ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7031/24
провадження № 2/753/5457/24
15 листопада 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Шаповалової К.В.,
за участі секретаря судового засідання Давидюк В.О.
представників позивача Чіжової Т.І.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,
09 квітня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про відібрання дитини, без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що у службі на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, знаходиться малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з матір'ю проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини проживає окремо та бере участь у вихованні дитини. До служби надійшли відомості про те, що слідчим відділом ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування № 12024100000000408 від 02 квітня 2024 року за ознаками кримінально правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України, за фактом розбещення малолітньої ОСОБА_4 з боку громадянина " ОСОБА_5 . Зі слів малолітньої стало відомо, що протягом останніх двох років вона зазнавала сексуального насильства (розбещення) з боку сусіда ОСОБА_6, проти її волі, про що розповідала старшій сестрі. ОСОБА_3 дізналася про домагання 30 березня 2024 року, але станом на 02 квітня 2024 року ніяких заходів щодо захисту прав дитини не вжила. Зазначені факти вказують на злісне ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку ОСОБА_3 , а тому позивач просить суд відібрати малолітню ОСОБА_4 у її матері ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від її доходу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2024 року цивільну справу № 753/7031/24 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 11 квітня 2024 року.
Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, ОСОБА_3 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 травня 2024 року на 10:00 год.
26 квітня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. 30 березня 2024 року відповідачка дізналась в подробицях про те що ОСОБА_6 розбещував її доньку. Напередодні відповідач захворіла на ротовірусну інфекцію, у неї був встановлений діагноз: жаровий гіпотез 1-2 ступнею, синдром роздратованого кишківника та ротовірусна інфекція, тому вона перебувала в край важкому стані і не могла навіть вийти з будинку. Крім того напередодні донька ОСОБА_7 прийшла зі школи з температурою, а на вечір почався кашель. Те що дитина була хвора було зазначено у акті про проведення оцінки рівня безпеки дитини від 02 квітня 2024 року. Коли дитину відібрали від матері її відразу поклали до лікарні, де проводили лікування застуди. Позивач вказує, що ОСОБА_7 неодноразово зазначала старшій сестрі ОСОБА_8 про домагання ОСОБА_9 , але матері ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_7 нічого і ніколи не розповідали. Вона дізналась про те що її доньку розбещував сусід і як це відбувалося від сестри колишнього чоловіка ОСОБА_10 . Вказала, що на думку позивач якщо впродовж 2 днів матір, яка була хвора, не сповістила про розбещення доньки, то це є злісне ухилення від виконання батьківських прав і треба дитину негайно відібрати, але з її точки зору є об'єктивні причини такої поведінки відповідачки, які спростовують усі доводи позивача. Відповідач на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, працевлаштована, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувалась. Про те, що робив з дитиною сусід, дитина матері не розповідала, тому що боялась розказати про це матері через сором проте дізнавшись про присутність працівників поліції, зраділа, розповіла працівникам про те що робив сусід, якого вона боїться. Відповідачка є глибоко віруючою людиною, вірить у Бога та веде праведне життя, є парафіянкою Української православної церкви храму на честь Собору славних та всехвальних дванадцяти апостилів м. Києва, дитину виховує з вірою в Бога , дитина являється вихованкою недільної школи з моменту відкриття. Мати та донька постійно відвідують церкву, їздять по святим містам та беруть участь в усіх церковних закладах, допомагають у приготуванні церковній їжі та випічки, постійно причащаються, сповідуються та живуть з Богом у душі. Тому для відповідачки усе що сталося з її дитиною стало важкою душевною