ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.11.2024Справа № 910/9857/22
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22
За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 409028109,61 грн
Представники сторін:
від заявника (боржника): Прилєпов О.А.;
від стягувача: не з'явився.
27.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 386492035,59 грн, з яких 362569589,53 грн основного боргу, 400211,03 грн пені, 3376212,62 грн 3% річних та 20146022,41 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 позов задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 362.569.589,53 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» пеню у розмірі 1 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 5508550 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 40372695 грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 98253 грн 91 коп; в іншій частині позову відмовлено; повернуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» судовий збір у розмірі 769720 грн 46 коп., сплачений за платіжним дорученням №1048 від 22.09.2022.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
24.05.2023 матеріали справи №910/9857/22 були скеровані до Північного апеляційного господарського суду.
16.02.2024 від представника відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22.
19.02.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва було відкладено вирішення питання про призначення до розгляду заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 в частині стягнення пені скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовлено повністю. У частині розподілу судового збору рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 змінено, зменшивши стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» судового збору з 98253,91 грн до 97404,01 грн. Викладено пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 в такій редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 42041573) 3% річних у розмірі 5508550 (п'ять мільйонів п'ятсот вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 40372695 (сорок мільйонів триста сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн 26 коп. та судовий збір у розмірі 97404 (дев'яносто сім тисяч чотириста чотири) грн 01 коп.». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22 залишено без змін.
24.10.2024 матеріали справи №910/9857/22 повернулись до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22 призначено на 13.11.2024.
У судове засідання 13.11.2024 з'явився представник заявника (боржника), підтримав подану ним заяву.
Представник стягувача у судове засідання 13.11.2024 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника заявника (боржника), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22 з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що він позбавлений спрямовувати на розрахунки з позивачем будь-які грошові кошти крім тих, які надходять від учасників балансуючого ринку, тоді як учасники балансуючого ринку неналежним чином виконують свої зобов'язання перед відповідачем. Крім того, як вказує боржник, матеріали справи не містять доказів понесення стягувачем збитків, а стягнення з боржника всієї суми грошових коштів одразу загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України, функціонування якої є надзвичайно важливим питанням в період війни.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що викладені заявником (боржником) у заяві обставини не можуть підтверджувати реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін (і стягувач і боржник є учасниками балансуючого ринку електроенергії) та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22.
Більш того, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Так як рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/9857/22, виконання якого заявник просить суд відстрочити, було ухвалено 29.03.2023, то станом на дату розгляду судом поданої заявником (боржником) заяви строк, встановлений у ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вже сплив, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі №910/9857/22.
Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст.ст. 234, 331Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 у справі №910/9857/22.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 18.11.2024.
Суддя О.М. Спичак