Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/577/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
13.11.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 31.10.2024 по 29.12.2024 включно, в межах строку досудового розслідування,
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2024 задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040790001276 від 31.08.2019 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 строком на 60 днів.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначав, що раніше встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, запобігти яким, в разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або при застосуванні іншого запобіжного заходу, неможливо, оскільки обставини, за яких були встановлені ці ризики, на теперішній час не змінились.
Слідчий суддя також зазначив, що перелік ризиків, передбачений п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься категорії особливо тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Окрім цього, надана оцінка тій обставині, що підозрюваний два роки перебував у розшуку та переховувався від органу досудового розслідування, що об'єктивно підвищує обґрунтованість підстав вважати щодо можливості вчинення підозрюваним таких дій.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, слідчий судді дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому захисник просить у разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - встановити грошову заставу.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що під час судового засідання прокурор формально підійшов до розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою, зазначив, що наявні зазначені ризики, однак взагалі не надав жодного аргументування чи доказу, щодо наявності ризиків, жодним чином не довів їх існування.
Щодо наявності ризику переховування від слідства та суду, орган досудового розслідування вказує на той факт, що ОСОБА_8 був у розшуку, а також тяжкістю санкції статті. Вказаний ризик ґрунтується на припущеннях органу досудового розслідування, адже є характеристика з місця постійного мешкання, де зазначено з якого часу проживає підозрюваний, що вказує на постійність проживання.
Ризик, щодо можливості незаконного впливу на свідків, також є не підтвердженим, оскільки жодних письмових доказів слідчий та прокурор не надали, а аргументація можливості впливу на свідків, можна вважати здогадками сторони обвинувачення.
Фактично, сторона обвинувачення, штучно створила ризик незаконного впливу на свідків, розкривши анкетні дані останніх, посилаючись на недосконалість КПК України. Однак, при реальній загрозі впливу на свідків, сторона захисту повинна була б застосувати до них норми встановлені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Посилання на п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо того факту, що ОСОБА_8 вчинить інше кримінальне правопорушення, взагалі нічим не підтверджено, слідчий не навів будь-яких доводів, просто зазначивши посилання на нього.
Стороною захисту були доведені обставини, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітніх дітей, мав постійну роботу; має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивного боку, проживає разом з дітьми та дружиною, судимостей не має, підозри в інших кримінальних правопорушеннях не має. Ризиків продовження чи вчинення інших злочинів, не має (всі вказані доводи підтверджені документально).
Однак, слідчим суддею не враховано наведені обставини, та безпідставно задоволено клопотання прокурора у повному обсязі.
Щодо необґрунтованості підозри.
Сторона захисту вважає повідомлення про підозру вручене ОСОБА_8 необґрунтованою. Окрім цього жодних доказів, які б вказували на будь-яку причетність ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженні не міститься, та навіть підозра не містить чітких доводів, щодо наявності будь яких з кваліфікуючих ознак, а вся підозра ґрунтується лише на здогадках слідчого та прокурора.
Дослідивши покази свідків та потерпілого, останніми не наведено жодного факту, який би прямо чи опосередковано вказував на причетність ОСОБА_8 до вказаного злочину. Більшість з показів, лише свідчать про факт зустрічі ОСОБА_8 з потерпілим, що ніхто ніколи і не заперечував.
Окрім того за 5 років було проведено безліч слідчих та розшукових дій, які навпаки доводять непричетність ОСОБА_8 до вказаного злочину, проведено безліч обшуків та оглядів, жодного разу з яких не вилучено жодних доказів провини ОСОБА_8 .
Щодо незаконності продовження запобіжного заходу.
Щодо проведення слідчих дій та проведення експертиз, захисник зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 2019 року, тобто вже більше 5 років, за цей час було достатньо часу провести всі необхідні слідчі дії та експертизи.
Щодо проведення судово-психіатричної підозрюваного, слід зазначити, що останній перебуває під вартою майже 4 місяці, психіатрична експертиза була проведена лише в вересні.
На минулому судовому засіданні, прокурор зазначив про необхідність проведення судово-наркологічної експертизи, яку на цей час не проведено.
Щодо встановлення знарядь злочину та свідків, вважає, що за 5 років досудового розслідування було достатньо часу для проведення вказаних слідчих дій. Було проведено безліч оглядів та обшуків, в ході яких не було виявлено знарядь злочину.
Щодо проведення автотоварознавчої експертизи, то взагалі є незрозумілим, як можна було не провести вказану експертизу за 5 років проведення розслідування.
Захисник зауважує, що незрозуміло скільки часу необхідно для проведення зазначених слідчих дій, адже слідчий не зазначає часу достатнього для проведення таких експертиз та слідчих дій.
Жодних обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, сторона обвинувачення у своєму клопотанні не зазначає, фактично воно майже дублює попереднє клопотання про продовження строків досудового розслідування.
Також слідчий взагалі не зазначає в чому полягає складність, а тільки посилається на значну кількість слідчих дій. Вказане клопотання є умисним затягуванням строків досудового розслідування.
Вказані прокурором слідчі дії до моменту вказаного клопотання ніхто не проводив, та навіть не намагався.
Слідчий та прокурор, зазначаючи, що потрібно виконати ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, скоріш за все не знає, норм КПК, адже строки ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не включаються до строків досудового розслідування.
Враховуючи викладене захист вважає клопотання слідчого за погодженням із прокурором, необґрунтованим і невмотивованим, та відповідно таким, що не підлягає задоволенню.
Іншими учасниками судового провадження ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2024 року не оскаржена.
Підозрюваний, який утримується під вартою, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового засідання, та за обов'язковою його участю не подавав.
З огляду на відсутність питань, які б погіршували правове становище обвинуваченого, та відсутність його клопотання про безпосередню участь під час апеляційного розгляду, його неприбуття дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу за відсутності підозрюваного.
Заслухавши суддю доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог захисника, оскільки вважає, що слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному запобіжний захід, саме, у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу, які надійшли із районного суду та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання, СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019040790001276 від 31.08.2019 за п.6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Органом досудового розслідування 12.07.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Постановами слідчого строк досудового розслідування у кримінальному провадженні неодноразово зупинявся у зв'язку із оголошенням підозрюваного ОСОБА_8 в розшук та проведення слідчих дій, які спрямовані на встановлення місця знаходження підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.07.2024 застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 20.09.2024.
Постановою в.о. керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 14.08.2024 визнано неефективним проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчими СВ ВП №1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області та доручено проведення подальшого досудового розслідування слідчим СУ ГУНП в Кіровоградській області.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 був продовжений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.09.2024, а саме до 03.11.2024.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.10.2024 продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 07.01.2025.
Слідчий СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість пред'явленої йому підозри, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, неможливість їх запобіганню шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, виклав обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2024 року, вказане клопотання слідчого було задоволено та продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_8 під вартою до 29.12.2024.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю долучених до клопотання доказів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_11 із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а тому доводи захисника щодо відсутності обґрунтованості підозри є безпідставними.
Також, слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_11 під вартою, серед яких встановлено необхідність зокрема: отримати висновок судово-психологічної експертизи по наявним відеозаписам допиту підозрюваного; отримати висновок судової автотоварознавчої експертизи по автомобілю ОСОБА_12 ; встановити та допитати можливих свідків та очевидців вчиненого кримінального правопорушення, з метою встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення; виконати інші слідчі (процесуальні) дії, у проведенні яких виникне необхідність; після проведення судових експертиз, повідомити про нову підозру ОСОБА_8 ; виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_8 та його захисникам, а також потерпілим; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_11 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто наявні реальні ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України .
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному ОСОБА_11 кримінального правопорушення, враховано слідчим суддею і особу підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК КК України, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_11 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_11 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_11 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_11 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника про необґрунтованість підозри оголошеної ОСОБА_11 , колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки підозра останнього підтверджується наявними зібраними в ході досудового розслідування доказами, які долучені до клопотання. Вказані докази містять достатньо об'єктивної інформації про причетність ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК КК України. А тому слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри.
Слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, утому числі щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_11 , мають вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 376 ч.2, 405, 407, 419, 424 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4