травмою. Вона перебуває у відчаї не тільки від того, що зробив той чоловік, але і від того, що у неї забрали дитину, з якою у неї тісний контакт, вони ніколи не розлучалися, завжди були разом і саме в такій важкий для них період дитину вилучили та розлучили з матір'ю. Крім того, дитина прив'язана до своєї собаки та кота, боїться темряви та засинає лише коли поряд мати або улюблені тварини. У відповідачки завжди були довірливі відносини з донькою, вона не розуміє чому дитина приховувала від неї таке. Сусіда дядю ОСОБА_6 відповідачка знає тривалий час. Він допомагав її батькам будувати будинок, знав її дітей, які на той момент були досить малі, та донька ОСОБА_8 була такого віку як ОСОБА_7 зараз, і жодного разу не було будь-яких домагань або проявів зацікавленості дітьми. Більш того, поведінка дитини ніяк не змінилась, вона ніколи не виказувала страху, коли вони зустрічали сусіда на вулиці. Позивачем не надано жодного доказу ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків. Те що мати займалась лікуванням дитини не може свідчити про ухилення, а навпаки свідчить про належне виконання своїх обов'язків і здійснення заходів щодо захисту інтересів дитини. Вказала, що відповідачка розуміла, що треба звернутися до психолога, щоб порадитися як поводитися в такій ситуації з дитиною, а також, що необхідно звернутись до поліції, тому що вона розуміла, що дитину будуть допитувати і їй прийдеться все згадувати і розповідати незнайомим людям через що їй прийшлося пройти і все це вона збиралась зробити, коли вилікує дитину. Жодного доказу того, що мати ухиляється від виконання своїх обов'язків, що вона не збиралася подавати заяву до поліції позивачем не надано. Порівнюючи відсутність обставин та наданих доказів, на які як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особу відповідача та її поведінку щодо лікування дитини та намагання знайти психолога для підтримки дитини, а також враховуючи, що відібрання дитини від матері може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров'я дитини у інший спосіб, то жодної підстави для відібрання дитини не існує, тому просила суд відмовити у задоволенні даної вимоги, тому що таке відібрання не відповідатиме інтересам дитини.
29 квітня 2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про приєднання доказів, а саме: копій актів опитування та копії довідки про те, що відповідач на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.
09 травня 2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання при приєднання доказів, а саме - витягу про несудимість відповідачки.
У підготовчому засіданні 16 травня 2024 року було задоволено клопотання представників позивача про долучення до матеріалів справи листа СУ ГУ НП в м. Києві та про допит заявлених свідків.
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 червня 2024 року на 14:30 год.
У судовому засіданні 10 червня 2024 року представники позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, вказали, що малолітня ОСОБА_7 живе разом з матір'ю, її батько проживає окремо, у нього інша родина, проте він бере участь у вихованні доньки, наразі він важко хворіє (онкологічне захворювання), а тому після відібрання ОСОБА_7 вона була направлена до БО « Фонд «Асперн», а не до батька. Вказали, що відповідачці про події з її дитиною стало відомо 30 березня 2024 року, проте до часу, поки до них приїхала ССД - 2 квітня 2024 року, відповідачка не вжила жодних дій відносно сусіда, який вчиняв неправомірні дії відносно ОСОБА_7 , не звернулась до поліції чи до них за допомогою, враховуючи, що сусід проживає на сусідній вулиці від них та має доступ до помешкання відповідачки. Позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі, вважають, що дитина не буде перебувати у безпеці, якщо продовжить проживати з матір'ю, яка неналежним чином виконує батьківські обов'язки, не цікавиться життям дитини. Поряд з цим вказали, що у випадку, якщо відповідачкою буде вжито заходів, які забезпечують дитині належне, безпечне проживання та не буде створено загроз для її життя та здоров'я, усунуто ті обставини, що стали підставою для відібрання дитини, вона може звернутись із позовом про повернення їй дитини.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та підтримала викладені у відзиві на позов пояснення.
Відповідачем ОСОБА_3 були надані пояснення стосовно обставин справи, зокрема, вона пояснила, що про факт розбещення її доньки їй стало відомо 30 березня 2024 року ввечері біля 21:00 год, однак, оскільки вона перебувала у поганому фізичному стані через хворобу, вона вирішила відкласти питання щодо відвідування психолога на пізніший час. Зазначила, що дитина ходить на гуртки, відвідує церкву, дитина весь час зайнята, її вигляд ніколи не подавав ознак для занепокоєння. Вона забезпечена всім необхідним, має іграшки, батут, велосипед, тваринок, за якими доглядає та любить їх. Також вказала, що коли ОСОБА_7 повідомила їй про дії сусіда, вона розгубилась, не знала як реагувати, щоб не завдати дитині ще більшого психологічного болю. Вказала, що цього сусіда знає дуже давно, він живе за 2 вулиці від їх будинку, спілкувалась з ним ще навіть коли у неї не було своїх дітей, він приходив в гості до них. Останній раз бачила сусіда в травні цього року. Також вказала, що вона має квартиру на АДРЕСА_3 , де зареєстрована та у випадку, якщо суд відмовить у задоволенні позову, вона буде проживати з дитиною саме в цій квартирі. Поряд з цим, вказала, що вже вирішує питання щодо убезпечення житла по АДРЕСА_1 , зокрема вона поставила камери спостереження та паркан між її половиною будинку та половиною будинку матері.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначив, що він є старшим братом ОСОБА_7 . Всього у сім'ї четверо дітей. Троє старших, в тому числі і він, проживають разом із батьком у с. Проців, ОСОБА_7 проживає з матір'ю, певний час ОСОБА_7 також близько року проживала з батьком, ходила в перший клас в с. Проців, проте потім мати знову її забрала, бо ОСОБА_7 в силу свого віку сумувала за мамою та просилась до неї. Свідок зазначив, що мати завжди зловживала алкоголем, інколи «закодовувалася», але цього вистачало на півроку, потім знову починала пити. Після вживання алкоголю могла поводити себе по різному: інколи просто засинала, а інколи поводила себе агресивно. Коли між батьками постало питання щодо розлучення, то всі старші діти прийняли рішення жити з батьком. ОСОБА_7 ж залишилася з матір'ю, оскільки була дуже маленькою. Свідок зазначив, що про ситуацію щодо розбещення ОСОБА_7 він дізнався він сестри ОСОБА_8 , тому що ОСОБА_7 розказала першою саме їй про домагання ОСОБА_6 . Коли він зрозумів, що мати не збирається вчиняти жодних дій, то звернувся до поліції особисто, заяву до ГУ НП в м. Києві написав 02 квітня 2024 року. Особисто мамі він не дзвонив та не повідомляв про цю ситуацію, їй подзвонила його тітка. Батьку про дату ситуацію не розповідали, оскільки він перебував у лікарні із запаленням головного мозку, така інформація могла погіршити його стан через хвилювання. Свідок пояснив, що ОСОБА_7 настільки детально розповідала про дії, які вчиняв ОСОБА_6 , що йому відразу стало зрозуміло, що це реальність, вигадати вона такого в силу віку не могла б.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є тіткою дітей - рідною сестрою їхнього батька. Зазначила, що про ситуацію, що склалася їй стало відомо у суботу, бо ОСОБА_8 привезла аудіозапис, на якому ОСОБА_7 розповіла, що з нею робив сусід ОСОБА_6 . Вона зателефонувала відповідачці, але та не взяла слухавку. У понеділок вона вже зателефонувала ОСОБА_3 та запитала, чому та не вчиняє ніяких дій, на що та відповіла, що це не її діло. Свідок зазначила, що треба йти до поліції, викликати дитині психолога, на що ОСОБА_15 відповіла, що сама буде розбиратися з ОСОБА_6 . Коли про ситуацію розповіли вітчиму ОСОБА_15 (який добре знає ОСОБА_6 ), то він сказав, що не треба нікуди повідомляти, оскільки це сором. Ініціатором щодо того, щоб звернутися у поліцію був старший брат ОСОБА_7 - ОСОБА_16 . Свідок зазначила, що коли відповідачка та її брат розлучились, то всі старші діти захотіли залишитися з батьком, ОСОБА_7 лишилася з матір'ю, бо була зовсім маленькою. У перший клас ОСОБА_7 йшла у Процеві, бо проживала тоді з батьком, він її забрав на прохання ОСОБА_7 . Зазначила, що ОСОБА_7 ніколи не казала, їй, що відповідачка б'є її чи ображає, лише скаржилася, що у будинку весь час закриті штори, їй не вистачає світла, а на вулиці вона буває мало. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 повернулася жити до матері, бо скучала за нею.
Судове засідання у справі було відкладено на 11 червня 2024 року на 14:30 год.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона раніше була вихователем у садочку і давно вже знає сім'ю ОСОБА_18 , в тому числі ї старшого брата ОСОБА_19 . ОСОБА_7 вона підготовлювала до першого класу у себе вдома, заняття тривали по 1-2 години. Перестали займатися січні 2024 року, тому що ОСОБА_7 захворіла. Свідок зазначила, що бачилися з ОСОБА_7 та відповідачкою кожної неділі у церкві, інколи проводили час разом, ОСОБА_7 розповідала їй як проводить вільний час. Вказала, що також знає мати ОСОБА_7 - відповідачку ОСОБА_20 , ніколи не чула, що вона сварила чи кричала на дитину. Вказала, що була дома у відповідача, приїздила на день народження до ОСОБА_19 1 раз. Загалом характеризувала відповідачку як хорошу матір, яка піклується про свою доньку.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року було витребувано від Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві копії документів, які підтверджують обставини, зазначені у листі СУ ГУ НП в м. Києві №СЕД-36630-2024 від 08 травня 2024 року: систематичне вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства за місцем мешкання відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_4 , 2015 року народження; те, що ОСОБА_3 , сварила малолітню дитину, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, дитина злякана та босоніж тікала з дому до будинку дідуся ОСОБА_21 ; вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв за місцем мешкання у присутності малолітньої дитини; керування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння автомобілем та потрапляння в дорожньо-транспортні пригоди.
Судове засідання у справі було відкладено на 01 серпня 2024 року на 12:00 год.
19 червня 2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
Судове засідання призначене на 01 серпня 2024 року було відкладено на 30 серпня 2024 року на 14:00 год. у зв'язку із тим, що ухвала суду про витребування документів від 11 червня 2024 року не була виконана.
30 серпня 2024 року до суду на виконання ухвали суду від 11 червня 2024 року надійшла витребувана інформація, зокрема, копії протоколів допиту ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , копія висновку експерта, копія попередньої відповіді. Окрім того, зазначено, що 10 липня 2024 року ОСОБА_23 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України. Також було надіслано лист, згідно якого слідчий у кримінальному провадженні не заперечує проти надання дозволу учасникам цивільної справи на ознайомлення із наданими суду документами.
Судове засідання призначене на 30 серпня 2024 року було відкладено на 27 вересня 2024 року на 12:00 год. для надання можливості учасникам справи ознайомитись із наданими слідчим відділом документами.
Судове засідання призначене на 27 вересня 2024 року було відкладено на 13 листопада 2024 року на 10:00 год. за клопотанням нового представника відповідача.
13 листопада 2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів у справі, а саме: відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки, Департаменту інформатизації, та БО «Фонд «Асперн» та клопотання про поновлення строку на подання цих доказів.
У судове засідання призначене на 13 листопада 2024 року з'явилися представник позивача, та представник відповідача, які брали участь в дослідженні доказів у справі, а також висловили свої позиції щодо заявлених позовних вимог у судових дебатах. Крім того, судом, з урахуванням думки представника позивача, та враховуючи зазначені представником відповідача поважні причини неможливості подання доказів на стадії підготовчого провадження у справі, задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучено їх до матеріалів справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, представників відповідача показання свідків, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції було здійснено актовий запис № 4709, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками дитини зазначені ОСОБА_24 та ОСОБА_3 (а.с.7).
Відповідно до листа СУ ГУ НП у м. Києві, адресованого начальнику служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради, вбачається, що відділом розслідування злочинів, учинених дітьми, СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202410000000000408 від 02 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України. Встановлено, що у період часу з 2022 року по теперішній час громадянин «В» вчиняє розпусні дії фізичного характеру відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході досудового розслідування отримано інформацію, що потерпіла дитина неодноразово повідомляла матері про вчинення сексуального насильства відносно неї, однак остання не вживала жодних заходів щодо припинення протиправних дій відносно дитини, що свідчить про недотримання законних інтересів дитини. Враховуючи викладене, СУ ГУ НП в м. Києві просить вжити відповідних заходів щодо ОСОБА_4 (а.с.8).
Відповідно до розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 242 від 03 квітня 2024 року про негайне відібрання дитини вирішено: відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 від матері ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у зв'язку із безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитини; Службі у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації: разом із працівниками Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, представниками закладу охорони здоров'я вжити заходів щодо відібрання малолітньої ОСОБА_4 від матері ОСОБА_3 ; разом з працівниками Дарницького УП ГУ НП в м. Києві здійснити заходи щодо тимчасового влаштування малолітньої дитини ОСОБА_4 ; негайно повідомити Дарницьку окружну прокуратуру м. Києва про відібрання дитини; у семиденний строк після видання розпорядження звернутися до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4 від матері ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав (а.с.16).
Згідно акту про факт передачі дитини від 2 квітня 2024 року ОСОБА_4 передано педіатру КМДКЛ № 2 Писар М.М. на підставі акту ОРБД від 2 квітня 2024 року, стан здоров'я дитини - ГРВІ (а.с. 19).
Наказом начальника Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації №78 від 04 квітня 2024 року про взяття ОСОБА_4 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, вирішено, зокрема, поставити на облік Служби справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації малолітню дитину ОСОБА_4 , як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах (а.с.5-6).
Судом встановлено, що до 2 квітня 2024 року (момент відібрання дитини ССД) малолітня ОСОБА_7 , 2015 року народження проживала разом із відповідачкою ОСОБА_3 - матір'ю, батько дитини проживав окремо, на час ухвалення рішення у справі, за повідомленням представника позивача, батько помер, отже, відповідачка як матір дитини, має переважне право на особисте виховання дитини та на спільне проживання з нею.
Підставою для відходу від цього принципу є виключно встановлення факту, що сім'я дитини у складі ОСОБА_3 , є особливо непридатною, неблагополучною, існує загроза дитині, умови проживання є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання, тобто проживання дитини з матір'ю не відповідало б її інтересам.
Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини від 2 квітня 2024 року, ОСОБА_26 , 2015 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає разом з мамою ОСОБА_3 , 1979 року народження за адресою: АДРЕСА_4 . Дитина повідомила про небезпеку та просила допомоги, з її слів, вона боїться друга діда- ОСОБА_6. За коментарем спеціаліста дитина знервована, плаче. Під час розмови - замкнута, але розповіла, що трапилось. Дитина пояснила, що боялась розказати про це мамі через сором, проте дізнавшись про присутність працівників поліції, які її опитували - зраділа. Також в акті зазначено, що дитина на час опитування має хворобливий вигляд, повідомила, що зранку кашляла та був сиплий голос. Крім того, в акті зазначено, що дитина не має зовнішніх ознак недогляду/занедбаності, відсутні факти залучення дитини до протиправної діяльності. На час відвідування дитини, дитина дома разом з мамою. Наявність небезпечної поведінки або ознак психічних та поведінкових розладів не виявлено. Небезпечна поведінка матері - відсутня. Мати не перебуває у нетверезому стані. Ознаки незабезпечення дитини - відсутні. Для дитини створено умови для проживання. За результатами проведення оцінки визначено рівень як «дуже небезпечно» та зазначено про негайне відібрання дитини від матері.(а.с. 9-15). Відповідачка відмовилась від підписання акту.
Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів від 27 квітня 2024 року, ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 70).
Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи МВС України станом на 6 травня 2024 року ОСОБА_3 незнятої чи непогашеної судимості не має (а.с. 78).
З довідки від 7 червня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_27 , на посаді продавця з 29 травня 2024 року, згідно наказу № 1 від 28 травня 2024 року (а.с. 130).
Відповідно до листа СУ ГУНП в м. Києві від 8 травня 2024 року № 101/42/2139 орган досудового розслідування не вважає доцільним прийняти рішення про передачу малолітньої ОСОБА_28 на піклування матері (а.с. 81).
Згідно відповіді управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в м. Києві відомості щодо притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , 1979 року народження по м. Києві не обліковувались.
Відповідно до листа Департаменту інформатизації від 9 жовтня 2024 року відомості про ОСОБА_3 , 1979 року народження в ІАС відсутні.
Відповідно до листа ССД від 15 липня 2024 року, про що зазначено в листі БО «Фонд «Асперн» від 11 жовтня 2024 року, Службою надано дозвіл відповідачу на відвідування доньки ОСОБА_26 та у період з 15 липня по 11 жовтня 2024 року мати відвідала дитину 32 рази. Зустрічі тривають у присутності фахівця Центру по 30-40 хвл. ОСОБА_7 чекає на зустрічі з мамою, зустрічає її радісно. Мати щоденно підтримує телефонний зв'язок з донькою, турбується про її здоров'я, з 6 вересня по 20 вересня 2024 року перебувала з нею у лікарні № 2 в м. Києві. Має зв'язок з класним керівником дитини, допомагає дитині з навчанням. Крім того, ОСОБА_3 підтримує зв'язок з фахівцями Центру, відвідує психолога, отримувала консультації з приводу взаємодії з донькою.
Також у вказано листі зазначено, що ОСОБА_7 відвідували її сестра, брат та бабуся, зустрічі з якими вона любить, чекає, любить проводити з ними час, бажає поїхати в гості до баби та діда.
У листі БО «Фонд «Асперн» від 11 листопада 2024 року зазначено, що ОСОБА_3 у період з 9 жовтня по 7 листопада 2024 року 10 разів відвідувала доньку.
Крім того, представником відповідача суду наданий лист від БО «Фонд «Асперн» від 1 листопада 2024 року, в якому зокрема зазначено про те, що ОСОБА_7 має можливість спілкуватись із мамою по телефону, в цьому її Центр не обмежує та навіть коли мама телефонувала о 21:00 год, коли ОСОБА_7 готувалась до сну, фахівцями Центру не було заборонено дитині спілкуватись із матір'ю. Також зазначили, що дитина має можливість самостійно дзвонити мамі, що вона й робить.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, які були надані суду на виконання вимог ухвали суду, працівниками поліції разом з психологом здійснювався допит у формі опитування неповнолітньої ОСОБА_8 (сестри ОСОБА_7 ), яка пояснила, що коли вона приїхала до бабусі і дідуся за адресою, де проживає ОСОБА_7 з мамою, ОСОБА_7 розповіла їй те, що з нею трапилось, що робив сусід ОСОБА_6 , вказала, що ОСОБА_7 не плакала при цьому, розповідала все у спокійному стані, але обличчя було перелякане. ОСОБА_7 їй розповіла, що сама ходила спочатку до сусіда, бо не розуміла, що то таке, а сусід давав їй цукерки, гроші. Потім вона зрозуміла, що це не правильно і перестала до нього ходити, а він приходив до дідуся ОСОБА_29 , бо вони товаришують і заходив до ОСОБА_7 . Також зазначила, що про цю ситуацію розповіли мамі тітка ОСОБА_30 , але як сказала тітка, мама не повірила їй та сказала, що сама вирішить це питання, сходить до сусіда. Також вказала, що вона з братом їздили до сестри у « Асперн », ОСОБА_7 казала їм, що дуже хоче додому, кожен раз запитувала у неї коли її заберуть додому. Сказала, що мамі дозволили її навідувати, вона дуже зраділа, дуже скучила за мамою та хоче додому з нею.
Відповідно до висновку експерта при проведенні судової психологічної експертизи від 5 серпня 2024 року № СЕ-19/111-24/31950-ПС, у малолітньої ОСОБА_4 , 2015 року народження виявлені ознаки, що свідчать про наявність психотравмування дитини внаслідок двох психотравмувальних подій з ознаками фізичного, психологічного насильства. Під час проведення експертизи, експертом зокрема використовувався протокол допиту (опитування) малолітньої ОСОБА_26 . З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_7 на момент опитування знаходилась у пригніченому стані, була занепокоєна тим, що їй не можна спілкуватись з мамою. Проте розповіла все те, що робив з нею сусід ОСОБА_6 . Також вказала, що не розповідала раніше про це нікому, бо їй було соромно про таке розповідати та думала, що їй ніхто не повірить. Також у висновку зазначено, що з акту з надання соціальної послуги кризового та екстреного втручання від 2 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 , мати дитини, зазначила, що донька надіслала їй голосове повідомлення, де розповіла, що саме робив сусід ОСОБА_6 . Відповідно до листа КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» від 16 травня 2024 року ОСОБА_26 за медичною допомогою до закладу не зверталась.
Також експертом було встановлено, що дитина охайно вдягнена, по сезону, привітна, проявляла зацікавленість до взаємодії з експертом, мовлення послідовне, граматично та лексично правильне, словниковий запас достатній для її віку, речення будує розгорнуто, описує події життя у хронологічному порядку, мислення гнучке, судження послідовне, запас знань та уявлень відповідають освіті та життєвому досвіду, висловлює позитивне відношення до членів родини. Психофізіологічний розвиток дитина відповідає віковим нормам. Ознаки психофізіологічних розладів відсутні. Стосовно мами ОСОБА_7 розповідала експерту, що вона добра, ніжна, гарна, а іноді може бути зла, якщо вона щось не так зробить «бардак» в кімнаті, чи посуду не помила. Вказувала, що мама її не била, але погрожувала, що може вдарити, кричала, але образливих слів не казала на неї, у якості покарання могла забрати мобільний телефон. Мама просила вибачення у неї за свою поведінку. Зазначила, що сваряться з мамою не часто. Також ОСОБА_7 повідомила, що коли розповіла мамі у голосовому повідомленні про те, що робив з нею сусід ОСОБА_6 , вона була в шоці та сказала, що поговорить з ним у суботу. Також вказала, що вона проживає на цей час в « Асперне », дуже скучає та плаче за мамою.
Відповідно до інформації СУ ГУНП в м. Києві 10 липня 2024 року ОСОБА_23 , 1955 року народження оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 156 КК України. За повідомлення представника позивача у судовому засіданні 13 листопада 2024 року ОСОБА_23 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень на цей час обвинувальний акт відносно ОСОБА_23 передано до суду та йому дійсно обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_5 строком до 21 грудня 2024 року.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я.
З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Отже, при розгляді справ, в тому числі і щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 400/936/18).
Звертаючись із позовом до суду, позивач підставою для відібрання дитини у відповідача без позбавлення батьківських прав зазначив як злісне ухилення матері від виконання батьківських обов'язків, яке полягало у тому, що вона з моменту коли дізналась про неправомірні дії сусіда відносно своєї малолітньої доньки - 30 березня 2024 року до 2 квітня 2024 року (дата відібрання дитини) не вчинила жодних дій: не звернулась до правоохоронних органів чи до Служби у справах дітей та сім'ї.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
При встановленні наявності підстав для відібрання малолітньої ОСОБА_7 , 2015 року народження від її матері, суд з урахуванням наданих сторонами у справі доказів на час ухвалення рішення у справі таких не встановив.
Відповідне рішення про відібрання дитини від батьків, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме позивач повинен переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я . Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Так судом враховано, що відповідачка не перебуває на обліку у лікаря психіатра чи нарколога (протилежного суду позивачем не доводилось), працевлаштована, має окрім житла за адресою АДРЕСА_6 , ще квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , де зареєстрована разом з дочкою. Як було зазначено представником позивача та це підтверджується вказаними вище письмовими доказами, на час відібрання Службою дитини від відповідачка, дівчинка була забезпечена всім необхідним, для неї були створені належні умови проживання, мати йшла на контакт із представниками Служби, дозволила спілкуватись із дівчинкою, не проявляла агресії, у будинку було охайно та прибрано. Також судовим експертом при спілкуванні із ОСОБА_7 було встановлено, що вона має послідовне мовлення, граматично та лексично правильне, словниковий запас достатній для її віку, речення будує розгорнуто, описує події життя у хронологічному порядку, мислення гнучке, судження послідовне, запас знань та уявлень відповідають освіті та життєвому досвіду, висловлює позитивне відношення до членів родини. Психофізіологічний розвиток дитина відповідає віковим нормам. Ознаки психофізіологічних розладів відсутні.
За час розгляду справи суду не було надано доказів на підтвердження вчинення відповідачкою домашнього насильства відносно своїх дітей, та в тому числі відносно доньки ОСОБА_7 , не надано доказів перебування у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, доказів того, що відповідачка була учасником ДТП.
Також судом не було встановлено, а представниками позивача не доведено суду те, що ОСОБА_7 неодноразово повідомляла матері про вчинення відносно неї дій сексуального характеру зі сторони сусіда (як про те зазначено в листі СУ ГУНП в м. Києві від 2 квітня 2024 року), але мати не реагувала та не вчиняла жодних дій для захисту дитини.
З досліджених судом доказів та пояснень свідків, встановлено, що ОСОБА_7 соромилась розповідати матері про ці обставини, розповіла їх лише сестрі ОСОБА_8 , а потім надіслала мамі голосове повідомлення. Доказів того, що відповідачка до 30 березня 2024 року була обізнана із тим, що сусід вчиняє протиправні дії відносно її малолітньої доньки, матеріали справи не містять та представника позивача суду не надавались.
Відповідно до характеристики ОСОБА_26 , 2015 року народження, виданої директором гімназії № 62 Дарницького району м. Києва від 10 квітня 2024 року, ОСОБА_7 є ученицею 2 -го класу, за час навчання виявила достатній рівень навчальних досягнень, суттєво відчутна динаміка росту рівня знань, навчальних занять без поважних причин не пропускає, виконує правила внутрішнього розпорядку та правила учнів, активна, добродушна, комунікабельна, гарно спілкується з дорослими, має авторитет серед однокласників, охайна, чемна, доглянута, має усе необхідне для навчання, відвідує позакласні заняття. Приводить до гімназії та забирає дитини мати. Мати піклується про ОСОБА_7, до навчання і виховання дитини приділяє належну увагу.
Також судом враховується те, що представник позивача у судовому засіданні зазначила, що відповідачка не буде позбавлена права, у випадку ухвалення рішення про відібрання від неї дитини, можливості повернути до себе дитину, якщо зникнуть ті обставини, які були підставою для її відібрання, зокрема це зміна місця проживання для збереження психічного стану дитини.
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (частина третя статті 170 СК України).
Як зазначила у судовому засіданні відповідачка на питання суду, у випадку повернення їй дитини за цим рішенням суду, вона має намір проживати з нею саме за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 , оскільки розуміє, що проживання за адресою АДРЕСА_6 не є безпечним для доньки.
Суд, зважаючи на вік малолітньої ОСОБА_19, 8 років, з огляду на психотравмуючи події, які відбулись у її житті та стали підставою для відібрання дитини, можливий психологічно-травматичний вплив на неї при встановленні певних обставин за її участю у судовому засіданні, враховуючи, що ОСОБА_7 була опитана судовим експертом при проведенні судової психологічної експертизи, а також психологом у кримінальному провадженні та з'ясовані експертом і психологом обставини та поставленні питання дають суду достатньо інформації для повного, всебічного та об'єктивного розгляду цієї справи, безпосередньо не заслуховував думку дитини у судовому засіданні, але врахував її, зважаючи на надані суду докази органом досудового розслідування.
Крім того, тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України), вирішення питання про відібрання дитини від батьків не входить до цього переліку (позиція Верховного Суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20).
Отже, враховуючи все викладене вище, судом на час ухвалення рішення у справі не встановлено тих обставин, які беззаперечно свідчать про те, що залишення дитини з матір'ю є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання, не доведено таких обставин і представником позивача. Крім того, суд враховує, що на час ухвалення рішення суду, батько малолітньої ОСОБА_19 помер і на переконання суду, перебування та подальше проживання дитини у БО «Фонд «Асперн», враховуючи її вік, не відповідатиме найкращим інтересам дитини, з огляду на те, що малолітня ОСОБА_7 , 2015 року народження тривалий час (з 2 квітня 2024 року) перебуває у БО «Фонд «Асперн» та перебування її в такому середовищі не є більш сприятливим для її виховання і фізичного існування, та з огляду на висловлювання нею бажання проживати з мамою, сумує за нею, плаче та чекає, коли мамі дадуть дозвіл її забрати.
Суд враховує, що при опитуванні ОСОБА_19 психологами після подій з сусідом ОСОБА_6 , вона в цілому позитивно говорила про маму та їх стосунки, не стверджувала про те, що не бажає її бачити та хоче проживати де інде, також не зазначала про те, що має на неї образу та не може її пробачити, хоча й розповідала про певні моменти з їх життя, які її були неприємні.
На переконання суду, дії щодо відібрання на цей час ОСОБА_19 від матері, не будуть такими, що відповідають найкращим інтересам дитини. Крім того, за час розгляду справи у суді, зважаючи на поведінку протягом цього часу відповідачки, суд дійшов висновку, що нею були зроблені відповідні висновки та усвідомлено свої помилки, а також вчинено дії, для забезпечення безпеки доньки, зокрема й намір змінити місце проживання.
Також судом враховано, що на цей час обвинувальний акт відносно ОСОБА_23 (кривдника малолітньої дитини) переданий на розгляд суду та до нього застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою АДРЕСА_8 .
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті12,частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, відібрання на цей час малолітньої ОСОБА_19 від відповідачки, з урахуванням обставин, які стали підставою для прийняття Службою у справах дітей та сім'ї такого рішення, враховуючи час, який минув, зміна умов та обставин проживання дитини, наявне кримінальне провадження відносно кривдника дитини, враховуючи думку дитини, зважаючи на те, що суду не було доведено, що залишення дитини з матір'ю буде небезпечним для її життя, фізичного і морального виховання, не буде мати позитивного впливу на виховання та подальше майбутнє дівчинки, позивачем не доведено необхідність відібрання дитини, та застосування такого заходу, а тому вимоги щодо відібрання малолітньої дитини від матері без позбавлення її батьківських прав не підлягають задоволенню.
Відповідачка, як мати малолітньої доньки, зобов'язана вживати дієвих заходів з метою забезпечення її найкращих інтересів, що полягають як у її матеріальному забезпечені, так і у духовному розвитку.
Вимога щодо стягнення аліментів є похідною вимогою, тому задоволенню не підлягає.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, 12, 13, 76,81 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
позовні вимоги Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 15 листопада 2024 року.
Суддя К.В. Шаповалова