Постанова від 07.11.2024 по справі 913/330/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа № 913/330/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№ 167 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Корнієнко В.В., повний текст рішення складено 18.12.2023)

за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області, м.Лисичанськ Луганської області, в інтересах держави в особі:

1) Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області;

2) Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до 1-го відповідача - Концерна “СоюзЕнерго», м. Новомосковськ Дніпропетровської області,

2-го відповідача - Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа», м.Лисичанськ Луганської області,

про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Концерна “СоюзЕнерго», Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа», в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформленого протоколом його засідання від 24.03.2020 №62 про визначення Концерна “СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК021:2015:44620000-2 - Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару від 06.04.2020 №77, який укладений між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго»;

- визнати недійсним рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформленого протоколом його засідання від 24.03.2020 №64 про визначення Концерна “СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК021:2015:44620000-2 - Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару від 06.04.2020 №78, який укладений між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго»;

- стягнути з Концерну “СоюзЕнерго» на користь КП “Лисичанськтепломережа» грошові кошти в сумі 2 765 000,00 грн, а з КП “Лисичанськтепломережа» одержані ним за рішенням суду грошові кошти в сумі 2 765 000 грн стягнути в дохід держави.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оспорювані прокурором рішення прийняті тендерним комітетом КП “Лисичанськтепломережа», тобто це є односторонні правочини вчинені 2-м відповідачем (КП “Лисичанськтепломережа»). Прокурором не доведено, що цей правочин було вчинено КП “Лисичанськтепломережа» з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Прокурор заявив, що ці правочин вчинено з умислу однієї сторони - Концерну “СоюзЕнерго», однак останній не вчиняв цих правочинів (оспорюваних рішень тендерного комітету). За таких обставин, у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», які оформлені протоколами від 24.03.2020 № 62 та № 64, про визначення Концерна “СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів, відмовлено у зв'язку з безпідставністю цих вимог.

Щодо визнання договорів № 77 та 78 недійсними з підстав того, що їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірних правочинів, оскільки мала місце поставка комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа» конвективних частин котлів ПТВМ-30М та ПТВМ-50М за ціною визначеною замовником, в зв'язку з чим у задоволенні вимог про визнання договорів № 77 та № 78 недійсними відмовлено за необґрунтованістю цих вимог.

Як зазначено в рішенні, враховуючи, що у задоволенні вимог про визнання договорів недійсними відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення коштів. Крім того, прокурором не подано доказів сплати 2-м відповідачем коштів 1-му відповідачу за поставлений товар. Подані прокурором звіти про виконання договорів № 77 та № 78, які опубліковані в електронній системі закупівель “Рrоzоrrо», не є прямими доказами, які підтверджують перерахування коштів. Лист КП “Лисичанськтепломережа» від 11.09.2023, на який посилався прокурор у позовній заяві, як на доказ сплати коштів, також не підтверджує цього факту, так як у цьому листі КП “Лисичанськтепломережа» посилається на відомості з веб-порталу “Рrоzоrrо». 2-й відповідач у відзиві на позовну заяву вказав що він не може підтвердити факт оплати 1-му відповідачу за договорами № 77 та № 78, так як вся фінансово-господарська документація втрачена через бойові дії. Суд звернув увагу, що прокурором заявлено вимогу про стягнення з Концерну “СоюзЕнерго» на користь КП “Лисичанськтепломережа» грошових коштів в сумі 2 765 000,00 грн, а з КП “Лисичанськтепломережа» одержані ним за рішенням суду грошові кошти в сумі 2 765 000,00 грн стягнути в дохід держави. Однак, в силу ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Тобто, як зазначено судом першої інстанції, в дохід держави (при наявності підстав) стягується одержане від сторони, яка мала умисел - в даному випадку товар, який поставлявся 2-му відповідачу за договорами (а не грошові кошти).

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що оголошуючи проведення відкритих торгів, КП “Лисичанськтепломережа» мало на меті не просто задовольнити потребу в закупівлі товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера, максимальної економії та ефективності. Рішенням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі Концерну “СоюзЕнерго» результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь - якою ціною, зокрема шляхом домовленостей з іншим учасником. Через вчинення Концерном “СоюзЕнерго» та ТОВ “ВО «Союзенергомаш», як єдиними учасниками процедур закупівлі UA-2020-03-05-000818-а, UA-2020-03-05-001850-с, антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Таким чином, порушення Концерном “СоюзЕнерго» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України “Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві. Дії Концерну “СоюзЕнерго» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а, навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Зазначає, що завідомо суперечлива мета дій Концерну полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України “Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірних договорів не на конкурентних засадах. При цьому Концерн “СоюзЕнерго» усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність вчинення своїх дій та суперечність їх Закону України “Про публічні закупівлі» й інтересам держави і суспільства та прагнуло настання таких наслідків. Така поведінка відповідача-1 беззаперечно вказує на те, що останній мав виключну мету на здобуття перемоги у торгах будь-якою ціною та виключно на власних умовах щодо вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про вчинення ним дій, які прямо заборонені Законом, та наслідком яких стало укладання оспорюваних договорів. Враховуючи, що конкуренція у торгах була усунута, відповідач-2, не будучи обізнаним про таку поведінку відповідача-1, не мав альтернативи у виборі переможця закупівель та уклав оспорювані договори з учасником, що діяв недобросовісно.

Посилається на те, що ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про не подання доказів сплати комунальним підприємством коштів за придбаний товар відповідно до оскаржуваних правочинів. Разом з цим, факт виконання оспорюваних договорів та перерахування коштів за ними підтверджений звітами про їх виконання, що розміщені у відритому доступі на веб-порталі Ргогогго, копії яких долучено до матеріалів справи. Крім цього, учасники справи, у тому числі відповідач Концерн “СоюзЕнерго» під час судового провадження не заперечували вищезазначений факт.

Вказує, що у даному випадку очевидним є порушення інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення Концерном “СоюзЕнерго» антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, вільним змаганням суб'єктів господарювання, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів. При цьому застосування до Концерну “СоюзЕнерго» адміністративно- господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідків недійсності правочинів. Оскільки Концерн “СоюзЕнерго» порушив законодавство про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених КП “Лисичанськтепломережа» тендерів; уникнув установлених Законом України “Про публічні закупівлі» обмежень; протиправно усунув конкуренцію під час проведення публічної закупівлі; у незаконний спосіб одержав право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах, суд мав би визнати, що така поведінка суб'єкта господарювання не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№ 167 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 та призначено справу до розгляду.

13.02.2024 через підсистему “Електронний суд» до суду від Концерну "СоюзЕнерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2282 від 14.02.2024), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що прокурор не надав доказів, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів КП "Лисичанськтепломережа" в результаті проведення процедури закупівлі та укладених на його виконання договорів. Доводи прокурора, викладені у позовній заяві, є лише припущеннями останнього, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Концерн “СоюзЕнерго» стверджує, що державі та КП “Лісичанськтепломережа» не було завдано збитків, та права їх не порушувалися. Умови договорів були виконані належним чином, товар поставлено. Вартість товару була не завищеною. Концерн “СоюзЕнерго» поніс відповідальність за допущене правопорушення шляхом сплати штрафів та не має нести додаткову відповідальність в розмірі 100 % вартості товару, що не відповідає характеру порушення вимог антиконкурентного законодавства. Єдина підстава оспорення правочинів - порушення вимог антиконкурентного законодавства; рішення АМКУ та вчинення учасниками торгів антиконкурентних узгоджених дій без негативних наслідків у вигляді збитків не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним. Концерн "СоюзЕнерго" сплатив штрафи, як міра відповідальності антиконкурентної поведінки. Також відповідач 1 був позбавлений протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель. Відтак інтерес держави у підтриманні законності у сфері публічних закупівель вже відновлено у два способи. По-перше, шляхом накладення штрафу на учасників закупівель, які порушили законодавство про захист економічної конкуренції, та по-друге, через заборони таким учасникам брати участь у процедурах закупівель упродовж наступних трьох років (п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі"). І жодний закон не містить інший правовий наслідок, як визнання правочинів нікчемними. Враховуючи характер порушення та відсутність збитків для замовника торгів, не існує обґрунтованих підстав для подальшого скасування чи визнання недійсними укладених договорів саме на підставі рішення АМК. Сам факт вчинення Концерном "СоюзЕнерго" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, встановлений рішенням АМК, не може слугувати самостійною підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

19.02.2024 через підсистему “Електронний суд» до суду від прокуратури надійшло клопотання (вх.№2563), в якому остання зазначає, що Концерн “СоюзЕнерго», беручи участь у торгах, вступив у змову з іншим учасником торгів - ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш», узгодив з ним умови участі у торгах та цінові пропозиції, внаслідок чого здобув перемогу у торгах в умовах видимої конкуренції, що стало підставою для укладання оспорюваних договорів №77 від 06.04.2020 на суму 1 142 500,00 грн та №78 від 06.04.2020 у сумі 1 622 500,00 грн. Відповідно до рішення Адміністративної колегії на відповідача-1 накладені штрафні санкції, які сплачені останнім добровільно, що свідчить про визнання ним своєї провини за обставин, що викладені у рішенні територіального підрозділу АМКУ. Суд першої інстанції невірно розтлумачив положення ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України, дійшовши неправильного висновку, що застосування вказаних норм передбачає необхідність стягнення в дохід держави саме товару, отриманого відповідачем-2, а не грошових коштів, сплачених на користь відповідача-1, як того вимагає прокурор. Суд вважає, що зазначені норми мають наслідком відповідальність для відповідача-2, а не для порушника антиконкурентного законодавства - відповідача-1, що, на думку прокурора, є неправильним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 зупинено провадження у справі №913/330/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №918/1043/21 та оприлюднення повного тексту постанови.

18.09.2024 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №918/1043/21, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.09.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 провадження у справі №913/330/23 поновлено; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№ 167 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 відбудеться "07" листопада 2024 р. о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104.

06.11.2024 через підсистему “Електронний суд» до суду від Концерну "СоюзЕнерго" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх.№14239), в якому останній просить розгляд справи відкласти у зв'язку з тим, що представник відповідача-1 не зможе прийняти участь у судовому засіданні "07" листопада 2024 р. о 14:30 год. через сімейні обставини.

Прокурор у судовому засіданні проти клопотання Концерну "СоюзЕнерго" про відкладення розгляду справи заперечував у зв'язку з відсутністю підстав.

Розглянувши зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 вказано верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В даному випадку відповідачем- 1 не надано обґрунтувань та доказів, які б підтверджували неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а також не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин не прибуття у дане судове засідання.

Водночас, судом враховується, що у відзиві на апеляційну скаргу Концерн "СоюзЕнерго" чітко виклав свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Слід зазначити, що відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно з правилами ст.197 ГПК України, не заявивши відповідного клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2024, зокрема доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання відповідача - 1 про відкладення розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Інші учасники справи були повідомлені належним чином про час та дату судового засідання ухвалою суду від 14.10.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.03.2020 Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа» (замовник) в електронній системі закупівель “Рrоzоrrо» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:44620000-2: Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (конвективна частина котла ПТВМ-30М), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-03-05-000818-a. Очікувана вартість предмета закупівлі - 1 150 000,00 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: Концерном “СоюзЕнерго» та ТОВ “ВО “Союзенергомаш», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Первинна та остаточна тендерні пропозиції Концерна “СоюзЕнерго» містили однакові цінові суми, а саме: 1 142 500,20 грн з ПДВ та не змінювались.

За результатами аукціону зазначена тендерна пропозиція Концерна “СоюзЕнерго» стала переможною як найбільш економічно вигідна та була розкрита тендерним комітетом замовника першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа» (протокол) № 62 від 24.03.2020, переможцем закупівлі визнано Концерн “СоюзЕнерго», прийнято рішення про укладення з ним договору про закупівлю.

24.03.2020 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

06.04.2020 між КП “Лисичанськтепломережа» (покупцем) та Концерном “СоюзЕнерго» (постачальником) укладено договір про закупівлю № 77, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві радіатори і котли для систем центального опалення та їх деталі за ДК 021:2015:44620000-2 (конвективна частина котла ПТВМ-30М), а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до п.1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент)- конвективна частина котла ПТВМ-30М відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 1 142 500,20 грн з ПДВ.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати товар покупцю протягом 90 календарних днів з дня отримання попередньої оплати постачальником.

За умовами п.5.5 договору приймання товару за кількістю та за якістю здійснюється згідно з супровідними документами, наданими постачальником.

Відповідно до специфікації №1 від 06.04.2020 до договору, строк поставки товару: 2020 рік. Місце поставки товару: центральний склад покупця за адресою: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Незалежності, 128а.

На виконання умов договору №77 від 06.04.2020 Концерн “СоюзЕнерго» поставив Комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа» конвективну частину котла ПТВМ-30М, що підтверджується видатковими накладними № 996 від 02.07.2020, № 1017 від 02.07.2020.

В електронній системі закупівель “Рrоzоrrо» 04.01.2021 опубліковано звіт про виконання договору № 77, відповідно до якого замовником на користь постачальника сплачено 1 142 500,00 грн.

Крім того, 05.03.2020 Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа» в електронній системі закупівель “Рrоzоrrо» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:44620000-2: Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (конвективна частина котла ПТВМ-50), ідентифікатор публічної закупівлі UА-2020-03-05-001850-с. Очікувана вартість предмета закупівлі - 2 250 000,00 грн.

Первинна та остаточна тендерні пропозиції Концерна “СоюзЕнерго» містили однакові цінові суми, а саме: 2 242 500,00 грн з ПДВ та не змінювались.

Рішенням тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа» (протокол) № 64 від 24.03.2020, переможцем закупівлі визнано Концерн “СоюзЕнерго»; прийнято рішення про укладення з ним договору про закупівлю.

24.03.2020 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

06.04.2020 між КП “Лисичанськтепломережа» (покупцем) та Концерном “СоюзЕнерго» (постачальником), укладено договір про закупівлю № 78, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2020 році поставити покупцеві Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі за ДК 021:2015: 44620000-2 (конвективна частина котла ПТВМ-50М), а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, зазначених у договорі.

Відповідно до п.1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) конвективна частина котла ПТВМ-50М відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору № 78 ціна договору становить 2 242 500,00 грн з ПДВ.

Відповідно до специфікації №1 від 06.04.2020 до договору №78, строк поставки товару: 2020 рік. Місце поставки товару: центральний склад покупця за адресою: 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Незалежності, 128а.

На виконання умов договору № 78 Концерн “СоюзЕнерго» поставив Комунальному підприємству “Лисичанськтепломережа» конвективну частину котла ПТВМ-50М, що підтверджується видатковими накладними № 997 від 01.07.2020, № 1050 від 03.07.2020.

В електронній системі закупівель “Prozorro» 04.01.2021 опубліковано звіт про виконання договору № 78, відповідно до якого замовником на користь постачальника сплачено 1 622 500,00 грн.

Зі змісту листа КП “Лисичанськтепломережа» №2-09 від 11.09.2023 у відповідь на лист Лисичанської окружної прокуратури щодо фінансово-господарських відносин між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго» в рамках договорів №№77, 78 від 06.04.2020 вбачається, що КП “Лисичанськтепломережа» на даний час не має можливості надати копії запитуваних документів, оскільки вони знаходяться на підприємстві за юридичною адресою: Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Тепла, 17. В результаті збройної агресії російської федерації проти України місто Лисичанськ тимчасово окуповано, все майно КП “Лисичанськтепломережа», в тому числі і вся документація захоплено ворожими збройними угрупуваннями. Відповідно до відомостей, розміщених на веб-порталі Рrоzоrrо.gov.ua у розділі “Виконання договору» КП “Лисичанськтепломережа» здійснило наступні перерахування грошових коштів на користь Концерну “СоюзЕнерго»: за договором №77 від 06.04.2020 - 1 142 500,00 грн; за договором №78 від 06.04.2020 - 1 622 500,00 грн.

02.09.2021 Адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 4/01-119-21 ухвалено рішення №70/92-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Концерн “СоюзЕнерго» та ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів №8 на закупівлю ДК 021:2015: 44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (конвективна частина котла ПТВМ-50М), проведених Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа» (ідентифікатор закупівлі в системі “Рrоzоrrо» UA-2020-03-05-001850-C) (пункт 22 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії).

За порушення, вказане в п.22 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на Концерн “СоюзЕнерго» накладено штраф у розмірі 22408,20 грн.

Крім того, у пункті 25 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії визнано, що Концерн “СоюзЕнерго» та ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів №9 на закупівлю ДК 021:2015:44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (конвективна частина котла ПТВМ-30М), проведених Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа» (ідентифікатор закупівлі в системі “Рrоzоrrо» UA-2020-03-05-000818-а).

За порушення, вказане в п.25 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на Концерн “СоюзЕнерго» накладено штраф у розмірі 22408,20 грн.

Відповідно до пункту 5 рішення Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановила, що Концерн “СоюзЕнерго» та ТОВ “ ВО “Союзенергомаш» вчинили протиправні дії, які полягали у:

- використанні одних і тих самих точок доступу до мережі Інтернет у період проведення торгів №1-9;

- однакові особливості документів тендерних пропозицій відповідачів, наявність однакових граматичних помилок;

- однакові властивості електронних файлів, які подані відповідачами у торгах №2-9 у складі тендерних пропозицій;

- наявність трудових відносин з одними і тими ж працівниками;

- наявність договору про спільну діяльність та дилерського договору;

- наявність сталих господарських взаємовідносин між відповідачами;

- надання ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» поворотної фінансової допомоги Концерну “СоюзЕнерго»;

- зазначення ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» при реєстрації на електронному майданчику номеру телефону Концерну “СоюзЕнерго» та наявність у період проведення торгів №4, 6, 8, 9 з'єднань між телефонними номерами, зазначеними відповідачами у якості контактних.

Як зазначено в рішенні АМК, зазначене свідчить про обмін інформацією, єдність інтересів та пов'язаність відповідачів, завдяки чому вони були обізнані з діяльністю один одного, мали можливість доступу до інформації щодо господарської діяльності один одного. Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, учасники торгів тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/4124/21 за позовом Концерну "СоюзЕнерго" до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення адмінколегії від 02.09.2021 № 70/92-р/к, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Зазначені штрафи у розмірі 22408,20 грн сплачені Концерном “СоюзЕнерго» в добровільному порядку.

Як зазначено в позові, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП “Лисичанськтепломережа» мало на меті не просто задовольнити потребу в певному виді обладнання (конвективна частина котла ПТВМ- 30М та конвективна частина котла ПТВМ-50М), що необхідні для забезпечення надання якісних, своєчасних послуг з теплопостачання споживачам, розташованим на території м. Лисичанськ Луганської області, а й здійснити придбання вказаного товару на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру. Обставини вчинення Концерном “СоюзЕнерго» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічних закупівель товарів за кодом ДК 021:2015: 44620000-2 Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (ідентифікатори публічних закупівель UА-2020-03-05-000818-а та UА-2020-03-05-001850-с), проведених КП “Лисичанськтепломережа», підтверджується рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.09.2021 № 70/92-р/к у справі № 4/01-119-21. Саме зазначений орган, у відповідності до положень ч. 1 ст. 22 Закону України “Про захист економічної конкуренції» та п. 1 ч. 1 ст. З, ст. 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» наділений повноваженнями з державного контролю, метою якого, серед іншого, є запобігання обмеженню конкуренції. Територіальний орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі Концерном “СоюзЕнерго», результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурах закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Прокурор вказує, що:

- порушення Концерном “СоюзЕнерго» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених КП “Лисичанськтепломережа» тендерів, не сумісні з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який встановлено Законом України “Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві;

- через вчинення Концерном “СоюзЕнерго» та ТОВ “ВО “Союзенергомаш» антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів;

- зазначені учасники у повній мірі були обізнані з порядком визначення переможця закупівлі, відповідно до якого, першою розкривається найбільш економічно вигідна цінова пропозиція, що дало їм змогу самостійно, узгоджено регулювати свої цінові пропозиції та визначитись з остаточною ціновою пропозицією, яка буде запропонована замовнику для укладання договору;

- унаслідок цього замовник, не будучи обізнаний про вчинення узгоджених дій учасниками (Концерном “СоюзЕнерго» та ТОВ “ВО “Союзенергомаш»), керуючись положеннями Закону України “Про публічні закупівлі», першою розкрив та оцінив більш економічно вигідні пропозиції Концерна “СоюзЕнерго», та, як наслідок, прийняв рішення про визначення саме вказаного учасника переможцем тендерів UA-2020-03-05-000818-a та UA-2020-03-05-001850 C;

- дії Концерну “СоюзЕнерго» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020 не на конкурентних засадах, не узгоджуються із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі;

- в діях Концерну “СоюзЕнерго» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;

- метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення КП “Лисичанськтепломережа» зазначених тендерів та недобросовісне отримання права на укладення договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020;

- в силу положень ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформлені протоколами № 62 від 24.03.2020 та № 64 від 24.03.2020, відповідно до яких, пропозиції Концерну “СоюзЕнерго» визнані такими, що відповідають вимогам тендерної пропозиції, а зазначеного суб'єкта господарювання визнано переможцем, є правочинами, учиненими КП “Лисичанськтепломережа» та спрямованими на набуття у замовника та вказаного Товариства цивільних прав та обов'язків щодо укладення договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020.

Прокурор зазначає, що у зв'язку з наведеним вище рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформлені протоколами № 62 від 24.03.2020 та № 64 від 24.03.2020 завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, є наслідком дій, вчинених з умислу однієї сторони (Концерн “СоюзЕнерго»), а отже підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом;

Прокурор посилається на те, що тендери UА-2020-03-05-000818-а та UА-2020-03-05-001850-с відбувалися за участі в ньому учасників (Концерна “СоюзЕнерго» та ТОВ “ВО “Союзенергомаш»), які, як зазначалось вище, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цих тендерів. Поведінка Концерну “СоюзЕенерго» під час участі в тендерах явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Договори про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020, укладені за підсумками тендерів, результати яких спотворені антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу Концерну “СоюзЕнерго», на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. Підстави для визнання недійсними рішень тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформлених протоколами № 62 від 24.03.2020 та № 63 від 24.03.2020, повною мірою застосовні для визнання недійсними договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020.

Згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України “Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Як зазначено в позовній заяві, наведені договори укладені у результаті прийняття спірних рішень тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України. Неправомірна поведінка учасників, що мала місце на стадії проведення процедур закупівель та прийняття спірних рішень тендерного комітету, не може мати правомірних наслідків укладання договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020. Отже, недійсність результатів спірних закупівель свідчить про незаконність укладених за підсумками їх проведення договорів.

Прокурор просить застосувати наслідки недійсності договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України. Зазначає, що рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформлені протоколами його засідань № 62 від 24.03.2020, № 64 від 24.03.2020 та договори про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020, № 78 від 06.04.2020 оспорюються з підстав їх невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з їх невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу Концерну “СоюзЕнерго». ЦК України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів;

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В позовній заяві прокурор посилається на те, що:

- Концерн “СоюзЕнерго» за спірним договором №77 від 06.04.2020 за поставлений товар, відповідно до інформації, відображеній у звіті про виконання договору, розміщеному на порталі закупівель “Ргогогго, отримав від КП “Лисичанськтепломережа» грошові кошти у загальній сумі 1 142 500,00 грн;

- Концерн “СоюзЕнерго» за спірним договором №78 від 06.04.2020 за поставлений товар, відповідно до інформації, відображеній у звіті про виконання договору, розміщеному на порталі закупівель “Ргогогго», отримав від КП “Лисичанськтепломережа» грошові кошти у загальній сумі 1 622 500,00 грн;

- загальна сума перерахувань за вказаними договорами склала 2 765 000,00 грн;

- Концерн “СоюзЕнерго», маючи намір всупереч вимогам Законів України “Про публічні закупівлі» та “Про захист економічної конкуренції», отримати право на укладення договорів про закупівлю товарів № 77 від 06.04.2020 та № 78 від 06.04.2020, з метою одержання у подальшому прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, права інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність своїх дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі шляхом вчинення узгоджених з іншим учасником (ТОВ “ВО “Союзенергомаш») антиконкурентних дій, знівелювавши змагальність у вказаній закупівлі та внаслідок чого отримав та привласнив грошові кошти у загальному розмірі 2 765 000,00 грн;

- вищенаведене свідчить про наявність у Концерну “СоюзЕнерго» умислу на укладення спірних договорів, які суперечать інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку;

- ураховуючи наявність умислу лише у Концерну “СоюзЕнерго», як сторони оспорюваних договорів про закупівлю товарів, одержані ним 2 765 000,00 грн за цими правочинами повинні бути повернуті КП “Лисичанськтепломережа», як іншій стороні договорів, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

На підставі вказаних доводів прокурором заявлено вимоги про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосувавши наслідки відповідної недійсності.

14.09.2023 Лисичанська окружна прокуратура в порядку ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» звернулась до Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України з повідомленням №50-2087вих-23 від 14.09.2023 та до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з повідомленням №50-2088вих-23 від 14.09.2023, в яких довела до останніх про звернення Лисичанської окружної прокуратури Луганської області до суду із позовом в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Держаудитслужби до Концерну “СоюзЕнерго», КП “Лисичанськтепломережа» про визнання недійсним рішень тендерного комітету щодо визначення переможця у відкритих торгах, визнання недійсними договорів про закупівлю товарів №77 від 06.04.2020 та №78 від 06.04.2020, укладених між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго», як таких, що суперечать інтересам держави з умислу однієї сторони (підприємця), застосування наслідків такої недійсності правочинів.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави зазначив, що цей позов має на меті комплексний захист інтересів держави, порушених внаслідок прийняття рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», які оформлені протоколами №62 від 24.03.2020 та №64 від 24.03.2020 та укладення спірних договорів про закупівлю товарів №77 від 06.04.2020 та №78 від 06.04.2020.

Як вказує прокурор, обставини вчинення та наслідки таких діянь свідчать про невідповідність указаних фактів як правовій природі здійснення публічних закупівель у цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства. Зазначені обставини та наслідки передбачають розпорядження коштами комунального підприємства з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб'єктів господарювання. При цьому, кошти, які є у розпорядженні комунального підприємства, у тому числі ті, що набуті ним в процесі здійснення господарської діяльності, є комунальною власністю за своєю природою.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 вказаної статті Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 4.2 Статуту майно Підприємства перебуває в комунальній власності Лисичанської територіальної громади і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання.

Відповідно до п. 4.3 Статуту КП “Лисичанськтепломережа», затвердженого у новій редакції наказом Управління власності Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області № 76 від 13.05.2021, основними джерелами формування майна Підприємства є: майно, передане йому Засновником, Власником (тобто, комунальне майно територіальної громади за своєю природою); дотації з бюджетів (бюджетні кошти); доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

У розумінні положень ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки для отримання будь-якого доходу комунальне підприємство використовує наявні у нього товарно-матеріальні ресурси та можливості (потужності, рухоме та нерухоме майно), яке фактично та юридично є комунальним, то і усі набуті внаслідок такого використання доходи слід вважати комунальною власністю.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Проте порушення вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, учасниками закупівель нівелює можливість втілення вказаних принципів публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання коштів, які за своєю природою є комунальною власністю, для придбання товарів, робіт і послуг.

Тому, як зазначає прокурор, пред'явлення позову у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення Концерном “СоюзЕнерго» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендерів, призвело до придбання товарів за рахунок коштів, що віднесені до комунальної власності, за відсутності конкуренції між учасниками торгів та при формальному створенні ними її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу таких коштів.

Прокурор вважає, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, є Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східний офіс Держаудистслужби.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 143 Конституції України місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції районних, обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

При цьому на підставі ч. 1 ст. 62 вказаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Управління об'єктом комунальної власності включає в себе адміністративні, розпорядчі та організаційні функції, зокрема, вирішення питання про фінансування потреб такої установи з метою виконання нею функцій та завдань для реалізації яких вона створена, а також контролю за раціональним, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

Фінансування спірної закупівлі здійснювалось за рахунок коштів, що за своєю природою є коштами комунальної власності.

Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету; місцевих бюджетів: бюджету Автономної Республіки Крим; обласних бюджетів; районних бюджетів; бюджетів місцевого самоврядування.

Повноваження зі складання місцевого бюджету м.Лисичанськ Луганської області, розпорядження коштами місцевого бюджету на час укладання спірних договорів була наділена Лисичанська міська рада Луганської області, яка є органом місцевого самоврядування та яка, відповідно до інформації з ЄДРПОУ щодо КП “Лисичанськтепломережа» та п.1.3 Статуту є засновником вказаного комунального підприємства.

На час планування, проведення закупівлі (ідентифікатори UA-2020-03-05-000818-a та UA-2020-03-05-001850-с) та укладання договорів про закупівлю товарів №77 від 06.04.2020 та №78 від 06.04.2020, уповноваженим органом у спірних правовідносинах була саме Лисичанська міська рада Луганської області, як власник КП “Лисичанськтепломережа» та розпорядник коштів місцевого бюджету, які, серед іншого, розподілялись на адресу КП “Лисичанськтепломережа» (замовник закупівлі). Саме вказаний орган місцевого самоврядування на момент виникнення спірних правовідносин мав повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Указом Президента України від 27.07.2020 №293/2020 "Про утворення військово-цивільної адміністрації" було утворено військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області.

Указом Президента України від 19.02.2021 №62/2021 "Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області" утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, реорганізовано військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Указом Президента України від 11.06.2022 № 406/2022 "Про утворення військової адміністрації" утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Згідно з частинами 8, 9 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

Таким чином, у зв'язку із утворенням Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відбувся перехід повноважень уповноважених у даних правовідносинах органів (Лисичанської міської ради, військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області та Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації) до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Тобто, уповноваженим органом у спірних правовідносинах є Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області.

Лисичанська окружна прокуратура листом від 09.08.2023 №50-1674вих-23 повідомила Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області про виявлені порушення інтересів держави, що виникли внаслідок укладення договорів про закупівлю товарів №77 від 06.04.2020 та №78 від 06.04.2020 за наслідками тендеру. Просила надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсними рішень тендерного комітету, визнання недійсними договорів про закупівлю, як таких, що суперечать інтересам держави з умислу однієї сторони (Концерн “СоюзЕнерго»), застосування наслідків такої недійсності правочинів.

У відповідь Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області листом від 05.09.2023 за №2840/01-16 повідомила, що про зазначені факти адміністрації стало відомо з листа прокуратури. Також зазначила, що Лисичанська міська військова адміністрація жодним чином не намагається перешкодити роботі органів прокуратури та готова до плідної співпраці в рамках діючого законодавства для швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування кримінального правопорушення.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, факт цього незвернення та відсутність наміру до цього свідчить про те, що вказаний суб'єкт владних повноважень не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

На підставі п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положенням про Північно-східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби № 23 від 02.06.2016 (далі - Положення) Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Луганській, Полтавській, Сумській областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Основним завданням офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей (п. 3 Положення).

Згідно з п. 4 Положення, офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Офіс вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Також офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п. 18 п. 6 Положення).

Таким чином, саме Північно-східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Отже, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме, Державну аудиторську службу в Україні, зокрема в даних правовідносинах - Північно-східний офіс Держаудитслужби.

Лисичанська окружна прокуратура листом від 09.08.2023 №50-1675вих-23 повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення інтересів держави, що виникли внаслідок укладення договорів про закупівлю товару №77 від 06.04.2020 та №78 від 06.04.2020 за наслідками тендеру, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, суперечать інтересам держави і суспільства. Просила надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

У відповідь Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби листом від 18.08.2023 за № 201231-17/884-2023 повідомило, що відповідно до інформації, розміщеної в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за процедурами закупівель за номерами UA-2020-03-05-000818-а, UA-2020-03-05-001850-с в електронній системі закупівель станом на 18.08.2023 оприлюднено звіти про виконання договору, тому провести моніторинг процедур закупівель не надається за можливе. Станом на 18.08.2023 заходів державного фінансового контролю в КП “Лисичанськтепломережа» стосовно процедур закупівель за номерами UA-2020-03-05-000818-а та UA-2020-03-05-001850-с не проводилось, потреба у зверненні до суду з позовною заявою в Управлінні відсутня.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Лисичанською міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області та Північно-східним офісом Держаудислужби не здійснювався захист інтересів держави у відповідних правовідносинах, оскільки компетентні органи знали про виявлені порушення, повідомлені прокурором, однак протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у прокурора були достатні підстави вважати, що уповноважені органи держави у відповідних правовідносинах, будучи обізнаним з такими порушеннями, не вжили заходів до їх усунення з метою захисту інтересів держави.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оголошуючи проведення відкритих торгів, КП “Лисичанськтепломережа» мало на меті не просто задовольнити потребу в закупівлі товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера, максимальної економії та ефективності. Рішенням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтверджено порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі Концерну “СоюзЕнерго» результатів торгів.

На розгляді Верховного Суду перебували справи № 922/2645/20 та № 922/3322/20, зокрема, про визнання недійсними результатів закупівлі (аукціонів) та укладених за результатами їх проведення договорів купівлі-продажу відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України за обставин, коли після проведення закупівель та укладення за їх результатами договорів за рішенням АМКУ визнано учасників торгів такими, що вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (надалі Закон № 2210-III), яке, крім того, визнано правомірним за рішенням суду в іншій справі.

У постановах від 15.12.2021 у справі № 922/2645/20 та від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 Верховний Суд дійшов наступних правових висновків.

Принцип добросовісної конкуренції учасників закупівлі, закріплений у ст. 3 Закону України “Про публічні закупівлі» (надалі Закон № 922-VIII), полягає у тому, що змагальність учасників конкурентних процедур закупівель ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами.

У випадку коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а отже, усувається конкуренція між ними.

Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибору переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу закону характеризуються антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб'єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст ст. 1, 5, 6 Закону № 2210-III змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Аналізуючи положення ст. 6 Закону № 2210-III, Верховний Суд зазначив, що при кваліфікації дій суб'єктів господарювання за п. 4 ч. 2 цієї статті - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору.

Отже, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій та дій в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а значить спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При цьому, Верховний Суд зауважив, що за змістом приписів ст. 6 Закону № 2210-III для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій (зокрема, в антимонопольній справі), які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

У разі наявності відповідного рішення АМКУ в антимонопольній справі, правомірність якого буде встановлено судовим рішенням, яке набрало чинності, обставини щодо законності цього рішення АМКУ, встановлені судом, є преюдиційними в силу приписів ст. 75 ГПК України та повторного доведення не потребують.

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів закупівлі (торгів, аукціону). Разом з тим такі підстави можуть бути встановлені спеціальним законодавством. До договорів, укладених за результатами закупівлі, застосовуються загальні правила з урахуванням особливостей, що встановлюються відповідними актами законодавства.

Узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Що ж до випадку, коли за нормами спеціального законодавства не передбачено визнання недійсними результатів закупівлі, оформлених відповідним рішенням замовника, колегія суддів зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21, згідно з якою якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна лише такий договір. Вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту, а рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору). У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, такий договір є оспорюваним та може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо його за нормами Закону № 922-VIII не віднесено до нікчемного.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові чи окремої позовної вимоги.

Системний аналіз положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 236 та ч. 7 ст. 301 ГПК України свідчить, що суд касаційної інстанції формує висновки щодо застосування норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 05.03.2020 Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа» (замовник) в електронній системі закупівель “Рrоzоrrо» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:44620000-2: Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (конвективна частина котла ПТВМ-30М), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-03-05-000818-a. Очікувана вартість предмета закупівлі - 1 150 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними рішень тендерного комітету КП «Лисичанськтепломережа», послався на те, що відсутні законні підстави для визнання недійсними рішень тендерного комітету КП «Лисичанськтепломережа», які оформлені протоколами від 24.03.2020 № 62 та № 64 про визначення Концерна «СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів. Підставою визнання недійсними вказаних рішень тендерного комітету прокурор визначив те, що ці рішення є правочинами, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з умислу однієї сторони Концерну «СоюзЕнерго» і тому підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 і ч. 3 ст. 228 ЦК України. Вказані оспорювані прокурором рішення прийняті тендерним комітетом КП «Лисичанськтепломережа». Тобто це є односторонні правочини вчинені 2-м відповідачем (КП «Лисичанськтепломережа»). Прокурором не доведено, що цей правочин було вчинено КП «Лисичанськтепломережа» з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Прокурор заявив що ці правочин вчинено з умислу однієї сторони Концерну «СоюзЕнерго», однак останній не вчиняв цих правочинів (оспорюваних рішень тендерного комітету).

Однак, колегія суддів не може погодитися з даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на те, що вони не відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21, адже у задоволенні названої вимоги за встановлених вище обставин слід відмовити з підстави обрання прокурором у цьому випадку неефективного способу захисту при зверненні до суду в інтересах держави в особі позивачів із такою вимогою, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним:

- рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформленого протоколом його засідання від 24.03.2020 №62 про визначення Концерна “СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК021:2015:44620000-2 - Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі;

- рішення тендерного комітету КП “Лисичанськтепломережа», оформленого протоколом його засідання від 24.03.2020 №64 про визначення Концерна “СоюзЕнерго» переможцем відкритих торгів на закупівлю товару за кодом ДК021:2015:44620000-2 - Радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі.

Стосовно ж відмови суду першої інстанції у задоволенні інших вимог: про визнання недійсними оспорюваних договорів №№77, 78 від 06.04.2020 та, як наслідок, повернення грошових коштів через відповідача-2 до бюджету, з підстав не доведення прокурором у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірних правочинів, оскільки мала місце поставка комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» конвективних частин котлів ПТВМ-30М та ПТВМ-50М за ціною визначеною замовником, колегія суддів констатує про неврахування судом першої інстанції обставин щодо наявності рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.09.2021 №70/92-р/к “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» про визнання дій Концерну “СоюзЕнерго» та ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, яке, крім того, було предметом розгляду у судовій справі №922/4124/21 та визнано господарським судом правомірним.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №922/4124/21 за позовом Концерну "СоюзЕнерго" до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення, господарським судом встановлено, що передумовою прийняття АМКУ рішення від 02.09.2021 №70/92-р/к були з'ясовані обставини, зокрема: використання одних і тих самих точок доступу до мережі Інтернет у період проведення торгів №1-9; однакових особливостей документів тендерних пропозицій відповідачів, наявність однакових граматичних помилок; однакових властивостей електронних файлів, які подані відповідачами у торгах №2-9 у складі тендерних пропозицій; наявність трудових відносин з одними і тими ж працівниками; наявність договору про спільну діяльність та дилерського договору; наявність сталих господарських взаємовідносин між відповідачами; надання ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» поворотної фінансової допомоги Концерну “СоюзЕнерго»; зазначення ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» при реєстрації на електронному майданчику номеру телефону Концерну “СоюзЕнерго» та наявність у період проведення торгів №4, 6, 8, 9 з'єднань між телефонними номерами, зазначеними відповідачами у якості контактних.

Як встановлено судом у справі №922/4124/21, внаслідок існування сталих господарських відносин між учасникам торгів усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність учасників торгів щодо їхньої поведінки під час участі у процедурах закупівель, оскільки наявність господарських відносин зумовлює виникнення у суб'єктів, які пов'язані такими відносинами, певних прав та обов'язків, крім того, такі відносини свідчать про те, що Концерн "СоюзЕнерго" і TOB “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» були обізнані стосовно діяльності та фінансової спроможності один одного. Обставини щодо взаємопов'язаності господарських відносин між Концерном "СоюзЕнерго" та ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» також свідчать про взаємовигідність та можливість обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Факт пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь у торгах, і наявність між ними господарських відносин та інші встановлені у рішенні Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02 вересня 2021 року № 70/92-р/к обставини в сукупності, підтверджують як раз ті обставини, які надавали їм можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність. Встановлені у справі обставини виключають змагальність суб'єктів господарювання (відповідачів в антимонопольній справі) між собою та їх самостійну діяльність, підтверджують узгодженість дій, що свідчить про відсутність конкуренції між ними, та призвело до спотворення результатів торгів.

Перевіривши рішення АМКУ від 02.09.2021 №70/92-р/к про визнання Концерну “СоюзЕнерго» та ТОВ “Виробниче об'єднання “Союзенергомаш» такими, що вчинили правопорушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону № 2210-III, на предмет обґрунтованості та законності, суд у справі №922/4124/21 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним та скасування.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин не може суперечити інтересам держави і суспільства, тому недодержання стороною (сторонами) в момент його вчинення вимог, установлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, є підставою для недійсності такого правочину.

У спеціальній ч. 3 ст. 228 ЦК України законодавець закріпив норму, згідно з якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину, зокрема, інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 3 Закону № 922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

З наведених норм права вбачається, що інтерес держави у сфері публічних закупівель полягає в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівель з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації учасників та корупційних дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає слушними твердження апелянта про те, що порушення Концерном “СоюзЕнерго» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України “Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві.

З огляду на викладене та висновки господарського суду у справі №922/4124/21, узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі та підтверджено в судових актах, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів UA-2020-03-05-000818-а та UA-2020-03-05-001850-C, чим порушено інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними договорів про закупівлю від 06.04.2020 №№77, 78, укладених з переможцем закупівлі Концерном “СоюзЕнерго», відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, зв'язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Дії Концерну “СоюзЕнерго» (постачальник) та КП “Лисичанськтепломережа» (замовник закупівлі) з укладення договорів про закупівлю від 06.04.2020 №№77, 78 за встановлених та підтверджених обставин порушення Концерном “СоюзЕнерго», як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, підпадають під регулювання положень ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зазначила, що за змістом ст. 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. У ст. 216 ЦК України сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів, які застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, що, власне, і вказано у ч. 3 цієї статті Кодексу.

Відступаючи від власних висновків, викладених у п. 72, 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/1043/21, враховуючи буквальне тлумачення змісту ст. 216 ЦК України, вказала, що позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Водночас ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема:

1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного;

2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23.

Враховуючи наведене вище обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, грошові кошти у розмірі 2 765 000,00 грн, сплачені КП “Лисичанськтепломережа» (замовником) на виконання недійсних за рішенням суду договорів про закупівлю від 06.04.2020 №№77, 78 підлягають поверненню Концерном “СоюзЕнерго» КП “Лисичанськтепломережа», а останнім - до бюджету шляхом стягнення цих коштів в дохід держави.

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, щодо ненадання прокурором доказів сплати 2-м відповідачем коштів 1-му відповідачу за поставлений товар, а звіти про виконання договорів № 77 та № 78, які опубліковані в електронній системі закупівель «Рrоzоrrо», не є прямими доказами, які підтверджують перерахування коштів, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що в електронній системі закупівель “Рrоzоrrо» 04.01.2021 було опубліковано звіти про:

-виконання договору № 77, відповідно до якого замовником на користь постачальника сплачено 1 142 500,00 грн;

-виконання договору № 78, відповідно до якого замовником на користь постачальника сплачено 1 622 500,00 грн.

Таким чином, КП “Лисичанськтепломережа» не має фізичної можливості для надання платіжних документів на підтвердження перерахування грошових коштів у розмірах, опублікованих в електронній системі закупівель «Рrоzоrrо», тобто неподання даних доказів не залежить від волі другого відповідача.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відомості, які вносяться в електронну систему закупівель «Рrоzоrrо», вважаються достовірними, і Концерном “СоюзЕнерго» не було надано заперечень та будь будь-яких доказів, щодо звернення до другого відповідача стосовно не перерахування йому КП “Лисичанськтепломережа» вказаних сум за поставлений товар.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, як вже зазначалось, колегія суддів вважає достовірними та не спростованими відповідачами докази, внесені в електронну систему закупівель “Рrоzоrrо» щодо сплати КП “Лисичанськтепломережа» коштів за спірними договорами про закупівлю.

За таких обставин, позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивачів про стягнення в кінцевому результаті 2 765 00,00 грн до бюджету підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, спір у даній справі виник внаслідок порушення Концерном “СоюзЕнерго» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведених тендерів, за наслідками яких, за наявності умислу з боку першого відповідача, було укладено оспорювані договори про закупівлю, які судом було визнано недійсними, а відтак судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Концерн “СоюзЕнерго».

Ураховуючи викладене та те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову лише в частині визнання недійсними оскаржуваних договорів та стягнення грошових коштів, а в частині вимоги про визнання недійсним протоколів - позов залишив без задоволення, судовий збір, сплачений прокуратурою за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на Концерн “СоюзЕнерго» пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.4 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 06.12.2023 у справі №913/330/23 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про закупівлю товару від 06.04.2020 № 77, укладений між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго».

Визнати недійсним договір про закупівлю товару від 06.04.2020 № 78, укладений між КП “Лисичанськтепломережа» та Концерном “СоюзЕнерго».

Стягнути з Концерну “СоюзЕнерго» (вул.Спаська, 8, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 31965106) на користь КП “Лисичанськтепломережа» (вул.Тепла, 17, м.Лисичанськ, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321; адреса для листування: вул.Грушевського, буд.36, кв.33, м.Новий Розділ, Львівська область, 81652) грошові кошти в сумі 2 765 000,00 грн, а з КП “Лисичанськтепломережа» (вул.Тепла, 17, м.Лисичанськ, Сєвєродонецький район, Луганська область, 93113, код ЄДРПОУ 13401321; адреса для листування: вул.Грушевського, буд.36, кв.33, м.Новий Розділ, Львівська область, 81652) одержані ним за рішенням суду грошові кошти в сумі 2 765 000 грн стягнути в дохід держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Концерну “СоюзЕнерго» (вул.Спаська, 8, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51200, код ЄДРПОУ 31965106) на користь Харківської обласної прокуратури (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача Держказначейська служба України, код класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2800, призначення платежу: повернення судового збору) 46843,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 70264,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.А. Пуль

Попередній документ

123079809

Наступний документ

123079811

Інформація про рішення:

№ рішення:	123079810
№ справи:	913/330/23
Дата рішення:	07.11.2024
Дата публікації:	20.11.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (06.01.2025)
Дата надходження:	03.12.2024
Предмет позову:	визнання недійсними рішень тендерного комітету , договорів про закупівлю та застосування наслідків відповідної недійсності

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

18.10.2023 11:30	Господарський суд Луганської області
01.11.2023 11:30	Господарський суд Луганської області
22.11.2023 12:30	Господарський суд Луганської області
06.12.2023 12:30	Господарський суд Луганської області
07.03.2024 12:00	Східний апеляційний господарський суд
05.04.2024 16:00	Східний апеляційний господарський суд
07.11.2024 14:30	Східний апеляційний господарський суд
05.02.2025 12:45	Касаційний господарський суд