18.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1930/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 (суддя Мілєва І.В. повний текст якого підписаний 19.06.2024) у справі №904/1930/24
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича м.Дніпро
про стягнення 194 020,75 грн.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича про стягнення 194 020,75 грн, з яких: 155 695,81 грн - основний борг, 3891,60 грн - пеня, 7657,70 грн - 3% річних, 26 775,64 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 010572 від 24.09.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/1930/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича м. Дніпро на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради м. Дніпро 195 598,52 грн, а саме: 192 592,93 грн, з яких: 155 695,81 грн - основний борг, 3834,79 грн - пеня, 7522,44 грн - 3% річних, 25 539,89 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3005,59 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Шаров Олег Миколайович, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:
- 22.08.2022 апелянт надав засобами кур'єрського поштового зв'язку позивачу заяву про припинення Договору № 010572 від 24.09.2020, необхідність стягувати грошові кошти за постачання теплової енергії потрібно з фактичного власника приміщення. Відповідач посилається на укладений між ним та новим власником зворотній акт приймання-передачі новому власнику, яким згідно Протоколу електронного аукціону від 04.10.2021 стала ОСОБА_1.;
- при розгляді справи № 904/1930/24 в суді першої інстанції не було забезпечено принципу змагальності сторін, оскільки відповідачем не було отримано ані позову з долученими до нього документами, ані жодної ухвали чи рішення суду. Через те, що апелянт не знав і не міг знати про те, що розглядається судом справа щодо стягнення з нього коштів, він не міг вчасно надати необхідні докази.
Позивач у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП Шарова О.М. та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 904/1930/24 без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.09.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1930/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
09.09.2024 матеріали справи №904/1930/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024, 18.09.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума доплати 33,61 грн) та неподання доказів направлення скарги позивачу.
17.09.2024 та 31.10.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвал від 09.09.2024 та 18.09.2024 надійшли заяви про усунення недоліків скарги, до яких додані: платіжна інструкція №0.0.3881428236.1 від 13.09.2024 про сплату 33,61 грн., докази направлення скарги позивачу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.24 у справі №904/1930/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.09.2020 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Шаровим Олегом Миколайовичем було укладено договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 010572 від 24.09.2020 (далі - договір).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 договору).
Місце надання послуг з постачання теплової енергії: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11 (пп. 1 п. 3 договору).
Об'єкт теплоспоживання обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії. Місце встановлення вузла (вузлів) обліку на адміністративній будівлі по вул. Батумська, 11 (п. 5 договору).
Облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку (п. 12 договору).
Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги (п. 21 договору).
Тарифи на послугу з постачання теплової енергії, що споживається згідно з цим договором, встановлюються Національної комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) (п. 22 договору).
Виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі додатку № 4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв'язку). Рахунок та акт прийому-передачі надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Отриманий акт прийому-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця протягом 10 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається, серед іншого, при направлення електронною поштою - дата зафіксована при відправленні листа з електронної пошти виконавця (пп. 3). У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень його непідписання, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 24 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 25 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом у строки, що визначені відповідно до законодавства та договору, проводити звіряння розрахунків, підписувати та повертати виконавцю послуг акт щороку по закінченню опалювального періоду (пп. 3 п. 30 договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 34 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 24.09.2020 до його підписання (ч. 3 ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України) на підставі договору оренди з 03.09.2020 (п. 40 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорідний строк (п. 41 договору).
Позивач зазначає, що вказаний об'єкт нерухомості споживач орендує, що підтверджується договором оренди від 03.09.2020 (а.с. 35) та актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду № 1 від 03.09.2020 (а.с. 37).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з грудня 2021 року по березень 2023 року надавав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 199 695,81 грн, на підтвердження чого надав акти прийому-передачі послуги:
- № 010572 від 31.12.2021 про постачання у грудні 2021 року теплової енергії на суму 18 616,44 грн з ПДВ (а.с. 51);
- № 010572 від 31.01.2022 про постачання у січні 2022 року теплової енергії на суму 39 779,71 грн з ПДВ (а.с. 52);
- № 010572 від 28.02.2022 про постачання у лютому 2022 року теплової енергії на суму 25 598,27 грн з ПДВ (а.с. 53);
- № 010572 від 31.03.2022 про постачання у березні 2022 року теплової енергії на суму 22 201,40 грн з ПДВ (а.с. 54);
- № 010572 від 30.11.2022 про постачання у листопаді 2022 року теплової енергії на суму 658,10 грн з ПДВ (а.с. 55);
- № 010572 від 31.12.2022 про постачання у грудні 2022 року теплової енергії на суму 25 389,28 грн з ПДВ (а.с. 56);
- № 010572 від 31.01.2023 про постачання у січні 2023 року теплової енергії на суму 31 453,70 грн з ПДВ (а.с. 57);
- № 010572 від 28.02.2023 про постачання у лютому 2023 року теплової енергії на суму 29 082,31 грн з ПДВ (а.с. 58);
- № 010572 від 31.03.2023 про постачання у березні 2023 року теплової енергії на суму 6 916,60 грн з ПДВ (а.с. 59).
Господарський суд зазначає, що вказані вище акти прийому-передачі послуги підписані лише виконавцем та не містять підпису споживача (відповідача).
Позивач виставив відповідачу рахунки:
- № 010572 від 31.12.2021 на суму 18 616,44 грн (а.с. 42);
- № 010572 від 31.01.2022 на суму 39 779,71 грн (а.с. 43);
- № 010572 від 28.02.2022 на суму 25 598,27 грн (а.с. 44);
- № 010572 від 31.03.2022 на суму 22 201,40 грн (а.с. 45);
- № 010572 від 30.11.2022 на суму 658,10 грн (а.с. 46);
- № 010572 від 31.12.2022 на суму 25 389,28 грн (а.с. 47);
- № 010572 від 31.01.2023 на суму 31 453,70 грн (а.с. 48);
- № 010572 від 28.02.2023 на суму 29 082,31 грн (а.с. 49);
- № 010572 від 31.03.2023 на суму 6 916,60 грн (а.с. 50).
Відповідно до п. 24 договору виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі додатку № 4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв'язку). Рахунок та акт прийому-передачі надається не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Отриманий акт прийому-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця протягом 10 днів з дати отримання.
Позивач зазначає, що направив на електронну адресу споживача ukrpromcnab@gmail.com, зазначену в договорі:
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за грудень 2021 - 12.01.2022;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за січень 2022 -10.02.2022 ;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за лютий 2022 - 09.03.2022;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за березень 2022 - 12.04.2022;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за листопад 2022 - 12.12.2022;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за грудень 2022 - 06.01.2023;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за січень 2023 - 08.02.2023; ;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за лютий 2023 - 09.03.2023;
- рахунок та акт прийому-передачі послуги № 010572 за березень 2023 - 04.04.2023, на підтвердження чого надав роздруківки з електронної поштової скриньки (а.с. 60-68).
Відповідно до п. 24 договору датою отримання акту вважається, серед іншого, при направлення електронною поштою - дата зафіксована при відправленні листа з електронної пошти виконавця (пп. 3). У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень його непідписання, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Докази надання відповідачем будь-яких заперечень щодо підписання спірних актів в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідно до п. 24 договору акти вважаються погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.
Відповідно до п. 25 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги сплатив лише частково 44 000,00 грн, на підтвердження чого надав виписку про рух коштів (а.с. 70), відповідно до якої:
- платіжним дорученням ТСБУ-059376 від 29.07.2022 відповідач сплатив позивачу 21 000,00 грн;
- платіжним дорученням ТСБУ-060519 від 09.08.2022 відповідач сплатив позивачу 23 000,00 грн.
У зв'язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 155 695,81 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу досудову вимогу (а.с. 41), в якій вимагав сплатити заборгованість.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку (а.с. 38-39).
Як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимогу не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Рішення суду мотивоване законністю, обґрунтованістю та доведеністю вимог позивача. Так, суд зазначив, що позивачем належними доказами підтверджене надання послуги теплопостачання відповідачу на заявлену суму, втім, доказів оплати поставленого товару в сумі 155 695,81 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Зменшуючи суми стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд керувався помилкою в розрахунках.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлених строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання його визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу приписів ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цих Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак, усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.
Між сторонами у даній справі виникли правовідносини з договору про постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відносини у сфері постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із ч.6 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Враховуючи п. 25 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Матеріали справи свідчать, що в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії не виконав, будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості в сумі 155 695,81грн. відповідач не надав. До апеляційної скарги скаржником також не надано таких доказів.
Беручи до уваги вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 155 695,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних та річних апеляційний господарський суд враховує наступне.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п.8.4.3 договору за неналежне виконання грошового зобов'язання споживач має сплатити пеню в розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу за весь період невиконання зобов'язання споживачем, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 3891,60 грн за загальний період з 26.01.2022 по 26.10.2023.
Здійснивши перерахунок наданого позивачем розрахунку пені, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що розрахунок проведено з помилкою та стягненню підлягає 3834,79 грн.
Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3 % річних за загальний період з 26.01.2022 по 11.04.2024 у розмірі 7657,70 грн та інфляційні втрати за той же період у розмірі 26 775,64 грн.
Здійснивши аналіз наданого позивачем розрахунку, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача проведено з помилкою. Стягненню підлягають 3% річних у розмірі 7522,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 539,89 грн.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що в суді першої інстанції не було забезпечено принципу змагальності сторін, оскільки відповідачем не було отримано ані позову з долученими до нього документами, ані жодної ухвали чи рішення суду. Через те, що апелянт не знав і не міг знати про те, що розглядається судом справа щодо стягнення з нього коштів, він не міг вчасно надати необхідні докази.
Виходячи із системного аналізу положень ч.3 ст.2, ч.ч.1, 2 ст.42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, ст.42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов'язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно з ч.1 ст.61 ГПК України, зазначені права та обов'язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених ч.3 ст.61 ГПК України.
Таким чином, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник, представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов'язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом. При вирішенні спору про неналежність повідомлення судом першої інстанції учасників провадження у справі, апеляційний господарський суд приймає до уваги також дії (бездіяльність) учасника справи в організації контролю за отримання ним адресованої йому поштової кореспонденції.
Матеріали справи містять докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
З наведеного вбачається, що позивачем вчинено необхідні дії для належного повідомлення відповідача про наявність справи в суді, проте відповідач, всупереч вимог чинного законодавства, не користувався своїми процесуальними правами добросовісно.
Також в справі наявні докази направлення відповідачу рішення суду від 19.06.2024.
Відповідно до ч.ч.3, 7 ст.120 та ч.11 ст.242 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), якими регулюються правовідносини між оператором поштового зв'язку та споживачем послуг. Відповідно до п.п.99, 116 Правил, рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у п.п.99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/20004/17, від 06.03.2020 у справі № 5019/592/12.
Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом апеляційної інстанції, що рішення суду від 19.06.2024 надсилалися судом першої інстанції на адресу відповідача, зазначену в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поштова кореспонденція поверталася на адресу суду першої інстанції з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Отже, з огляду на зазначене не можна стверджувати, що рішення суду першої інстанції від 19.06.2024 було вручено скаржнику з визначенням дня вручення судового рішення, оскільки рішення було повернуто "за закінченням терміну зберігання", що не підтверджує жодної з обставин, передбачених ч.6 ст.242 ГПК України (такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц за фактичних обставин повернення судової повістки "за закінченням терміну зберігання").
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами скаржника про те, що зазначена обставина в цьому конкретному випадку є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на наступне.
Факт отримання/неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася на адресу скаржника, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21.
Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19.
Доказів не знаходження за юридичною адресою скаржником не надано.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом (ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що всі процесуальні документи у даній справі наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що в силу ст.ст.2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із процесуальними документами у справі.
В апеляційній скарзі не зазначено об'єктивно непереборних причин, які унеможливлювали отримання поштової кореспонденції за місцем реєстрації відповідача або неможливості ознайомлення з процесуальними документами через мережу Інтернет у Єдиному державному реєстрі судових рішень, тощо.
Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що особа, яка має невиконане зобов'язання, в тому числі перед КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, несе ризики, пов'язані з таким невиконанням та має бути обізнана про право КП "Теплоенерго" звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
З урахуванням наведеного, доводи скаржника про те, що він не отримував процесуальних документів щодо розгляду справи за позовом КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради є необґрунтованими, такими, що суперечать принципам добросовісності й розумності.
Щодо доводів апеляційної скарги про дію договору.
Відповідно до п. 40 Договір набув чинності з дня його підписання та діяв протягом року та, відповідно до п. 41 Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що 22.08.2022 надав засобами кур'єрського поштового зв'язку Позивачеві заяву про припинення Договору № 010572 від 24.09.2020 та необхідність стягувати грошові кошти за постачання теплової енергії з фактичного власника приміщення. Дана заява була отримана КП «Теплоенерго» 06.09.2022 вх. № 1273.
Представниками Позивача було направлено лист № 482-СС від 20.09.2022, в якому зазначено, що підстави для розірвання договору відсутні, так як Споживачем не було надано підтверджуючих документів реалізації приміщення та запропоновано такі документи надати для подальшого розірвання Договору. Тим самим, КП «Теплоенерго» повідомила про відсутність підстав для розірвання Договору, та зазначило підстави за яких Договір може бути розірвано, а саме, - надання підтверджуючих документів.
Відповідно до п. 45 Договору, цей договір може бути розірвано за згодою сторін та у випадку зміни власника (користувача) на підставі наданих Споживачем документів про звільнення приміщення (договору купівлі-продажу, акт прийому-передачі та ін.).
Відповідно до п. 46 Договору, цей договір може бути розірвано на вимогу Споживача, якій повідомляє Виконавця не менше ніж за один місяць до дати розірвання договору, за умови документального підтвердження здійснення технічного припинення теплопостачання.
Таким чином, відповідачем не було надано підтверджуючих документів про звільнення приміщення відповідно до п. 45 Договору, для розірвання Договору про постачання теплової енергії № 010572 від 24.09.2020.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 ГПК України).
Відповідач посилається на укладений між ним та новим власником зворотній акт приймання-передачі новому власнику, яким згідно Протоколу електронного аукціону від 04.10.2021 стала ОСОБА_1 .
Однак, даного акту не було надано до апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шарова Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/1930/24- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/1930/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.11.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков