18 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1344/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю. Я., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато"
про визнання виконавчого документа (наказу Господарського суду Харківської області від 15.09.2023) таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато"
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання повернути земельну ділянку,
09.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" (далі - Товариство, боржник скаржник) подало до господарського суду Харківської області заяву про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 15.09.2023 на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 15.08.2023 про зобов'язання Товариства повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,7461 га з кадастровим номером: 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви Товариство посилається на те, що у виданому Господарським судом Харківської області наказі на примусове виконання рішення йдеться саме про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, а не про витребування в нього такої земельної ділянки, а тому, на думку боржника, самостійне повернення останнім земельної ділянки позивачу (або ініціювання такого повернення виконавцем) не відповідатиме правовому механізму, встановленому чинним законодавством.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у задоволенні заяви Товариства відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства відмовлено.
Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд, дійшовши законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, припустився порушення норм процесуального права, що потягло порушення права боржника на участь у судовому засіданні та принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, у зв'язку з чим ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення, яким у задоволенні заяви боржника слід відмовити.
12.11.2024 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від .07.2024 в частині відмови в задоволенні заяви скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву та визнати наказ про зобов'язання Товариства повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,7461 га з кадастровим номером 6310138800:01:007:0002, яка розташована за адресою: м. Харків, пров. Банний, таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом частини 2 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Водночас вказана ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку (згаданий пункт 23 частини 1 статті 255 ГПК України), але не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 1 статті 287 ГПК України). Також до такого переліку судових рішень не віднесено і оскаржену постанову суду апеляційної інстанції.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).
Наявність вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Отже, виходячи зі змісту приписів пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, оскаржувана постанова за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 13.08.2024, якою відмовлено в задоволенні заяви Товариства про визнання наказу Господарського суду Харківської області від 15.09.2023 таким, що не підлягає виконанню, касаційному оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №922/1344/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріфікато" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Ю. Я. Чумак
Є. В. Краснов