13 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 910/9589/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шутов О.О.,
Національного банку України - Лантух Є.С.,
Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шутов О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 (суддя Карабань Я.А.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (колегія суддів: Гаврилюк О.М., Коротун О.М. Майданевич А.Г.)
у справі за позовом Національного банку України (далі - НБУ)
до відповідачів:
1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)
про зобов'язання вчинити певні дії.
1. У 2008 та 2009 роках НБУ (кредитор) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") (позичальник) уклали низку кредитних договорів.
2. У 2010 році на підставі тристороннього договору про передачу активів та кредитних зобов'язань, укладеного НБУ, ТОВ "Укрпромбанк" і ПАТ "Дельта Банк", активи та кредитні зобов'язання ТОВ "Укрпромбанк" перейшли на користь ПАТ "Дельта Банк".
3. У 2013 році з метою забезпечення вимог за кредитними договорами НБУ (заставодержатель) і ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) уклали договір застави.
4. У 2015 році ПАТ "Дельта Банк" було віднесене до категорії неплатоспроможних; запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду; прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та розпочато процедуру ліквідації Банку.
5. У строки та в порядку, що передбачені законом, НБУ заявив про свої вимоги до Банку, зокрема щодо кредиторських вимог, які виникли за кредитними договорами.
6. Вимоги НБУ (в тому числі ті, що виникли за кредитними договорами) були акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку в сумі 9 344 571 307,23 грн, з яких заборгованість за кредитними договорами склала 2 985 551 667,83 грн.
7. На підставі судового рішення ПАТ "Дельта Банк" додатково акцептувало кредиторські вимоги НБУ у сумі 23 944 916,68 грн та внесло відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
8. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.08.2015 у справі №910/14423/15, що набрало законної сили, стягнув з Публічного акціонерного товариства " Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") на користь Банку 150 000 000,00 грн заборгованості за прострочення кредиту, 31 405 479,45 грн пені, 15 583 561,65 грн заборгованості за простроченими нарахованими процентами, 1 641 997,22 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, 13 500 000 грн штрафу за неналежне виконання зобов'язання, 1 886 301,37 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та 91 555,79 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами.
9. 30.10.2017 грошові кошти, отримані від ПАТ "Укргазвидобування" в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 167 122 633,66 грн, були перераховані НБУ.
10. Виконавча дирекція Фонду рішенням від 20.12.2018 вирішила здійснити реалізацію частини предмета застави, який був об'єднаний у один лот з початковою ціною 229 413 597,40 грн.
11. За результатами відкритих торгів (аукціону) Банк і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") уклали договір відступлення, за умовами якого Банк відступив, а ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" набуло належні Банку права вимоги за реалізованим предметом застави (далі - Договір відступлення) та зобов'язалося сплатити Банку грошові кошти в сумі 75 706 487,14 грн.
12. За реалізований предмет застави до НБУ надійшла частина коштів у сумі 46 129 604,41 грн (з вирахуванням витрат Фонду). Водночас грошові кошти в сумі 23 830 007,93 грн не були перераховані НБУ.
13. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.07.2021 у справі №910/15404/19, що набрало законної сили, зобов'язав Банк в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Договором кредитної лінії, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, укладеними між НБУ та Банком.
14. Уповноважена особа Фонду повідомила Банк, що на виконання рішення суду до Фонду подані документи щодо позачергового задоволення вимог Банку.
15. Разом із тим НБУ зазначає, що Фонд і ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду уникають виконання своїх обов'язків щодо задоволення вимог НБУ.
16. У зв'язку з цим НБУ звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- зобов'язати Фонд розглянути звернення ПАТ "Дельта Банк" щодо позачергового задоволення вимог НБУ;
- зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" здійснити виплату коштів.
17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив першу позовну вимогу, проте відмовив у задоволенні другої позовної вимоги.
18. Фонд та НБУ звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
19. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є обґрунтування відсутності правових підстав для позачергового задоволення вимог заставодержателя належним розглядом звернення Фондом;
- чи є передчасною, зважаючи на обставини цієї справи, позовна вимога НБУ про зобов'язання Банку здійснити виплату коштів у рахунок часткового позачергового задоволення вимог заставодержателя; чи є така вимога належним і ефективним способом захисту порушених прав заставодержателя.
20. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги Фонду та задовольнив касаційну скаргу НБУ, виходячи з таких мотивів.
Короткий зміст позовних вимог
21. НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду та ПАТ "Дельта Банк" в особі Фонду, у якому просив:
- зобов'язати Фонд розглянути звернення ПАТ "Дельта Банк" щодо позачергового задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, які отримані Банком від продажу права вимоги до ПАТ " Укргазвидобування" за договором кредитної лінії від 30.09.2013 №ВКЛ-2022390/1, що укладений між Банком та ПАТ "Укргазвидобування" (далі - Договір кредитної лінії);
- зобов'язати ПАТ "Дельта Банк" здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007,93 грн, які отримані Банком від продажу права вимоги до ПАТ "Укргазвидобування" за Договором кредитної лінії, у рахунок часткового позачергового задоволення вимог НБУ.
22. Обґрунтовуючи позовні вимоги, НБУ з посиланням на статті 1, 45, 46, 48, 52, 77 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначає, що відповідачі всупереч вимогам закону не перерахували НБУ як заставодержателю кошти в сумі 23 830 007,93 грн, отримані від реалізації права вимоги за Договором кредитної лінії щодо сплати процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
23. У 2008 та 2009 роках НБУ (кредитор) і ТОВ "Укрпромбанк" (позичальник) уклали низку кредитних договорів від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 №144/17, від 17.04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19, від 03.06.2009 №144/20.
24. 30.06.2010 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соколов О.Є. посвідчив тристоронній договір, укладений НБУ, ТОВ "Укрпромбанк" і ПАТ "Дельта Банк", про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк" (зареєстрований у реєстрі за №2258).
25. 08.11.2013 НБУ (заставодержатель) і ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) уклали договір застави, за умовами якого:
- предметом застави є майнові права за Договором кредитної лінії з додатковими договорами до нього, що укладений заставодавцем та ПАТ "Укргазвидобування" (боржник), відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредитні кошти у сумі 150 000 000 грн з кінцевим терміном повернення 29.09.2014 та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 24% річних; зобов'язання, що випливають з Договору кредитної лінії, забезпечуються договорами застави від 30.09.2013 №ВКЛ-2022390/1/S-1 та №ВКЛ-2022390/1/S-2, які укладені заставодавцем і боржником (п.1.1 договору застави в редакції договору від 27.12.2013 №1);
- майнові права сторони за домовленістю оцінюють на загальну суму 150 000 000 грн; незалежна експертна оцінка здійснена 08.11.2013 суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Незалежна експертна компанія "Правий берег" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного майна України від 07.07.2010 №9743/10), оцінювач Устюгов Є.О. (сертифікат Фонду Державного майна України від 21.12.2000 №ЕО-84, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 12.12.2005 №4228) (п.1.2 договору застави в редакції договору від 27.12.2013 №1);
- боржником щодо заставодавця є суб'єкт господарювання - ПАТ "Укргазвидобування" (п.1.3 договору застави);
- надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитними договорами від 22.10.2008 №51, від 05.11.2008 №64, від 11.11.2008 №86/11-08/СТ, від 11.09.2008 №39/09-08/СТ, від 29.12.2008 №144, від 29.12.2008 №144/1, від 30.12.2008 №144/2, від 31.12.2008 №144/3, від 05.01.2009 №144/4, від 12.01.2009 №144/5, від 29.01.2009 №144/6, від 06.02.2009 №144/7, від 11.02.2009 №144/8, від 13.02.2009 №144/9, від 16.02.2009 №144/10, від 27.02.2009 №144/11, від 04.03.2009 №144/12, від 05.03.2009 №144/13, від 13.03.2009 №144/14, від 20.03.2009 №144/15, від 06.04.2009 №144/16, від 15.04.2009 №144/17, від 17,04.2009 №144/18, від 30.04.2009 №144/19 і від 03.06.2009 №144/20, що укладені сторонами, та будь-якими додатковими угодами (договорами) до них, додатками, змінами та доповненнями до них, які чинні на момент укладення договору про внесення змін і доповнень від 27.12.2013 №1 та можуть бути укладені після його укладання (далі - кредитні договори) (п.1.4 договору застави в редакції договору від 27.12.2013 №1);
- за рахунок заставлених майнових прав вимоги заставодержателя задовольняються у повному обсязі, включаючи суму боргу за кредитом, нараховані проценти, пеню та штраф (п.1.5 договору застави);
- заставодержатель має право:
1) звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) та реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитними договорами у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань у разі: неповернення заставодавцем згідно з умовами кредитних договорів заборгованості за кредитом, процентів за користування ним у разі їх дострокового витребування заставодержателем відповідно до умов кредитних договорів, а також пені та штрафу (у разі їх нарахування); одноразової прострочки заставодавцем сплати процентів за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору на строк більше ніж п'ять днів; невиконання заставодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.4.1, 3.4.7 і 3.4.9 п.3.4 договору застави (підпункт 3.1.4 п.3.1 договору застави);
2) якщо сума коштів від реалізації права вимоги на кошти недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, то він має право одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця в порядку, передбаченому законодавством України та договором застави (підпункт 3.1.5 п.3.1 договору застави);
3) у разі втрати майнових прав з будь-якої причини, у тому числі у разі списання заставодавцем заборгованості за Договором кредитної лінії як безнадійної, протягом 24 годин письмово повідомити про це заставодержателя і в десятиденний строк замінити його іншим рівноцінним майном (коштами) (підпункт 3.4.1 п.3.4 договору застави);
4) у разі зменшення вартості предмета застави в результаті будь-яких подій (у тому числі закінчення строку дії кредитного договору, погіршення категорії ризику за таким кредитом) у 10-денний строк здійснювати оформлення іншого забезпечення (підпункт 3.4.6 п.3.4 договору застави);
5) у разі знецінення заставлених майнових прав надати в заставу додатково інше майно протягом десяти банківських днів або здійснити поповнення предмета застави іншим майном до розміру кредиту та процентів за користування ним після надіслання заставодержателем відповідної вимоги заставодавцю (підпункт 3.4.7 п.3.4 договору застави);
6) протягом десяти банківських днів надати інше забезпечення у разі припинення дії Договору кредитної лінії (крім випадків, передбачених підпунктом 3.4.6 п.3.4 договору застави), що припадає на строк користування кредитом, у сумі не менше ніж відповідна заборгованість за кредитом, проценти за користування ним та пені (підпункт 3.4.9 п.3.4 договору застави);
- заставодавець уступає заставодержателю право вимоги до боржника, що випливає з Договору кредитної лінії, відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кошти у сумі 150 000 000 грн за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі зазначеного кредитного договору (п.4.1 договору застави в редакції договору від 27.12.2013 №1);
- у частині уступки права вимоги договір застави укладений з відкладальною умовою відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитними договорами, якщо вони не будуть виконані повністю або після настання випадків, передбачених підпунктом 3.1.4 п.3.1 договору застави (п.4.2 договору застави);
- після перерахування боржником коштів за Договором кредитної лінії заставодержателю наявна заборгованість заставодавця за кредитними договорами є відповідно погашеною повністю або частково; у разі переходу до заставодержателя права вимоги за Договором кредитної лінії заставодержатель має право на звернення стягнення та реалізацію предмета застави згідно з умовами забезпечувального договору, якщо в боржника немає коштів на погашення заборгованості за Договором кредитної лінії (п.4.3 договору застави);
- договір застави набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.1 договору застави).
26. На підставі постанови правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" від 02.03.2015 №150 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 02.03.2015 №51, згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку.
27. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" від 02.03.2015 №51 тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015.
28. На підставі постанови правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 02.10.2015 №664 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 02.10.2015 №181, відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банка Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017.
29. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку на два роки до 04.10.2019.
30. НБУ заявив про свої вимоги (в тому числі щодо кредиторських вимог, які виникли за кредитними договорами) до Банку у строки та в порядку, що передбачені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
31. Кредиторські вимоги НБУ (в тому числі ті, що виникли за кредитними договорами) були акцептовані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку в сумі 9 344 571 307,23 грн, з яких заборгованість за кредитними договорами становить 2 985 551 667,83 грн.
32. На підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі №910/13064/17 Банк додатково акцептував кредиторські вимоги НБУ у сумі 23 944 916,68 грн та вніс відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.
33. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 стягнув з ПАТ "Укргазвидобування" на користь Банку 150 000 000,00 грн заборгованості за прострочення кредиту, 31 405 479,45 грн пені, 15 583 561,65 грн заборгованості за простроченими нарахованими процентами, 1 641 997,22 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів; 13 500 000 грн штрафу за неналежне виконання зобов'язання, 1 886 301,37 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та 91 555,79 грн 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами.
34. Київський апеляційний господарський суд постановою від 21.12.2015 скасував зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
35. Вищий господарський суд України постановою від 15.03.2016 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 та залишив у силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15.
36. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.04.2016, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017, задовольнив заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 за нововиявленими обставинами; рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 скасував та відмовив у задоволенні позову.
37. Вищий господарський суд України постановою від 10.07.2017 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та залишив у силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15.
38. 07.08.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 від ПАТ "Укргазвидобування" надійшли кошти, в тому числі 150 000 000 грн на погашення заборгованості за тілом кредиту за Договором кредитної лінії.
39. 30.10.2017 на виконання рішення Фонду від 26.10.2017 №4818 грошові кошти, отримані від ПАТ "Укргазвидобування" в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 167 122 633,66 грн, були перераховані НБУ.
40. Виконавча дирекція Фонду рішенням "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк" від 20.12.2018 №3400 вирішила здійснити реалізацію частини предмета застави, а саме:
- право вимоги Банку до ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплатити процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних за договором №BKЛ-2022390/l у сумі 77 647 468,01 грн за початковою ціною 77 647 468,01 грн;
- право вимоги Банку до ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплатити процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних за Договором кредитної лінії у сумі 151 766 129,39 грн за початковою ціною 151 766 129,39 грн.
