13 листопада 2024 року
м. Київ
Справа № 911/23/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
прокурора - Толстореброва О.О.,
представників учасників справи:
Міністерства оборони України - Заведій В.І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" - Бай С.Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 (суддя Рябцева О.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
у справі за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави (далі - Прокурор) в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" (далі - ТОВ "Аріан-Трейд")
про визнання недійсними пунктів договору та стягнення грошових коштів.
1. У квітні 2022 року МОУ уклало з ТОВ "Аріан-Трейд" договір про постачання для державних потреб мастильних засобів для техніки спеціального призначення. Ціну договору сторони визначили з податком на додану вартість (далі - ПДВ).
2. ТОВ "Аріан-Трейд" поставило, а МОУ оплатило товар за договором у повному обсязі.
3. У серпні 2023 року Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулася до МОУ та повідомила, що укладення договору із включенням ПДВ до його ціни не узгоджується з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК) та постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ); вказане свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та завдає істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
4. МОУ зазначило, що застосування нульової ставки ПДВ до ціни на пально-мастильні матеріали не має правових підстав, оскільки договір вчинений не на виконання мобілізаційних завдань щодо постачання паливно-мастильних матеріалів.
5. Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними пунктів договору та стягнення грошових коштів.
6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов повністю.
7. ТОВ "Аріан-Трейд" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
8. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи застосовується нульова ставка ПДВ до операцій за спірним договором.
9. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. 15.04.2022 МОУ (замовник) і ТОВ "Аріан-Трейд" (постачальник) уклали договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/2 (далі - Договір).
11. Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати у 2022 році (09210000-4) (мастильні засоби) для потреб МОУ відповідно до специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.
12. У специфікації визначено, зокрема, найменування продукції, яка поставляється (олива моторна для швидкохідних дизелів транспортних машин М-16ИХП-3, рідина "Стеол-М", рідина противідкатна ПОЖ-70, олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач "Р", олива для гідромеханічних та гідрооб'ємних передач "А"), її загальну кількість та вартість - 7 562 397,60 грн, з яких 6 301 998,00 грн - вартість продукції без ПДВ, 1 260 399,60 грн - ПДВ.
13. Пунктом 2.2 Договору встановлено, що одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, центри забезпечення пальним.
14. Ціна Договору становить: 6 301 998,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 1 260 399,60 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті, становить: 7 562 397,60 грн, у тому числі ПДВ та вартість вантажних робіт у місцях завантаження і транспортні витрати (п.3.1 Договору).
15. Відповідно до п.4.1 Договору розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
16. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п.10.1 Договору).
17. ТОВ "Аріан-Трейд" поставило товар на суму 7 562 397,60 грн, у т.ч. ПДВ - 1 260 399,60 грн, що підтверджується актами прийому-передачі товару від 19.05.2022 №12, №13, від 03.06.2022 №15, від 20.06.2022 №37.
18. МОУ оплатило поставлений товар у повному обсязі на суму 7 562 397,60 грн, у т.ч. 1 260 399,60 грн ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.05.2022 №286/1/112 на суму 5 855 241,60 грн, у т.ч. 975 873,60 грн ПДВ, від 10.06.2022 №286/1/115 на суму 777 704,40 грн, у т.ч. 129 617,40 грн ПДВ та від 22.06.2022 №286/1/125 на суму 929 451,60 грн, у т.ч. 154 908,60 грн ПДВ.
19. Постановою КМУ "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 №178 (далі - Постанова №178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Постанова №178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
20. Відповідно до листа Державної податкової служби України (далі - ДПС) від 28.12.2022 №12537/5/99-00-21-03-02-05, отриманого Державною аудиторською службою України під час проведення в МОУ заходу державного фінансового контролю, нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК та Постанови №178 застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені Постановою №178.
21. Аналогічні висновки щодо застосування Постанови №178 ДПС виклала в листі-роз'ясненні від 21.08.2023 №11/3/1-186вих-23.
22. Листом від 25.08.2023 №15-234 вих-23 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, зокрема, повідомила МОУ, що Договір був укладений з включенням до його ціни ПДВ усупереч вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2, п.195 ст.195 ПК та Постанови №178, що свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та завдає істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
23. У відповідь МОУ листом від 12.09.2023 №286/5830 повідомило, що застосування нульової ставки ПДВ до ціни на пально-мастильні матеріали не має правових підстав, оскільки Договір вчинений не на виконання мобілізаційних завдань щодо постачання паливно-мастильних матеріалів.
Короткий зміст позовних вимог
24. У січні 2024 року Прокурор в інтересах держави в особі МОУ звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Аріан-Трейд", у якому просив:
- визнати недійсними пункти 1.1 та 3.1 Договору в частині включення до договірної ціни ПДВ;
- стягнути з ТОВ "Аріан-Трейд" на користь МОУ 1 507 058,34 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти - 1 260 399,60 грн, інфляційні втрати - 189 162,73 грн, 3% річних - 57 496,01 грн.
25. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК та Постанови №178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки або (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави за договорами, укладеними МОУ, оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Грошові кошти в сумі 1 260 399,60 грн, сплачені МОУ на користь ТОВ "Аріан-Трейд" як ПДВ, підлягають поверненню як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Оскільки зобов'язання є грошовим, на підставі ст.625 ЦК на нього нараховано 189 162,73 грн інфляційних втрат та 57 496,01 грн 3% річних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
26. Господарський суд Київської області рішенням від 07.05.2024, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, позов задовольнив повністю.
27. Судові рішення мотивовані таким:
- недотримання при укладенні Договору вимог податкового законодавства та Постанови №178 зумовило існування підстав для визнання Договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни Договору;
- визнання правочину недійсним має наслідком припинення існування підстави набуття суми ПДВ та обумовлює застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст.1212 ЦК; оскільки ТОВ "Аріан-Трейд" отримало суму ПДВ за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, ці кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК;
- вимоги про стягнення з ТОВ "Аріан-Трейд" 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
28. 23.08.2024 ТОВ "Аріан-Трейд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
29. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник у заяві про усунення недоліків посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 4 ч.2 ст.287 ГПК, п.1 ч.3 ст.310 ГПК, та зазначає:
а) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у частині надання переваги положенням підзаконного нормативно-правового акта (постанови КМУ), а не ПК при застосуванні їх до спірних правовідносин - скаржник вважає, що п.1 Постанови №178 суперечить статтям 4, 37 ПК; посилається на постанову Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21 та стверджує, що вона, хоч і не стосується саме подібних правовідносин, проте має бути взята до уваги та застосована за аналогією (Верховний Суд виснував, що п.3 постанови КМУ "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" від 28.02.2022 №164 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню);
б) у частині визначення початку перебігу строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК (57 496,01 грн та 189 162,73 грн відповідно) підставою касаційного оскарження є те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду:
- суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, не врахувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №461/4066/21, який є релевантним до цієї справи ("Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК може застосовуватися тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня");
- суд апеляційної інстанції в основу свого рішення у цій частині поклав висновок з постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, однак спірні правовідносини у справі №910/3831/22 не є подібними до правовідносин у цій справі;
в) існує необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Верховного Суду та був застосований судом апеляційної інстанції:
- зміст Постанови №178 дозволяє здійснювати її неоднозначне (подвійне) тлумачення, отже необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справах №910/2416/23 та №911/1870/23;
г) порушені норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, - суд не дослідив зібрані у справі докази;
ґ) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; єдину судову практику необхідно сформувати щодо підпункту "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК та Постанови №178:
- суди дійшли висновку, що Постанова №178 повинна застосовуватися до спірного Договору, і оподаткування мало здійснюватися за нульовою ставкою; фактично на сьогодні відсутні єдині висновки щодо застосування норм права у цій категорії справ; наявні аналогічно релевантні справи, в яких суд застосовує норми права, дійшовши до протилежних з цією справою висновків (наприклад, справа №910/14358/23), а висновки Верховного Суду з цієї категорії справ відсутні.
30. 04.10.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, Прокурор з використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
31. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:
- Постанова №178 у контексті правовідносин, які склалися між МОУ та ТОВ "Аріан-Трейд", не суперечить підпункту "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК;
- нульова ставка ПДВ для операцій із заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту визначена не тільки Постановою №178, але й передбачена підпунктом "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК;
- оскільки ТОВ "Аріан-Трейд" досі не повернуло безпідставно отримані грошові кошти, що свідчить про його прострочення, наявні підстави для нарахування в силу ч.2 ст.625 ЦК інфляційних втрат та 3% річних за період, починаючи з наступного дня після отримання грошових коштів;
- твердження, що Постанова №178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) є неправильним, а тому необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відсутня;
- важливими є правові висновки щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК та п.1 Постанови №178 у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23 (до ТОВ "Аріан-Трейд"), від 28.05.2024 у справі №910/12151/23.
Рух касаційної скарги, надходження заяв та клопотань
32. Протоколом автоматизованого розподілу від 26.08.2024 для розгляду справи №911/23/24 визначено колегію суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.
33. Верховний Суд ухвалою від 02.09.2024 залишив касаційну скаргу ТОВ "Аріан-Трейд" без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК як таку, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2, п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
34. 12.09.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 02.09.2024.
35. Верховний Суд ухвалою від 23.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі №911/23/24, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.11.2024.
36. 11.10.2024 надійшло клопотання ТОВ "Аріан-Трейд" про зупинення виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі №911/23/24.
37. Суддя Кібенко О.Р. перебувала у відрядженні з 30.09.2024 до 18.10.2024 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 №11/0/104-24); суддя Студенець В.І. - з 14.10.2024 до 23.10.2024 та 24.10.2024 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2024 №397/0/102-24).
38. Верховний Суд ухвалою від 28.10.2024 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Аріан-Трейд" про зупинення виконання рішення.
39. 12.11.2024 МОУ з використанням підсистеми "Електронний суд" подало додаткові пояснення; просить прийняти їх до розгляду та врахувати під час ухвалення судового рішення; у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку, що МОУ пропустило строк для подання пояснень, - поновити його, дозволити подати пояснення та приєднати їх до матеріалів справи.
40. Відповідно до ст.118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
41. За змістом ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Частиною 10 ст.301 ГПК передбачено, що учасники справи дають свої пояснення щодо касаційної скарги та відзиву на неї в порядку, встановленому головуючим. Отже, ГПК передбачає можливість подання Верховному Суду таких пояснень з дозволу суду.
42. Оскільки пояснення були подані до Верховного Суду поза межами строку для подання відзиву (до 08.10.2024), МОУ не наводить причин його пропуску, і Верховний Суд не надавав дозвіл на їх подання, відповідно до ч.2 ст.118 ГПК додаткові пояснення МОУ підлягають залишенню без розгляду.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК
43. Спірним питанням в цій справі є правомірність включення до ціни Договору суми ПДВ.
44. За позицією Прокурора, з якою також погодилися суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах мала застосовуватися нульова ставка ПДВ, що визначено постановою КМУ №178 та підпунктом "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК; оскільки МОУ сплатило 1 260 399,60 грн ПДВ, однак товар за Договором був звільнений від оподаткування, зазначена сума отримана ТОВ "Аріан-Трейд" безпідставно.
45. Водночас ТОВ "Аріан-Трейд" стверджує про відсутність єдиних висновків щодо застосування норм права у цій категорії справ; зазначає про наявність аналогічно релевантних справ, у яких суд застосовує норми права, дійшовши до протилежних висновків (наприклад, справа №910/14358/23); натомість висновки Верховного Суду з цієї категорії справ відсутні.
46. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.
47. За змістом статей 6, 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
48. Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
49. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК).
50. У ст.203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
51. Статтею 217 ЦК передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
52. За змістом ч.7 ст.179 ГК господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
53. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 ГК).
54. Відповідно до ст.11 Закону "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
55. У підпункті 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК передбачено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд.V цього Кодексу.
56. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (підпункт "а" п.185.1 ст.185 ПК України).
57. Згідно з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
58. У Постанові №178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою.
59. На сьогодні щодо застосування зазначених норм сформувалася усталена правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23 та від 28.05.2024 у справі №910/12151/23:
«Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Оскільки не тільки постановою КМУ №178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.
Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору №9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість».
60. Отже, норми Постанови №178, що застосовуються до правовідносин, які склалися між МОУ та ТОВ "Аріан-Трейд", узгоджуються з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 п.195.1 ст.195 ПК.
61. Крім того, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21; стверджує, що вона, хоч і не стосується саме подібних правовідносин, однак має бути взята до уваги та застосована за аналогією.
62. Втім, такі доводи ТОВ "Аріан-Трейд" є суперечливими. З одного боку, скаржник зазначає, що правовідносини у справі №676/47/21 є неподібними (що формально може слугувати підставою для формування Верховним Судом висновку з питання, яке наводить скаржник), однак, з іншого боку, просить урахувати викладені в ній висновки (що є можливим лише в разі подібності правовідносин).
63. Верховний Суд вкотре наголошує, що висновки про застосування норм права в подібних правовідносинах вже були сформовані в постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23 та від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, і оскаржувані судові рішення узгоджуються з цими висновками.
64. З аналогічних підстав Верховний Суд відхиляє твердження ТОВ "Аріан-Трейд" щодо суперечності п.1 Постанови №178 статтям 4, 37 ПК.
65. ПК чітко визначає, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
66. Верховний Суд погоджується з доводами Прокурора, що Постанова №178 не встановлює ані нових елементів ПДВ, ані вносить зміни до вже існуючих, що визначені підпунктом "г" підпункту 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК.
67. За таких обставин підстава касаційного оскарження, передбачена п.3 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердилася.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 ГПК
68. ТОВ "Аріан-Трейд" обґрунтовує необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справах №910/2416/23 та №911/1870/23, про які зазначалося вище.
69. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.
70. Згідно зі ст.36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
71. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
72. Частиною 4 ст.236 ГПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
73. Отже, призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та / або дотримання норм процесуального права. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
74. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень, а саме їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість; зміни суспільного контексту. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій необхідно мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (пункти 43-44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 №823/2042/16).
76. Необхідність відступу має виникати з певних визначених об'єктивних причин, що мають бути чітко визначені та аргументовані. Відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя. Суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
77. У п.70 рішення від 18.01.2001 у справі "Chapman v.United Kingdom" (заява №27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.
78. Таким чином, учасник справи має обґрунтувати, що висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити.
79. Разом із тим ТОВ "Аріан-Трейд" не навело вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість висновків Верховного Суду у справах №910/2416/23 та №911/1870/23, на підставі яких вже сформувалася усталена практика; належним чином не обґрунтувало, в чому полягає необхідність відступлення від цих висновків.
80. Щодо посилання скаржника на наявність релевантних судових рішень з протилежними висновками, а саме у справі №910/14358/23, Верховний Суд зазначає, що постановою від 02.10.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 про відмову у задоволенні позову та ухвалив нове, яким задовольнив позов прокуратури повністю. У касаційному порядку справа не переглядалася.
81. ТОВ "Аріан-Трейд" не довело наявності суперечливої судової практики щодо застосування норм матеріального права при вирішенні подібних спорів, існування різних доктринальних підходів до тлумачення цих норм тощо.
82. Верховний Суд вважає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, є зрозумілими, однозначними, усталеними та передбачуваними (прогнозованими). Сама лише незгода скаржника з ними не може слугувати достатньою підставою для відступу.
83. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена п.2 ч.2 ст.287 ГПК, також не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК
84. У частині визначення початку перебігу строку нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК ТОВ "Аріан-Трейд" стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №461/4066/21: «Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК може застосовуватись тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня».
85. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зауважив, що:
- предметом спору в справі №461/4066/21 є розірвання договору, стягнення коштів, інфляційних втрат і трьох відсотків; у зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що зобов'язання повернути майно, отримане за оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним; ураховуючи презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним;
- водночас у цій справі (№911/23/24) предметом спору є визнання недійсними пунктів Договору з підстав необґрунтованого включення до його ціни ПДВ та стягнення безпідставно отриманих коштів, 3% річних та інфляційних втрат; отже, висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №461/4066/21, не є релевантними до спірних правовідносин.
86. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, виходячи з таких мотивів.
87. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК.
88. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
89. Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
90. Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
91. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
92. Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК положення гл.83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
93. У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
94. Велика Палата Верховного Суду також не погодилася з висновками, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна має бути виконане особою протягом 7 днів з дня направлення / отримання нею вимоги про виконання такого зобов'язання відповідно до ст.530 ЦК; зазначила, що ст. 1212 ЦК регулює недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно); з моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним; отже, зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
95. За обставинами цієї справи обов'язок щодо поновлення порушеного права МОУ шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виник у ТОВ "Аріан-Трейд" наступного дня після їх отримання, оскільки операції за Договором відповідно до норм ПК та Постанови №178 оподатковуються за нульовою ставкою. Отже, скаржник з самого початку не мав правових підстав для отримання сум ПДВ.
96. Згідно з ч.2 ст.625 ЦК з моменту безпідставного набуття грошових коштів також нараховуються інфляційні втрати й 3% річних.
97. У справі №461/4066/21, на яку посилається скаржник, позивач просив суд розірвати договір комісії, укладений між ним та банком, на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення; Верховний Суд звернув увагу на різницю між розірванням порушеного договору та визнанням його недійсним; зауважив, що в разі розірвання договору комісії договір факторингу залишається чинним, тому у позивача не може виникнути підстав для витребування коштів як безпідставно набутих відповідно до ст.1212 ЦК; водночас у разі визнання договорів комісії та факторингу недійсними у позивача може виникнути право вимагати повернення безпідставно набутого майна (грошей) на підставі ч.1 ст.1212 ЦК; недійсний договір втрачає силу з моменту укладення.
98. Отже, висновки, яких дійшов Верховний Суд у справі №461/4066/21, не суперечать висновкам, якими керувалися суди попередніх інстанцій у цій справі, ухвалюючи оскаржувані рішення, зважаючи на встановлені у ній фактичні обставини, предмет та підставу позову.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК
99. На переконання скаржника, суди порушили норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не дослідили зібрані у справі докази (п.1 ч.3 ст.310 ГПК).
100. Верховний Суд зазначає, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).
101. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
102. Саме тільки посилання скаржника на те, що суди не дослідили зібрані в справі докази, без належного обґрунтування (які саме докази не були досліджені, які обставини, на думку скаржника, підтверджують ці докази та як вони здатні вплинути на результат розгляду справи) не може ставити під сумнів судові рішення.
103. Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів про задоволення позовних вимог.
104. Крім того, за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
105. Втім, оскільки жодна з підстав касаційного оскарження не підтвердилася, доводи скаржника про недослідження доказів апріорі не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
106. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
107. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
108. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
109. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріан-Трейд" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №911/23/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець