05.11.2024 року м.Дніпро Справа № 912/353/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Віватенко М.І. (в залі суду);
від відповідача: Люненко І.А. (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2024 (суддя Кабакова В.Г., повний текст якого підписаний 03.06.2024) у справі № 912/353/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни, АДРЕСА_1
до відповідача Кропивницької міської ради, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25000
про визнання протиправною бездіяльності, визнання укладеним договору
У лютому 2024 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни до Кропивницької міської ради з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Кропивницької міської ради щодо не розгляду листа-повідомлення вх.№9502 від 11.12.2023,
- визнати укладеним додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 19 квітня 2010 року №55, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2010 року за №041039100081 (кадастровий номер 3510100000:29:275:0015) про поновлення договору на умовах, викладених у резолютивній частині позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належно виконував свої обов'язки за договором найму та після строку договору хотів скористатися своїм переважним правом перед іншими особами та укласти договір найму на новий строк, відповідно до частини 1 статті 777 ЦК. З цією метою Позивач звернувся з заявою-повідомленням 11 грудня 2023 року до Відповідача щодо поновлення договору оренди землі на умовах, визначених додатковою угодою №8 від 19.04.2010 № 55, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2010 за №041039100081.
На думку Позивача Кропивницька міська рада не розглянула заяву у місячний термін, що і стало підставою для звернення до суду.
26 лютого 2024 року до Господарського суду Кіровоградської області надійшов відзив на позовну заяву від представника Кропивницької міської ради, в якому представник просить позовну заяву Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни залишити без задоволення з огляду на наступне:
-за умовами договору оренди землі, з урахуванням приписів до статті 33 Закону України «Про оренду землі» та розділу 3 Договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; в цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, відтак, позивач втратив переважне право на поновлення Договору оренди землі. Позивач звернувся до Кропивницької міської ради із заявою від 12 липня 2023 року про поновлення (продовження) дії договору оренди землі. На думку відповідача, це не задовольняє механізму здійсненню позивачем вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки термін дії договору сплив 20 вересня 2015 року, відповідно, не можна продовжити договір, термін дії якого закінчився. Також звертає увагу, що позивач наголошує на тому, що строк договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 13 березня 2019 року №8 закінчується 13 березня 2024 року;
-відповідач зазначає, що в разі, якщо строк дії договору оренди землі спливає 13 березня 2024 року, як зазначив позивач у позовній заяві, то застосуванню до відносин щодо його поновлення підлягає редакція Закону України «Про оренду землі», яка діяла станом на 20 вересня 2010 року; однак, діючим на момент виникнення спірних відносин законодавством не передбачене автоматичне поновлення договору оренди землі, реалізація права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; таким чином, посилання позивача, як на підставу для поновлення договору оренди землі, строк дії якого закінчується 13.03.2024, на законодавство, яке не було чинним на час укладення договору, не відповідає п.4 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі»;
-також відповідач зазначає, що договір оренди землі від 19 квітня 2010 року №55 не є укладеним або зміненим після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», тому, незалежно від дати закінчення строку його дії, ст. 1261 Земельного кодексу України не може поширюватись на відносини щодо його поновлення, а отже, додаткова угода, яку позивач пропонує укласти, не відповідає вимогам законодавства України.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Фізична особа-підприємець Орлова Євгенія Петрівна, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а у випадку неможливості - направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що на його думку рішення винесене передчасно, без дослідження всіх обставин справи та не надання повного та вмотивованого висновку, чим порушено норми матеріального права.
Також скаржник зазначає наступні обставини:
- суд не надав свого висновку щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність Кропивницької міської ради щодо не розгляду листа-повідомлення вх. №9502 від 11.12. 2023;
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що скаржник, з метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі, звернувся до відповідача у визначені законом строки, оскільки у даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо зареєстрованого права оренди міститься посилання, що таке право діє до 13.03.2024, що є підставою для визнання дії дати договору оренди землі саме до цієї дати, відтак, є підставою для задоволення позову.
13.08.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив від представника Кропивницької міської ради Люненко І.А., в якому представник просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Орлової Є.П. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24 травня 2024 року у справі №912/353/24 залишити без змін.
Також відповідач зазначає наступне:
- стосовно визнання бездіяльності Кропивницької міської ради щодо не розгляду листа повідомлення від 11 грудня 2023 року вх. №9502 вважає безпідставним, оскільки фізичній особі-підприємцю Орловій Є.П. була надана відповідь від 05 січня 2024 року №227/15 на вищевказаний лист;
- стосовно терміну дії договору оренди землі від 19 квітня 2010 року №55 (державна реєстрація від 20 вересня 2010 року №041039100081) вважає, що термін дії договору (враховуючи додаткову угоду від 13 березня 2019 року №8) сплинув 20 вересня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни на рішення Господарського суду Кіровської області від 24.05.2024 року у справі №912/353//24 залишено без руху, у зв'язку з несплатою судово збору у розмірі 4542,00 грн. та не надано відповідні докази його сплати.
18.07.2024 представник позивача Віватенко М.І. направив оригінал квитанції про доплату судового збору у розмірі 4542,00 грн.
Ухвалою від 29.07.2024 Центральний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2024 у справі №912/353/24. Розгляд справи суд призначив у судовому засіданні на 05.11.2024 на 15:15 год; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
01.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від представника відповідача Люненко І.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 05.11.2024 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
19.04.2010 між фізичною особою-підприємцем Орловою Євгенією Петрівною та Кіровоградською міською радою укладений договір оренди землі № 55, загальною площею 53,60 кв.м. строком на п'ять років, що знаходиться по вул. Преображенській (біля скверу "Центральний") в місті Кіровограді (Кропивницький), який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2010 за № 041039100081.
Відповідно до розділу 3, договір укладено на п'ять років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Таким чином, договір укладено до 20.09.2015.
30.06.2015 позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі строком на 5 років.
Рішення прийнято міською радою міста Кропивницький 20.02.2018 за № 1489 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок по м. Кропивницькому", в п. 8 якого зазначено: "Поновити фізичній особі-підприємцю Орловій Євгенії Петрівні договір оренди земельної ділянки строком на 5 років по вул. Преображенській ...
Фізичній особі-підприємцю Орловій Є.П. зареєструвати право оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством України".
Додаткова угода укладена 13.03.2019.
У пункті 1 додаткової угоди зазначено "Поновити термін дії Договору оренди землі від 19.04.2010 № 55 (зареєстрований у Кіровоградській ...) на п'ять років".
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.03.2019 № 160327837 за вищевказаною додатковою угодою зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3510100000:29:275:0015 площею 0,0054 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 20.09.2010 до 13.03.2024.
Пунктом 2.4 додаткової угоди від 13.03.2019 № 8 про поновлення дії договору оренди землі 19.04.2010 № 55 визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має переважне право перед іншими особами на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за періоди від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором.
З метою використання свого переважного права щодо поновлення договору оренди землі, позивач 11.12.2023 звернувся із заявою-повідомленням до відповідача щодо поновлення договору оренди землі на умовах, визначеної додатковою угодою, тобто для поновлення договору оренди землі вдруге. До заяви повідомлення додано проект додаткової угоди до договору оренди землі.
Заява отримана відповідачем 11.12.2023 та не була розглянута відповідачем, що і стало підставою для звернення до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд дійшов висновку, що до правовідносин у цій справі підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, а положення статті 126-1 ЗК України не підлягають застосуванню в силу абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі".
На підставі приписів Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній станом на 20.03.2019 (рішення державного реєстратора № 46053561) та висновків, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі №910/21144/21, господарський суд виснував, що:
- строк права оренди обчислюється з урахуванням строку дії договору оренди, який починається з моменту його укладення, при цьому, в контексті орендних правовідносин не може бути перерви або проміжку часу між датою закінчення договору і датою його відновлення;
- додатковою угодою №8 сторони внесли зміни, зокрема в частині оплати, інші умови Договору не змінювались, отже, строк 5 років, що визначений у додатковій угоді від 13.03.2019, ніяким чином не змінює час з якого починається відлік дії Договору, що передбачено у пункті 16 договору, тобто з 20.09.2010; при цьому, посилання позивача на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо зареєстрованого права оренди до 13.03.2024 не є підставою для визначення дії договору оренди землі до цієї дати;
- Позивач не звернувся до закінчення строку дії договору до відповідача з заявою в порядку ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", відтак, позивач втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк і договір припинив свою дію; при цьому, лист-повідомлення від 11.12.2023 направлений поза межами строків, визначених статтею 33 ЗУ "Про оренду землі".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 ЦК України).
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте, саме Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частини перша та дев'ята статті 93 Земельного Кодексу України).
Згідно з положеннями статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону про оренду землі).
Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначено таке: "Частини п'ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
38.1. За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
38.2. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п'ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.
Тож, статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК.
При цьому, відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.
Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.
З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі, базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.
Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.
Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість, за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять".
Відповідні правові висновки наведені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 та застосовні до цієї справи.
Таким чином, судом першої інстанції здійснений правильний висновок стосовно того, що до правовідносин у цій справі не підлягають застосуванню положення статті 126-1 ЗК України, в силу абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", а підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою.
При цьому, колегія суддів зауважує, що поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Відтак, на правовідносини щодо поновлення договору оренди землі від 19.04.2010 (зареєстрованого 20.09.2010), поширюється дія Закону України “Про оренду землі» (далі - Закон №161- XIV) із змінами, внесеними Законом №191-VIII від 12.02.2015.
Як вже зазначалось вище, конструкція статті 33 "Поновлення договору оренди землі" Закону України “Про оренду землі» (в редакції Закону № 3038-VI від 17.02.2011) передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України “Про оренду землі» (тут і далі - у редакції Закону №3038-VI від 17.02.2011, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону № 161- XIV).
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 6).
Згідно з частиною 8 статті 33 Закону № 161- XIV додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33).
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова ВП ВС від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, провадження № 14-435цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 зазначено, що аналіз норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що в ній було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Вирішуючи спір у даній справі № 912/353/24, судом також врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України “Про оренду землі», викладена у постанові від 31.08.2021 по справі № 903/1030/21.
В пункті 29 постанови вказано, що Велика Палата Верховного Суду, враховуючи, зокрема, внесені згідно із Законом №340-IX зміни до Закону №161-XIV (доповнення його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення статті 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до Земельного кодексу України (далі - ЗК України; доповнення його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"), вважає, що відсутні вагомі підстави для відступу від висновку стосовно застосування частини шостої статті 33 Закону №161-XIV у редакції, яка існувала до її зміни згідно із Законом №340-IX. Процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, при чому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV, до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX, вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало.
Великою Палатою Верховного Суду сформовано правову позицію згідно з якою передбачені у частинах першій - п'ятій і шостій статті 33 Закону №161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не є такими, що не пов'язані між собою. Ненаправлення орендодавцем в місячний термін листа-повідомлення із запереченнями проти поновлення договору оренди землі у відповідь на своєчасно направлений (не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору) орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору згідно з ч. 2, 3 ст. 33 Закону № 161-ХІV, з проектом відповідної додаткової угоди, дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Водночас, обов'язковим є оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
Так, у п.41 цієї постанови ВП ВС зазначила, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є “автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин.
Якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому згідно з ч. 11 вказаної норми передбачено право орендаря на оскарження в суді відмови або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.
Отже, в даному випадку, першочергово слід враховувати наявність волевиявлення орендаря на продовження договору та вчасне направлення такого волевиявлення орендодавцю, добросовісне виконання своїх обов'язків за договором, продовження користування земельною ділянкою та відсутністю заперечень з боку орендодавця щодо продовження користування землею протягом місяця після закінчення строку договору.
Як підтверджено матеріалами справи, між сторонами укладено договір оренди землі від 19.04.2010, зареєстрований 20.09.2010.
Відповідно до розділу 3, договір укладено на п'ять років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Отже, договір укладено до 20.09.2015.
30.06.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору строком на 5 років.
20.02.2018 Міською радою міста Кропивницький прийнято рішення за № 1489 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок по м. Кропивницькому", в п. 8 якого зазначено: "Поновити фізичній особі-підприємцю Орловій Євгенії Петрівні договір оренди земельної ділянки строком на 5 років по вул. Преображенській ...
Фізичній особі-підприємцю Орловій Є.П. зареєструвати право оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством України".
Додаткова угода укладена 13.03.2019.
При цьому, у пункті 1 додаткової угоди зазначено про поновлення терміну дії Договору оренди землі від 19.04.2010 № 55 на п'ять років.
Отже, строк дії договору поновлено до 20.09.2020.
У даному випадку колегія суддів звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 та постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21, відповідно до якого частина восьма статті 33 Закону України “Про оренду землі» встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди. По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак, не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі).
Колегія суддів, дійшла висновку, що коли позивач скористався правом на поновлення спірного договору оренди, а відповідний орган місцевого самоврядування прийняв рішення про поновлення договору, що вказує на те, що сторони узгодили можливість саме поновлення цього договору на п'ять років і таке поновлення починає відлік після закінчення визначеного у договорі п'ятирічного строку.
Верховний Суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що датою, з якої починається відлік поновлення договору на новий строк, є дата прийняття рішення Київською міською радою від 01.11.2012 № 414/8698, оскільки це суперечить змісту та суті правовідносин щодо поновлення договору. Термін поновлення означає приведення у стан, який існував раніше, відтворення того, що було, а тому у контексті орендних правовідносин не може бути перерви або проміжку часу між датою закінчення договору і датою його відновлення.
Крім того, колегія суддів звертається до висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 у справі №902/1207/22 (провадження №12-80гс23), в яких Велика Палата ВС зауважила, що з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість, закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.
Як зазначила ВП ВС, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання - для договорів із 1 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов'язки в зобов'язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов'язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання договору).
Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов'язків у зобов'язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов'язального характеру зобов'язально-правовими способами.
ВП ВС зазначила, що умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (ст. 6 ЦК України). Інакше правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб.
Абзац 3 ч. 1 ст. 15 та друге речення ч. 1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину й саме із цієї дати починається перебіг строку його дії.
Тому сторони договору оренди землі не можуть урегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить зазначеним імперативним нормам цього Закону (у редакції Закону № 340-IX), зокрема на власний розсуд установити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним імперативним нормам, не змінюють визначеного в Законі України «Про оренду землі» моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі.
Отже, викладена в п. 37 договору умова про набрання ним чинності після його державної реєстрації суперечить правилам обчислення строку дії договору оренди землі, імперативно встановленим другим реченням ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», а тому вказана умова не змінила визначений у цьому Законі момент, з якого розпочався перебіг строку дії договору.
З урахуванням обставин дійсної справи, суд першої інстанції правильно зауважив, що в рішенні реєстратора від 20.03.2019 № 46053561 також міститься посилання на ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункт 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.
Відповідно до Постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції чинній станом на 20.03.2019 (рішення державного реєстратора № 46053561):
"81-3. Державна реєстрація зміни строку права оренди земельної ділянки, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.
Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, реєстрацію якого не проведено до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права в Державному земельному кадастрі чи Державному реєстрі прав.
При цьомустрок права оренди обчислюється з урахуванням строку дії договору оренди, який починається з моменту його укладення".
Матеріали справи підтверджують, що додатковою угодою від 13.03.2019 внесено зміни в договір оренди землі від 19.04.2010 зокрема тільки в частині орендної плати, всі інші умови залишені незмінними.
У пункті 16 зазначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Оскільки додатковою угодою сторони не вносили змін у строк дії договору, то строк 5 років, що визначений у додатковій угоді від 13.03.2019, ніяким чином не змінює час з якого починається відлік дії Договору, що передбачено у пункті 16 договору, тобто з 20.09.2010 (і від часу його першої пролонгації - з 20.09.2015).
Звідси, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк права оренди, з урахуванням дії договору оренди, сплив 20.09.2020.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Позивач, в свою чергу, не звернувся до закінчення строку дії договору (до 20.09.2020) до відповідача з заявою в порядку ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», відтак, позивач втратив переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк і договір припинив свою дію.
Натомість, лист-повідомлення від 11.12.2023, про який зазначає позивач, направлений ним відповідачу поза межами строків, визначених статтею 33 ЗУ «Про оренду землі» та після припинення дії договору.
У зв'язку з наведеним, не відповідають дійсності доводи заявника про наявну протиправну бездіяльність Кропивницької міської ради і зволікання відповідача у розгляді звернення позивача щодо поновлення договору оренди, оскільки у позивача відсутні підстави для розгляду звернення, направленого як з порушенням строку, визначеного Законом України «Про оренду землі», більш того, після спливу строку дії договору оренди.
Через що, немає підстав для задоволення позовних вимог, про що судом першої інстанції здійснений правильний висновок у рішенні суду.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав Відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2024 у справі №912/353/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2024 у справі №904/353/24 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Орлової Євгенії Петрівни за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 15.11.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 18.11.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Т.А. Верхогляд