41. НБУ, як заставодержатель, на підставі рішення "Про погодження умов реалізації майнових прав за кредитними договорами, переданих Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" у заставу Національному банку України" від 22.01.2019 №34-рш надав згоду Фонду та Банку на реалізацію предмета застави, погодивши, що початкова ціна реалізації майнових прав за договором застави складає 151 766 129,39 грн, а майнових прав за договором застави - 77 647 468,01 грн.
42. Оскільки предмет застави був об'єднаний у один лот, його початкова ціна склала 229 413 597,40 грн.
43. За результатами відкритих торгів (аукціону), що були здійснені за допомогою електронної торгової системи "ProZorro" та оформлені протоколом електронних торгів від 26.03.2019 №UA-EA-2019-01-28-000102-b, 15.04.2019 Банк і Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") уклали Договір відступлення.
44. Згідно з п.4 Договору відступлення ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" сплачує Банку грошові кошти в сумі 75 706 487,14 грн за відступлення прав вимоги за реалізованим предметом застави.
45. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 04.04.2019 №772 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку строком на один рік з 05.10.2019 до 04.10.2020 та делеговано повноваження ліквідатора Банка уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банка Кадирову В.В.
46. За реалізований предмет застави до НБУ надійшла частина коштів у сумі 46 129 604,41 грн (50 082 822,70 грн - 7%, віднесені на витрати Фонду), як кошти, отримані від реалізації права вимоги до ПАТ "Укргазвидобування" за Договором кредитної лінії щодо сплати процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних.
47. Водночас грошові кошти в сумі 23 830 007,93 грн не були перераховані НБУ.
48. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.07.2021, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та постановою Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15404/19, позов НБУ задовольнив частково; зобов'язав Банк в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Договором кредитної лінії, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, укладеними між НБУ та Банком; провадження в справі в частині решти вимог до Банку закрив; у задоволенні вимог до Фонду відмовив повністю.
49. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" листом від 05.10.2022 №577 повідомила Банк, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/15404/19 листом від 04.10.2022 за №578 до Фонду подані документи щодо позачергового задоволення вимог Банку.
50. Разом із тим НБУ зазначає, що Фонд і ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду уникають виконання своїх обов'язків, які передбачені законом та нормативно-правовими актами Фонду, щодо задоволення вимог НБУ за рахунок коштів, отриманих ПАТ "Дельта Банк" від продажу майнових прав за заставленим кредитом у розмірі 23 830 007,93 грн.
51. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2023 №746 ліквідатор уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" був відкликаний; здійснення виконання функцій ліквідатора Банку покладено безпосередньо на Фонд.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
52. Господарський суд міста Києва рішенням від 06.02.2024, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, позов задовольнив частково; зобов'язав Фонд розглянути звернення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" щодо позачергового задоволення вимог Національного банку України в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих АТ "Дельта Банк" від продажу права вимоги до ПАТ "Укргазвидобування" за договором кредитної лінії; стягнув з Фонду на користь Національного банку України 2 147,20 грн судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовив.
53. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
- відсутні докази прийняття будь-якого рішення за результатами розгляду звернення уповноваженої особи Фонду щодо позачергового задоволення вимог НБУ, відсутні докази повернення звернення на доопрацювання із зазначенням рекомендацій;
- електронне повідомлення, надіслане Фондом, не може вважатися рішенням щодо позачергового задоволення вимог НБУ, оскільки в ньому зазначено лише про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/15404/19 у частині подання звернення уповноваженою особою;
- вимога про зобов'язання Банку здійснити виплату коштів є передчасною; до розгляду звернення та прийняття рішення щодо позачергового задоволення вимог НБУ відсутні підстави вважати право позивача порушеним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги
54. 10.07.2024 Фонд з використанням підсистеми "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у якій просить скасувати їх у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
55. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України Фонд посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а саме ч.3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент затвердження результатів проведення торгів) у системному взаємозв'язку з положеннями п.13 розд.VIII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711 (далі - Положення №3711) (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання системного правозастосування цих норм права у подібних правовідносинах у випадку обґрунтування ініціатором звернення (неплатоспроможним банком в особі уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію) відсутності правових підстав для позачергового задоволення вимог заставодержателя та необхідності у зв'язку з цим винесення питання щодо перерахування коштів заставному кредитору винесення на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
56. 05.09.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, НБУ з використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу Фонду, в якому просить відмовити у її задоволенні.
57. Відзив НБУ, зокрема, обґрунтований таким:
- аргументи, наведені уповноваженою особою Фонду в листі щодо позачергового задоволення вимог НБУ від 04.10.2022 №578, були предметом розгляду в справі №910/15404/19, учасником якої був Фонд; за результатом розгляду цієї справи уповноважену особу Фонду зобов'язано подати документи до Фонду з метою позачергового задоволення вимог НБУ; право НБУ на отримання коштів у рахунок позачергового погашення кредиторських вимог у сумі 23 830 007,93 грн, які отримані АТ "Дельта Банк" від реалізації заставлених майнових прав за договором кредитної лінії, підтверджене судовими рішеннями в справі №910/15404/19, факти в яких є преюдиційними для розгляду цієї справи; також встановлено протиправність діянь відповідачів щодо неперерахування коштів;
- посилання Фонду на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/14423/15 як на підставу припинення договору застави є неналежним, оскільки зазначене рішення стосується стягнення АТ "Дельта Банк" з ПАТ "Укргазвидобування" заборгованості на користь АТ "Дельта Банк" та не встановлює припинення зобов'язань АТ "Дельта Банк" за договором застави і кредитними договорами;
- у цій справі уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку вже звернулася до Фонду із зверненням та супровідними документами про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, що отримані від продажу заставленого майна; з моменту звернення минуло майже два роки, але Фонд не розглянув його та зазначає в касаційній скарзі, що не має наміру розглядати таке звернення;
- рішення комісії з питань ведення реєстрів кредиторів, переліків рахунків вкладників та відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможних банків не мають юридичного значення для осіб, що не є працівниками Фонду, є рекомендаційними.
58. 10.07.2024 НБУ з використанням підсистеми "Електронний суд" також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, у якій просить скасувати їх у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині, якою позов задоволено,- залишити без змін.
59. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК НБУ посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає:
- щодо п.2 ч.2 ст.287 ГПК - суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме положення частин 1, 3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, п.13 розд.VIII Положення №3711, норми п.6.11. розд.6 гл.V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2 (далі - Положення №2), та врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.09.2019 у справі №910/12988/18 і від 31.08.2022 у справі №910/15404/19, щодо застосування цих правових норм, від яких необхідно відступити, оскільки такі висновки є неефективними та потребують вжиття особою, права якої порушено, додаткових способів захисту порушених прав;
- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1, 3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, п.13 розд.VIII Положення №3711, норми п.6.11. розд.6 гл.V Положення №2 у правовідносинах, де відсутній спеціальний суб'єкт - уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку, а повноваження ліквідатора банку здійснює Фонд безпосередньо.
60. 10.09.2024, поза межами встановленого Верховним Судом строку (до 09.09.2024), Фонд з використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу НБУ, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмовлених позовних вимог - без змін.
61. Відповідно до ст.118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
62. Оскільки Фонд подав відзив після закінчення встановленого процесуального строку, не просив поновити чи продовжити цей строк, Верховний Суд залишає відзив без розгляду.
Короткий зміст інших заяв учасників справи
63. Ухвалою від 25.09.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 13.11.2024, надавши учасникам справи дозвіл на подання додаткових пояснень щодо питань, які виникли в засіданні.
64. Відповідно до ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Частиною 10 ст.301 ГПК передбачено, що учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Отже, ГПК передбачає можливість подання Верховному Суду таких пояснень з дозволу суду.
65. 11.11.2024 НБУ з використанням підсистеми "Електронний суд" подав письмові пояснення; зазначив, що Фонд встановив порядок, яким самостійно визначив спрямування коштів на задоволення вимог заставодержателів у разі продажу (реалізації) майна шляхом виплати коштів з накопичувального рахунку банку; у зв'язку з ухиленням Фондом від виконання юридично значимих дій належним та ефективним способом захисту порушених прав НБУ є зобов'язання відповідача здійснити виплату коштів, отриманих від продажу предмета забезпечення, в рахунок часткового позачергового задоволення вимог НБУ.
66. 12.11.2024 Фонд з використанням підсистеми "Електронний суд" також подав пояснення, в яких заперечив проти вимог касаційної скарги НБУ; зазначив, що друга позовна вимога є передчасною, оскільки відсутні підстави вважати права позивача порушеними; позивач мав змогу обрати належний та ефективний спосіб судового захисту, враховуючи специфіку норм законодавства у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Чи є обґрунтування відсутності правових підстав для позачергового задоволення вимог заставодержателя належним розглядом звернення Фондом?
67. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів прийняття будь-якого рішення за результатами розгляду звернення уповноваженої особи Фонду щодо позачергового задоволення вимог НБУ, відсутність доказів повернення звернення на доопрацювання із зазначенням рекомендацій; електронне повідомлення, надіслане Фондом, не може вважатися рішенням щодо позачергового задоволення вимог НБУ, оскільки в ньому зазначено лише про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 у справі №910/15404/19 у частині подання звернення уповноваженою особою.
68. На підставі цього суди зобов'язали Фонд розглянути звернення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" щодо позачергового задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн.
69. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 ГПК, Фонд зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент затвердження результатів проведення торгів) у системному взаємозв'язку з положеннями п.13 розд.VIII Положення №3711 за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання системного правозастосування цих норм права у подібних правовідносинах у випадку обґрунтування ініціатором звернення (неплатоспроможним банком в особі уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію) відсутності правових підстав для позачергового задоволення вимог заставодержателя та необхідності у зв'язку з цим винесення питання щодо перерахування коштів заставному кредитору винесення на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
70. Фонд звертає увагу, що на виконання рішення суду в справі №910/15404/19 уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подала звернення про позачергове задоволення вимог НБУ від 04.10.2022 №578, у якому, зокрема, наведене обґрунтування відсутності правових підстав для перерахування коштів; в разі перерахування НБУ коштів, отриманих від продажу прав вимоги за кредитом (не застави), таке перерахування буде безпідставним задоволенням вимог кредиторів сьомої черги, що не є заставодержателем, з порушенням визначеної законом черговості.
71. Натомість НБУ зазначає, що в цій справі (на відміну від обставин справи №910/15404/19, на яку посилається Фонд) уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку вже звернулася до Фонду із зверненням та супровідними документами про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, що отримані від продажу заставленого майна; з моменту звернення минуло майже два роки, але Фонд не розглянув його та зазначає в касаційній скарзі, що не має наміру розглядати таке звернення.
72. Верховний Суд відхиляє доводи Фонду з огляду на таке.
73. За змістом ч.1 ст.4 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.
74. Приписами ч.3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, встановлено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані Фондом, спрямовуються на позачергове погашення вимог заставодержателя, але не більше суми акцептованих вимог, визначених відповідно до п.1 ч.2 ст.49 цього Закону, що забезпечені таким майном (активами). Сума до перерахування заставодержателю зменшується на суму витрат Фонду, розрахованих відповідно до нормативно-правових актів Фонду.
75. Згідно з п.3 розд.ІІ Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2016 №138 (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), кошти, отримані від реалізації заставного майна, повинні обліковуватись Фондом / уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй повноважень) на окремому аналітичному рахунку. Такі кошти (за виключенням витрат Фонду, розрахованих відповідно до цього Положення) перераховуються заставодержателю у такі строки: протягом 5-ти банківських днів з дня затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується, та формування ліквідаційної маси (за винятком коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна протягом місяця, у якому затверджено результати інвентаризації майна неплатоспроможного банку або банку, що ліквідується); надалі - щомісяця не пізніше десятого банківського дня після закінчення календарного місяця.
76. Відповідно до п.14 розд.VIII Положення №3711 у разі продажу майна (активів) банку, що є предметом застави за кредиторськими вимогами заставодержателя, здійснюється позачергове задоволення вимог такого заставодержателя, але не більше суми акцептованих вимог, визначених відповідно до Закону та цього Положення, що забезпечені таким майном (активами). Уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на паперовому носії подає звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог такого заставодержателя до відповідного структурного підрозділу Фонду для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.
77. Сума акцептованих вимог заставодержателя, яка підлягає задоволенню в порядку черговості, визначеної Законом і цим Положенням, визначається у розмірі перевищення суми акцептованих вимог, забезпечених проданим Фондом заставленим майном (активами) банку, над обсягом коштів, одержаних від продажу такого майна (активів) (п.15 розд.VIII Положення №3711).
78. Верховний Суд наголошує, що Фонд має вчасно, у належний та якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження, забезпечувати досягнення визначених законом цілей.
79. За результатами розгляду справи №910/15404/19 суди зобов'язали Банк в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, отриманих від продажу майнових прав Банку за Договором кредитної лінії, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами, укладеними між НБУ та Банком.
80. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" листом від 05.10.2022 №577 повідомила Банк про подання до Фонду документів щодо позачергового задоволення вимог Банку.
81. Водночас суди встановили, що за результатами розгляду звернення уповноваженої особи Фонду рішення не прийнятне.
82. За змістом статей 73-80, 86, 300 ГПК встановлення обставин справи, дослідження та надання правової оцінки доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій. Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
83. Посилання Фонду на фактичне виконання рішення суду в справі №910/15404/19 жодним чином не спростовує вимоги НБУ, оскільки звернення уповноваженої особи до Фонду, з одного боку, та розгляд звернення з прийняттям відповідного рішення, з іншого боку, необхідно розмежовувати.
84. У розрізі аргументів Фонду Верховний Суд робить висновок, що за змістом ч.3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент затвердження результатів проведення торгів) та п.13 розд.VIII Положення №3711 обґрунтування ініціатором звернення (неплатоспроможним банком в особі уповноваженої особи Фонду на його ліквідацію) відсутності правових підстав для позачергового задоволення вимог заставодержателя не може вважатися належним розглядом такого звернення Фондом.
Чи є передчасною, зважаючи на обставини цієї справи, позовна вимога НБУ про зобов'язання Банку здійснити виплату коштів у рахунок часткового позачергового задоволення вимог заставодержателя; чи є така вимога належним і ефективним способом захисту порушених прав заставодержателя?
85. НБУ стверджує, що зобов'язання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, який ліквідується, подати звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог кредитора є неефективним, оскільки після такого звернення Фонд не позбавлений можливості відкладати на невизначений строк розгляд такого звернення чи не приймати рішення та не здійснювати юридично значимих та обов'язкових дій щодо позачергового задоволення вимог кредитора та направлення таких коштів на погашення заборгованості.
86. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену п.2 ч.2 ст.287 ГПК, НБУ посилається на потребу відступлення від висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.09.2019 у справі №910/12988/18 і від 31.08.2022 у справі №910/15404/19, які врахували суди попередніх інстанцій.
87. Так, у справі №910/12988/18 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що оскільки перерахування на користь позивача коштів у розмірі 5 463 014,64 грн може бути здійснене не інакше як за наслідками подання відповідачем до Фонду звернення та супровідних документів про позачергове задоволення відповідних вимог НБУ, суди дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в розмірі 5 463 014,64 грн у рахунок погашення кредиторських вимог за кредитним договором №24.
88. Водночас за результатами розгляду справи №910/15404/19 АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку зобов'язано подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ в сумі 23 830 007,93 грн, що отримані від продажу майнових прав АТ "Дельта Банк" за Договором кредитної лінії, в рахунок часткового погашення кредиторських вимог за кредитними договорами.
89. Вирішуючи питання про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.09.2019 у справі №910/12988/18 і від 31.08.2022 у справі №910/15404/19, Верховний Суд спершу має визначити, чи були вони зроблені щодо подібних правовідносин.
90. Процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
91. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
92. Спільність або тотожність ознак при визначенні подібності правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів: за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
93. Верховний Суд зауважує, що:
- за обставинами справ №910/12988/18 та №910/15404/19 уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не виконала покладені на неї обов'язки щодо подання звернення;
- натомість у цій справі звернення із супровідними документами про позачергове задоволення вимог НБУ, отриманих від реалізації заставленого майна (активів), було направлене до Фонду, однак не розглянуте належним чином.
94. Як вже було зазначено, звернення уповноваженої особи до Фонду та розгляд звернення з прийняттям відповідного рішення є різними діями, тому їх необхідно розмежовувати; фактично це два окремі етапи вирішення питання про позачергове задоволення вимог заставодержателя.
95. Отже, правовідносини, за яких Верховний Суд сформував відповідні висновки, не є подібними з правовідносинами у цій справі (№910/9589/23); вказане апріорі унеможливлює вирішення питання про відступлення в порядку ст.302 ГПК.
96. Питання, що є спірним у цій справі та підлягає вирішенню Верховним Судом, виникло вже після направлення звернення до Фонду, який, однак, не вжив належних заходів щодо його розгляду.
97. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
98. Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
99. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17).
100. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згідно з цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не має ускладнюватися діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
101. Суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів прийняття будь-якого рішення за результатами розгляду звернення уповноваженої особи Фонду щодо позачергового задоволення вимог НБУ, відсутність доказів повернення звернення на доопрацювання із зазначенням рекомендацій.
102. Разом із тим суди дійшли висновку, що вимога про зобов'язання Банку здійснити виплату коштів є передчасною, оскільки до розгляду звернення та прийняття рішення щодо позачергового задоволення вимог НБУ відсутні підстави вважати право позивача порушеним.
103. Верховний Суд вважає такі висновки необґрунтованими.
104. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач прагне досягнути унаслідок вирішення спору (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 17.11.202023 у cправі №910/12832/21).
105. Безпосередню мету, яку ставить позивач, звертаючись з позовом до суду, втілює спосіб захисту порушеного права. Його застосування спрямоване на попередження, усунення чи компенсування наслідків порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного цивільного права та / або інтересу.
106. Якщо обраний позивачем спосіб захисту враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
107. Не менш важливою складовою є ефективність способу захисту - здатність за наслідком його застосування відновити, наскільки це можливо, порушені права та інтереси позивача.
108. Належність та ефективність за своєю природою є різними за змістом властивостями (критеріями) способу захисту порушених прав та інтересів, які характеризують спосіб захисту з точки зору допустимості застосування в межах судової юрисдикції з огляду на правовий характер вимоги та наявності умов до його застосування у конкретних правовідносинах (належність) та можливості за наслідком його застосування відновлення (отримання найбільшого ефекту у відновленні) порушених прав та інтересів позивача (ефективність).
109. Отже, належним способом захисту порушених прав є спосіб захисту, який відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення, правовій меті, якої прагне суб'єкт захисту, тоді як під ефективним способом захисту є такий, що забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
110. Ефективність оцінюється лише з точки зору інтересів позивача (особи, право якої порушено), адже йому з урахуванням принципу диспозитивності належить право самостійно обрати спосіб захисту, який на його думку, забезпечить відновлення порушеного права та саме він може визначити, чи відповідає спосіб захисту його інтересам (меті, стратегії його захисту), тоді як належність передбачає з'ясування наявності закріплення такого способу захисту в законі, договорі, а у разі відсутності - відповідності його вимогам закону. Будь-який ефективний спосіб захисту є належним, проте не кожен належний спосіб захисту є ефективним.
111. Як зауважує НБУ, його право на отримання коштів у рахунок позачергового погашення кредиторських вимог у сумі 23 830 007,93 грн, що одержані АТ "Дельта Банк" від реалізації заставлених майнових прав за договором кредитної лінії, підтверджене судовими рішеннями в справі №910/15404/19. Суд зобов'язав Банк в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Дельта Банк" подати до Фонду звернення та супровідні документи про позачергове задоволення вимог НБУ.
112. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку подала звернення до Фонду, проте зі спливом майже двох років Фонд не розглянув його (про що зазначається в попередньому розділі цієї постанови).
113. У зв'язку з цим НБУ був вимушений звернутися до суду з позовом вдруге, однак вже з вимогами про: 1) зобов'язання Фонду розглянути звернення; 2) зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" здійснити виплату коштів.
114. Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
115. Тлумачення п.6 ч.1 ст.3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
116. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
117. Дії відповідачів наведеним вимогам не відповідають та свідчать про створення штучних перешкод у процедурі вирішення питання про позачергове задоволення вимог заставодержателя.
118. Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (частини 1, 3 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), п.13 розд.VIII Положення №3711, та п.6.11. розд.6 гл.V Положення №2).
119. За встановлених у цій справі фактичних обставин відмова в задоволенні позовної вимоги НБУ про зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" здійснити виплату коштів здатна унеможливити реальний захист порушених прав позивача.
120. Зважаючи на системні недобросовісні дії відповідачів, Верховний Суд погоджується з доводами НБУ щодо ризику відкладення розгляду звернення на невизначений строк, неприйняття рішення та невчинення юридично значимих і обов'язкових дій щодо позачергового задоволення вимог кредитора й направлення коштів на погашення заборгованості.
121. За таких обставин та в разі задоволення лише першої позовної вимоги, НБУ буде вимушений утретє звертатися до суду з позовом. Вочевидь, це не може вважатися належним захистом прав позивача в судовому порядку.
122. Верховний Суд наголошує, що судовий захист повинен бути повним, об'єктивним, вичерпним та забезпечити відсутність потреби повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
123. У постанові від 25.01.2023 у справі №923/863/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
124. Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "De Cubber v. Belgium" від 26.10.1984, заява № 9186/80; п. 45 рішення у справі "Castillo Algar v. Spain" від 28.10.1998).
125. На підставі викладеного вище Верховний Суд вважає доводи НБУ обґрунтованими, отже подана касаційна скарга підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
126. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
127. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
128. Верховний Суд дійшов висновків про відмову в задоволенні касаційної скарги Фонду; задоволення касаційної скарги НБУ, скасування рішень судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Судові витрати
129. За змістом п.2 ч.1 ст.129 ГПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
130. Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін суд апеляційної інстанції, задовольнив позовну вимогу НБУ немайнового характеру; стягнув на його користь 2 147,20 грн. Судовий збір у розмірі 285 960,10 грн, сплачений за позовну вимогу майнового характеру, був покладений на НБУ у зв'язку з відмовою в її задоволенні.
131. Оскільки Верховний Суд скасував судові рішення в цій частині та ухвалив нове - про задоволення позову, на користь НБУ підлягає стягненню 285 960,10 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Крім того, стягненню з Банку в особі Фонду на користь НБУ підлягає судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/9589/23 у частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
4. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Щорса, буд. 36-Б, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 34047020) здійснити виплату коштів у розмірі 23 830 007 (двадцять три мільйони вісімсот тридцять тисяч сім) грн 93 коп., які отримані Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" від продажу права вимоги до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" за договором кредитної лінії від 30.09.2013 №ВКЛ-2022390/1, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ПАТ "Укргазвидобування", в рахунок часткового позачергового задоволення вимог Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032106).
5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/9589/23 залишити без змін.
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Щорса, буд. 36-Б, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 34047020) на користь Національного банку України (вул. Інститутська, буд. 9, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032106) 571 920 (п'ятсот сімдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн 19 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 428 940 (чотириста двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн 14 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 285 960 (двісті вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 10 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець