Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/1633/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши матеріали справи та скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1
про стягнення 385 254 412,09 грн.
за участю представників сторін:
позивача (стягувача): не з'явився;
відповідача (боржника): Батракова О.Ю.;
приватного виконавця виконавчого округу міста Києва: Корольов М.А. (в режимі відеоконференції).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" про стягнення заборгованості у загальній сумі 385 254 412,09 грн. у тому числі: основний борг у сумі 285 057 312,60 грн.; пеня у сумі 71 051 472,76 грн.; три проценти річних у розмірі 10 645 082,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 544,60 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у загальній сумі 385 254 412,08 грн. у тому числі: основний борг у сумі 285 057 312,60 грн.; пеня у сумі 71 051 472,76 грн.; 3 % річних у розмірі 10 645 082,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 544,59 грн. та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 0,01 грн. - відмовлено.
24.09.2024 року на виконання рішення судом видано відповідний наказ.
23.10.2024 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" через канцелярію суду надійшла скарга (вх. № 26814) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій останній, просить суд, прийняти дану скаргу до провадження, розглянути її та задовольнити. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо відкриття виконавчого провадження №76286993. Визнати протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження №76286993 від 14.10.2024.
Ухвалою суду від 24.10.2024 року прийняти скаргу (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до розгляду. Розгляд скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) призначено на "30" жовтня 2024 року о(б) 13:30 год. Запропоновано стягувачу та приватному виконавцю надати пояснення щодо скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Зобов'язано приватного виконавця у строк по 29.10.2024 року надати до суду копії матеріалів виконавчого провадження №76286993 з примусового виконання рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 року у справі № 922/1633/24. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
28.10.2024 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 27122/24 від 28.10.2024 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у якій останній, просить суд, задовольнити заяву про участь у судовому засіданні у справі №922/1633/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судові засідання у справі № 922/1633/24 за участю приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А., проводити, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцз'язку EASYCON. У разі неможливості проведення відеоконференції відкласти розгляд скарги Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Харківгаз" (вх. № 26814 від 23.10.2024) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76286993 на іншу дату.
29.10.2024 року від приватного виконавця через канцелярію суду надійшов відзив на скаргу, у якому останній спросить суд, відмовити скаржнику у заводоленні скарги.
Суд зазначає, що внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв'язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о(б) 13:30 год. по вказаній справі щодо розгляду скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не відбулось.
Ухвалою суду від 04.11.20234 року знято з розгляду справу (розгляд скарги) № 922/1633/24. Призначено розгляд скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на "13" листопада 2024 р. о(б) 13:30 год. Частково задоволено заяву (вх. № 27122/24 від 28.10.2024 року) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Уповноважений представник позивача (стягувача) у призначене судове засідання з розгляду скарги не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Присутній у судовому засіданні з розгляду скарги уповноважений представник скаржника (відповідача - боржника) надав усні пояснення щодо поданої скарги, та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Присутній у судовому засіданні з розгляду скарги приватний виконавець надав усні заперечення щодо поданої скарги, та просив суд відмовити у її задоволенні.
Суд дослідивши матеріали справи та скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, заслухавши приватного виконавця та представника скаржника (відповідача - боржника) зазначає наступне.
Щодо скарги в частини відкриття виконавчого провадження не за місцезнаходженням особи боржника, суд зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду скарги, скаржник зазначає, що 14.10.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76286993 щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/1633/24 від 24.09.2024 року про стягнення з АТ «Харківгаз» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 385 254 412,08 грн., у тому числі: основний борг у сумі 285 057 312,60 грн.; пеня у сумі 71 051 472,76 грн.; 3% річних у розмірі 10 645 082,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 544,59 грн., та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого проваджень ВП № 76286993, приватний виконавець Корольов М.А., виконавчим округом якого визначено місто Київ, незважаючи на те, що у виконавчому документі чітко зазначено місцезнаходження боржника, а саме: м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, 61109, прийняв рішення про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження «за місцезнаходженням майна боржника», у зв'язку з тим, що стягувач у заяві зазначив, що у боржника наявний відкритий розрахунковий рахунок в АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (код ЄДРПОУ 21665382, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5 літ. А).
За твердженнями скаржника, дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання вищевказаного наказу та відкриття на підставі нього виконавчого провадження № 76286993 вчинено з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та норм Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме абзацу 3 статті 16, в якому передбачено, що приватний виконавець зобов'язаний утриматися від дій і прийомів, що мають ознаки недобросовісної конкуренції та порушення принципу територіальності, які проявляються шляхом відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження коштів на рахунках боржника, крім виконавчих документів щодо боржника-нерезидента України. Натомість, як вбачається із постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій Корольов М.А. посилається на заяву стягувача, останній обґрунтовує наявність майна, яке належить боржнику та його місцезнаходження в межах виконавчого округу міста Києва, шляхом посилання на наявність у боржника відкритого рахунку в банківській установі - АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (код ЄДРПОУ 21665382, адреса: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 5 літ. А).
Вважаючи, що у вказаному стягувачем рахунку боржника в АБ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» потенційно можуть перебувати грошові кошти, приватний виконавець, виконавчим округом якого є місто Київ, і відкрив відповідне виконавче провадження відносно АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", місцезнаходження якого зареєстровано в м. Харкові області, під видом критерію «місцезнаходження майна боржника», а саме за місцезнаходженням грошових коштів на рахунку такого боржника (а точніше буде сказати навіть за місцезнаходженням банківської установи). Отже, приватний виконавець Корольов М.А., відкривши відповідне виконавче провадження, грубо порушив імперативні положення Кодексу професійної етики приватних виконавців, який є обов'язковим для дотримання усіма приватними виконавцями.
Таким чином, АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" вважає, що виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1633/24 відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції державної виконавчої служби, компетенція якої розповсюджується і за територіальною ознакою. Враховуючи вищевикладене, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А. щодо прийняття до виконання виконавчого документу - судового наказу у справі № 922/1633/24, відкриття виконавчого провадження №76286993, шляхом винесення відповідної постанови - підлягають визнанню незаконними, а винесена постанова - протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Суд не приймає вищевикладені твердження скаржника (відповідача - боржника) з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», до яких законодавець відносить: (1) місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2) місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже зі змісту наведених норм закону, зокрема частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вбачається, що виконавець (державний / приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:
- для державного виконавця у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;
- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах 2 - 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.
Відповідно до абзацу 30 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції (в редакції станом на момент звернення позивача до приватного виконавця з заявою про примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області, виданого 24.09.2024 року) у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З аналізу вищевикладеного слідує, що стягувач, звертаючись до виконавця із заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Крім того відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 21 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження (тобто після його відкриття) має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
З аналізу вищевикладених норм Закону України «Про виконавче провадження», а також зокрема в цілому статей 13, 18, 26, 36, 48 Закону, слідує, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документу до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред'явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.
З огляду на викладене до прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа у виконавця відсутній будь-який механізм, передбачений чинним законодавством, спрямований на перевірку відомостей щодо стану банківських рахунків боржника.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: по доданим стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов'язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.
З вищевикладених норм слідує, що у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 року у справі № 925/384/21 вказав на те, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду, зокрема: від 22.06.2023 року у справі № 925/791/21, від 15.07.2021 року у справі № 924/408/19, від 30.06.2021 року у справі № 905/2190/14, від 25.06.2021 року у справі № 905/2214-908/5, від 21.05.2021 року у справі №905/64/15.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закону та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в заяві зазначив про те, що з інформації з сайту https://spending.gov.ua/ боржник має рахунок відкритий у банківській установі, що розташована у м. Києві, а саме поточний рахунок відкритий у АБ «Клініговий дім». Також було зазначено, що на виконанні у приватного виконавця Ковальва М.А. знаходяться на виконанні інші виконавчі документи за якими боржником є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", тому даний виконавчий документ, на думку стягувача, підлягає виконанню за місцем знаходження інших виконавчих документів.
14.10.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76286993.
Враховуючи вищевикладене, та оскільки стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження було надано докази на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявність відкритого банківського рахунку) у виконавчому окрузі міста Києва, суд дійшов висновку, про правомірність відкриття виконавчого провадження ВП №76286993, та відсутність порушення приватним виконавцем вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчого провадження, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження.
При цьому, ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2023 року у справі № 917/1285/21.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, про відмову у заводоленні скарги у цій частині.
Щодо скарги в частині, що АТ “Харківгаз» є юридичні особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз»), суд зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду скарги, у цій частині, скаржник зазначає, що 14.10.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Корольовим Михайлом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76286993 щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області №922/1633/24 від 24.09.2024 року про стягнення з АТ “Харківгаз» на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» 385 254 412,08 грн., у тому числі: основний борг у сумі 285 057 312,60 грн.; пеня у сумі 71 051 472,76 грн.; 3% річних у розмірі 10 645 082,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 544,59 грн., та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.
Проте, на думку скаржника, такі дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76286993 порушують законні права та інтереси Товариства, а також суперечать нормам статті 5 Закону України “Про виконавче провадження», оскільки як зазначає скаржник на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 року у справі №757/11783/22-к в управління АРМА було передано корпоративні права, а саме цінні папери корпоративні права, що належать на праві власності КОМПАНІЇ ЕРІСВЕЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (ERISWELL TRADING LIMITED, КОМПАНІЇ СОДЕМАН ЛІМІТЕД (SODEMAN LIMITED, КОМПАНІЇ САГАСІТІ ЛІМІТЕД (SAGACITY LIMITED, КОМПАНІЇ САГАСІТІ ЛІМІТЕД (SAGACITY LIMITED, КОМПАНІЇ ХАМГЕЙТ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (HUMGATE HOLDINGS LIMITED, КОМПАНІЇ ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED, ТОВ "ЛАСФАНО УКРАЇНА", що в сукупності становить 95,9425% відсотків Статутного капіталу Товариства.
Таким чином, за твердженнями скаржника АРМА на підставі ухвали слідчого судді набула права на цінні папери та права за цінними паперами. Згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз» є Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» код за ЄДРПОУ 20077720. Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 376 515 500 (100 %). Власником 100 % пакету акцій ДАТ “Чорноморнафтогаз» у кількості 376 515 500 штук є акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України». В свою чергу, 100 % акцій Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» належать Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України. З метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 року № 429-р “Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» прийнято рішення погодитися з пропозицією Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики щодо передачі в управління АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 62021000000000160 від 22.02.2021 року. Згідно зі статтями 1, 9, 10, 19, 21-1, 22, 24 Закону України “Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України, статтею 6 Глави 1 та Главою 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2022 року № 757/11783/22-к, що знаходиться в ЄДРСР за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104457558 , Розпорядження КМУ № 429-р (у відкритому доступі за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2022- %D1%80#Text), між АРМА та АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз» укладено договір управління активами (майном) від 05.07.2022 року № 11/2022, який є чинним на даний час, ніким не оспорювався, а тому є обов'язковим до виконання його сторонами (підтверджується листом АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз» та Деталізацією інформації про блокування ЦП) .
Вищевказане, на переконання скаржника, свідчить про те, що АТ “Харківгаз» є юридичні особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз»).
Відповідно до викладеного вище, з урахуванням норм частини 2 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження» приватний виконавець Корольов М.А. не має права здійснювати примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1633/24 про стягнення з АТ “ХАРКІВГАЗ» на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» заборгованість у загальній сумі 385 254 412,08 грн., у тому числі: основний борг у сумі 285 057 312,60 грн.; пеня у сумі 71 051 472,76 грн.; 3% річних у розмірі 10 645 082,13 грн.; інфляційні втрати у розмірі 18 500 544,59 грн., та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.
Вищевказані дії приватного виконавця Корольова М.А. щодо прийняття до виконання заяви стягувача та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76286993 від 14.10.2024 року на думку скаржника є противоправними та незаконними, а тому підлягають скасуванню.
До скарги у якості доказів у підтвердження викладених у скарзі обставин скаржником було надано довіреність на представника, виписку з ЄДР, постанову про відкриття виконаного провадження ВП № 76286993, лист № 323-22, довіреність на представника, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та квитанції про направлення скарги на адресу інших учасників справи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За змістом статті 327 Господарського процесуального кодексу України виданий судом наказ є підставою для виконання судового рішення.
Згідно зі змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3)
Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).
Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.
Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
У пункті 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Таким чином, приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішень щодо боржників-юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків.
Відповідно до вимог статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У частині 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Суд не приймає посилання скаржника (відповідача - боржника) на те, що АРМА на підставі ухвали слідчого судді набула права власності на цінні папери, з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» АРМА має право отримувати активи та має право передавати їх в управління.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»,
Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
З аналізу вищевикладеного слідує, що АРМА прийнято саме в управління, а не як помилково зазначає скаржник що АРМА набула права на цінні папери та права за цінними паперами.
Відповідно до частини 1 статті 1029 Цивільного кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
За змістом частини 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України, корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
При цьому, як вбачається із доданих до скарги документів, судом не встановлено наявності передачі права власності на цінні папери, що спростовує твердження скаржника про те, що у АТ “Харківгаз» наявна частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз»).
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.
Підпунктом 7 пункту 3 Розділу 5 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1657/5 від 10.06.2016 року передбачено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.
Згідно з доданими витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", що містяться у відкритому доступі у полі “Перелік засновників (учасників) юридичної особи» зазначено: “акціонери згідно до реєстру власників цінних паперів, громадяни України, розмір частки (учасника): 3640462,00.
Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи: відсутня фізична особа, яка володіє 25 відсотків статутного капіталу.
При цьому, у розділі "Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі - також відомості відсутні.
З викладеного за висновком суду слідує, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься інформація про наявність у статутному капіталі АТ"Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", частки держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків.
При цьому, доданий скаржником (відповідачем - боржником) до скарги лист щодо змін керуючого рахунку у цінних паперах від 11.08.2022 року та доданих до нього деталізація інформації про блокування ЦП не містить інформації та не означає, що в статутному капіталі скаржника (відповідача - боржника) є частка держави.
Вищевикладене, також спростовує посилання скаржника про частку держави у статутному капіталі відповідача.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 10.07.2020 року у справі № 913/398/16, у якій зазначено про правильність висновку щодо безпідставності ототожнення поняття "держава" та юридичну особу - НАК "Нафтогаз України". Верховний суд дійшов висновку, що не держава володіє акціями АТ "Луганськгаз", а НАК "Нафтогаз України", як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов'язки акціонера. А тому, пославшись на наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку та правомірно спростував доводи скаржника щодо наявності у його статутному фонді частки держави в розмірі, що перевищує 25 відсотків.
Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, матеріали справи не містять, а скаржником у відповідності вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що в статутному капіталі скаржника (відповідача - боржника) наявна частка держави.
У зв'язку із чим, безпідставним та необґрунтованим є посилання скаржника (відповідача - боржника) на те, що АТ “Харківгаз» є юридичні особою, частка держави у статутному капіталі якого перевищує 25 відсотків, (керуючий рахунками в цінних паперах АРМА, управитель від АРМА АТ “ДАТ “Чорноморнафтогаз»), у зв'язку із чим, скарга у цій частині не підлягає задоволенню.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
В силу частини 1, частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно вимог частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також приймає до уваги, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Частинами 1, 2, 3 статтею 343 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищевикладене, суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у повному обсязі.
Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
З огляду на вищевикладене, розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги в порядку статті 344 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов'язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 232 - 234, 339 - 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні скарги (вх. № 26814 від 23.10.2024 року) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 13 листопада 2024 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bo.
Ухвалу підписано 18 листопада 2024 року
Суддя О.О. Ємельянова