Номер провадження 22-ц/821/1668/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/2285/24 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
14 листопада 2024 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
04.09.2024 представник ТОВ «Холд Лімітед» Тітаренко І.А. звернувся через систему «Електронний суд» до Звенигородського районного суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ у сумі 46 085, 49 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2024 року у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Холд Лімітед» відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції, представник стягувача ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просив ухвалу районного суду скасувати, направити справу для продовження розгляду заяви про видачу судового наказу.
Вказує, що питання надсилання боржнику копії заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, законодавством покладено безпосередньо на суд.
В силу вимог ст. 353 ч. 1 п. 1 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначену, серед інших, в пункті 1 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Боржник не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу стягувача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу у цій справі, керувався ст. ст. 161, 163, 165, 167, 258-261, 353-355 ЦПК України та виходив із такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву про видачу судового наказу подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі.
Положення ч. 4 ст. 163 ЦПК України свідчать про можливість стягувача звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу в електронній формі лише у разі наявності у боржника офіційної електронної адреси.
Однак, дослідивши відомості з Електронного кабінету ЕСІТС, заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий газ та додані до неї документи, судом першої інстанції було встановлено, що у боржника відсутня зареєстрована офіційна електронна адреса та він не є користувачем системи Електронного суду.
Крім того, заявником не долучено до заяви жодного доказу на підтвердження направлення боржнику заяви про видачу судового наказу з додатками.
Суд першої інстанції вважав необхідним звернути увагу на аналогію норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду з позовною заявою в електронній формі.
Так, враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а також ч. 2 ст. 169 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що в даному випадку заявником до заяви про видачу судового наказу не долучено доказ надсилання листом з описом вкладення боржникові копії заяви про видачу судового наказу з додатками.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що заява про видачу судового наказу подана із порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, а тому у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий газ відмовити.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у цій справі та звертає увагу на наступне.
Вищевказані підстави (заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України, а саме: до заяви про видачу судового наказу не додано доказ надсилання листом з описом вкладення боржникові копії заяви про видачу судового наказу з додатками) не можуть бути підставою для відмови суду першої інстанції у видачі судового наказу стягувачу у цій справі.
Так, виключним правом стягувача - ТОВ «Холд Лімітед» є право на свій розсуд звертатись із заявою через систему «Електронний суд» про видачу судового наказу відносно боржника, незалежно від того, чи є останній користувачем «Електронного суду».
Встановлено, що ТОВ «Холд Лімітед» подав у цій справі суду першої інстанції вищезазначену заяву про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_2 із додатками саме через систему «Електронний суд».
При цьому, матеріалами цієї справи не спростовується той факт, що ОСОБА_2 не є користувачем «Електронного суду».
У стягувача ТОВ «Холд Лімітед» на стадії подачі суду першої інстанції вищезазначеної заяви про видачу судового наказу відносно боржника ОСОБА_2 із додатками при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах був взагалі відсутній обов'язок надсилати ОСОБА_2 листом з описом вкладення копію заяви про видачу судового наказу з додатками, та, відповідно, надавати суду першої інстанції доказ виконання останнього.
Тому, вимоги суду першої інстанції до стягувача у цій частині не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі, а висновки суду першої інстанції - ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Застосування судом першої інстанції у цій справі будь-якої аналогії норм ЦПК України, та зокрема ст. 177 ч. 1 п. 2 Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України, яка регулює «Документи, що додаються до позовної заяви», є помилковим.
Процесуальні відносини сторін у цій справі виникли зовсім в іншому провадженні «Наказному» та регулюються іншим розділом ЦПК України, а саме: Розділ ІІ «Наказне провадження» та мають свої особливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу судне пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб - адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу…
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Холд Лімітед» ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В разі скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холд Лімітед» задовольнити.
Ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2024 року у цій справі скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 15 листопада 2024 року.
Судді