСОБА_1 разом з сином проживає та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20). Факт реєстрації заявника за вказаною адресою також підтверджується відомостями з паспорту громадянина Укрпаїни (а.с. 13).
З матеріалів справи вбачається, що заявник є: власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,9 кв.м. (а.с. 22); фізичною особою-підприємцем з 26.01.2024 року та його дохід за травень 2024 року склав 57200,00 грн. (а.с. 23, 24).
З приводу самостійного виховання дитини заявником, то слід відзначити, що ОСОБА_3 є учнем 1-Б класу КЗ «Вінницький ліцей №27», відвідує шкільний гурток «Футбол» в супроводі батька ОСОБА_1 (а.с. 25). Батько дитини постійно підтримує зв'язок із класним керівником, цікавиться навчанням дитини та його шкільним життям, відвідує батьківські збори, дитину до навчального закладу приводить і забирає тато (а.с. 26). Також ОСОБА_1 супроводжує дитину на прийом до сімейного лікаря з 08.05.2023 року по 29.04.2024 року (а.с. 27, 28, 29-30).
29.05.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про визначення місця проживання дитини, участь у вихованні та утриманні дитини, який було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Байлемою І.Д та зареєстрований в реєстрі за №523 (а.с. 31). Згідно з п. 1.3 договору батьки домовилися, що до досягнення чотирнадцятирічного віку ОСОБА_3 буде проживати разом з батьком за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Утримання дитини батьком буде здійснюватись самостійно без сплати матірю дитини аліментів на утримання дитини, в тому числі, після досягнення повноліття дитини, та у разі продовження ним навчання у навчальному закладі з денною формою навчання, до закінчення навчання (п. 1.5. договору). Розділом 3 договору передбачені обов'язки батьків і спільні їх зобов'язання щодо дитини (а.с. 31).
Щодо участі матері ОСОБА_2 у вихованні сина, то слід візначити, що у своїй заяві про визнання вимог заяви, остання повідомила, що вона у 2023 році виїхала до Німеччини в місто Геттінгем, а син залишився жити з батьком, який повністю його виховує, утримує, забезпечує та займається його розвитком. У Німеччині вона наразі проживає постійно та отримала посвідку на проживання. Також факт самостійного виховання заявником сина підтверджується письмовими пояснення свідків (сусідів заявника) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до яких ОСОБА_1 давно розлучився з дружиною, яка з ними не проживає, та близько трьох останніх років самостійно виховує сина. Мати виїхала за кордон майже одразу з початком війни. ОСОБА_1 забезпечує сина всім необхідним, хлопчик вихований, завжди охайний та слухняний. ОСОБА_1 часто водить сина до школи і забирає, возить на гуртки, гуляє з ним та проводить час разом (а.с. 53, 54).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вживав заходів щодо працевлаштування на роботу у червні 2024 року та йому було письмово роз'яснено, що для можливості надання йому трудових пільг (додаткова оплачувана відпустка) та гарантій при працевлаштуванні для осіб, які самостійно виховують дитину (батько одинак), може бути розглянута ТОВ «Акваторія» за наявності документу, що підтверджує виховання та утримання дитини самим батьком (рішення суду) (а.с. 32).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради №01/00/011/165188 від 03.10.2024 року було визнано не доцільним встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 66-67).
Частиною 6 ст. 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, із зазначеного вище висновку вбачається, що у законодавстві України відсутня дефініція «самостійного виховання дітей одним із батьків», лише міститься визначення терміну «Одинока мати», де згідно з ч. 1 ст. 135 СК У країни реєстрація народження дитини у відділі ДРАЦС відбувається за заявою матері та «одинокий батько», у зв'язку із смертю матері дитини.
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування Вінницької міської ради в частині не доцільності встановлення факту самостійного виховання дитини, оскільки він суперечить інтересам дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України звернення до суду за захистом конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції гарантується.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК У країни, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З наведених заявником у заяві обставини вбачається, що факт, який він просить встановити є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту самостійного виховання заявнику потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника, як батька (можливість скористатись трудовими пільгами та гарантіями при працевлаштуванні).
Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.
Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
При цьому, судом встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_2 не заперечує факту окремого проживання від дитини та перебування сина на вихованні батька дитини.
Судом встановлено та визнано заінтересованою особою ОСОБА_2 те, що малолітній син ОСОБА_3 проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над ним, доглядає та піклується про його стан здоров'я.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та зважаючи на те, що від встановлення факту самостійного виховання дитини заявником ОСОБА_1 залежить виникнення права останнього на гарантії у сфері трудових відносин, як особи, яка самостійно виховує дитину, з огляду на той факт, що ОСОБА_2 визнала вимоги заявника в повному обсязі, заява підлягає задоволенню.
Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 18.11.2024 року.
Суддя: