15 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 761/3504/15-ц
провадження № 61-15093ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року, заяву залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року у зазначеній вище справі.
Суд установив, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права видавати накази № 440-451 від 29 вересня 2014 року, а також діяв всупереч положенням статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та розподілу обов'язків. ОСОБА_1 вчинив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за що відповідач правомірно застосував дисциплінарне стягнення, передбачене частиною першою статті 41 КЗпП України.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року залишено без змін.
Обґрунтовуючи доводи заяви, ОСОБА_1 зазначає, що підставою для звернення до суду є вирок, ухвалений Шевченківським районним судом міста Києва 12 жовтня 2020 року в кримінальній справі № 761/27223/15-к, який набрав законної сили 07 червня 2022 року відповідно до ухвали Київського апеляційного суду (вказаний вирок залишено без змін), яким позивача, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 206 (в редакції станом на 2014 року - протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки), частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа) - виправдано, з підстав не доведення, що в діяннях останнього є склад зазначених кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.
Заявник (позивач) зазначає, що у вказаному вироку, суд звернув увагу на те, що «мотивація дій ОСОБА_1 29 вересня 2014 року в частині намірів забезпечення інтересів підприємства (Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення) відповідним чином підтверджується висновками ухвали Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2017 року, якою залишено без змін рішення Бориспільського міськрайсуду Київської області від 16 грудня 2016 року у справі № 359/10611/15-ц про задоволення позову та визнання протиправним і скасовано наказ генерального директора концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення від 12 серпня 2014 року № 378 «Про скорочення штату і чисельності працівників концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення», а також іншими судовими рішеннями про поновлення на роботі звільнених працівників та стягнення з концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення значних виплат за вимушений прогул».
Відповідно до частин першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Частиною п'ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)).
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 357/10393/19, від 22 лютого 2023 року у справі № 299/883/17).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши обставини, що стали підставою ухвалення судового рішення та обставини, встановлені судом у вироку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вирок суду та рішення у цій справі не є взаємопов'язаними, а обставини, встановлені судом у вироку, ніяким чином не стосуються підстав позову у цій справі, а тому підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров