Провадження № 22-ц/803/6598/24 Справа № 932/165/24 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
13 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року, -
08 січня 2024 року надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 204 513,70 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що 09.06.2021 між автомобілем марки «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 відбулось ДТП в результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2021 ОСОБА_1 визнано винною у вказаному ДТП.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована у ПАТ «СК «АРКС», останнім було виплачено спричинені збитки у розмірі 333 013,70 грн., за відшкодуванням яких, з вирахуванням суми ліміту цивільно-правової відповідальності автомобіля марки «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 у ПрАТ «УАС АСКА» (130 000,00 грн.) та франшизи (1 500,00 грн.), керуючись приписами ст.27 ЗУ «Про страхування», позивач вимушений звернутись до суду (а.с. 1-2).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - відмовлено (а.с.45--46).
В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 49).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до копії постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.06.2021 прийнятої за результатами розгляду справи №932/4888/21, ОСОБА_1 визнано винною у ДТП, яке мало місце 09.06.2021 між автомобілем марки «ВАЗ» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 .
Відповідно до копії договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 25.02.2021, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована у ПАТ «СК «АРКС» з лімітом відповідальності - 620 000,00 грн.
Згідно копії заяви про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу адресованої ПАТ «СК «АРКС» та поданої ОСОБА_3 (особою, яка керувала транспортним засобом), зазначено вигодо набувача: ОСОБА_2 та вказано про виплату страхового відшкодування за наступними реквізитами: отримувач - ПП АВТО-АКТИВ, перерахувати на банківський рахунок - № НОМЕР_4 .
Відповідно до розрахунків страхового відшкодування, акту огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, рахунку №0001646 наданого ПП АВТО-АКТИВ, вартість шкоди завданої власнику автомобіля марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 - 333 013,70 грн.
Згідно копії платіжного доручення №806873 від 09.08.2021, на рахунок № НОМЕР_5 було перераховано 197 713,70 грн.
Відповідно до копії платіжного доручення від 08.11.2021, на рахунок № НОМЕР_5 було перераховано 135 300,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є не доведеними та не обґрунтованими.
Із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Так, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), Цивільним кодексом України (435-15), Законом України «Про страхування» (85/96-ВР), цим та іншими законами України і нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Положенням статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
У відповідності до вимог ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі N755/9320/15-ц.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майна третьої особи.
З аналізу зазначених вище норм закону та відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах № 6-2587цс15 від 23.12.2015 та № 760/25782/14-ц від 21.12.2016 р., страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять доказів щодо здійснення позивачем страхової виплати за реквізитами зазначеними у заяві про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Судом 1 інстанції зазначено, що матеріали справи також не містять жодного документу поданого власником транспортного засобу марки «INFINITY» державний номерний знак НОМЕР_2 або особою, яка керувала транспортним засобом у момент ДТП/іншою уповноваженою особою щодо здійснення страхової виплати на рахунок № НОМЕР_5 .
Надані позивачем розрахунки страхового відшкодування та заповнена таблиця до них з реквізитами сторін не містить жодного підпису, в тому числі цифрового ОСОБА_2 або іншої уповноваженої особи зі сторони власника автомобіля.
Отже, враховуючи вище викладене суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки заявлені вимоги не підлягають задоволенню через відсутність підстави для застосування механізму встановленого ст.27 ЗУ «Про страхування».
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.
Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»- залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: