Справа № 542/518/23 Номер провадження 22-ц/814/3234/24Головуючий у 1-й інстанції Шарова-Айдаєва О. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
05 листопада 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника позивача - адвоката Сенкевича В.І., представника відповідача - адвоката Слуцького О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Сенкевич Володимиром Івановичем,
на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року, постановлене суддею Шаровою-Айдаєвою О.О. (повний текст складено 01 липня 2024 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,
06.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власником земельної ділянки площею 5,8601 га кадастровий номер 5323480400:00:004:0280, яка розташована на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
19.08.2022 за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 25.07.2022 відбулась державна реєстрація іншого речового права №47450283, а саме: права оренди земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64324169 від 28.07.2022 14:01:15, ОСОБА_3 , виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради, Полтавська область. Дата укладення договору: 21.02.2022, строк: 10 років, дата закінчення дії: 21.02.2032; орендна плата: 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою; орендар: ОСОБА_2 .
Позивач наполягає, що такий договір не підписував, умови його не погоджував та неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути належну йому земельну ділянку, надавши документи на підтвердження відсутності обтяжень, які останнім залишені без реагування.
Із підстав викладеного, враховуючи відмову відповідача добровільно повернути спірну земельну ділянку, задля відновлення порушеного права, позивач просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом повернення йому ФО-П ОСОБА_2 у користування земельної ділянки площею 5,8601 га, кадастровий номер 5323480400:00:004:0280, яка розташована на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області;
- скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавської області Плахотник І.І. індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 64324169 від 28.07.2022 14:01:15;
- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, зареєстроване 25.07.2022 15:59:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 47450283, за договором оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 21.02.2022, укладений між ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) з одночасним припиненням такого речового права.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.06.2024 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ФО-П ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовлено з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
Позивач, в інтересах якого діє представник - адвокат Сенкевич В.І., оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення такого предмета позову: усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом повернення йому ФО-П ОСОБА_2 у користування земельної ділянки площею 5,8601 га кадастровий номер 5323480400:00:004:0280, яка розташована на території Великокобеляківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.
Зазначає, що фактично районний суд не зробив жодного висновку щодо підстав позову, тому апеляційна скарга - це і є сам позов, дослівно цитований ним у доводах апеляційної скарги. Натомість, єдине, що встановлено судом - це суттєве пошкодження відповідачем оригіналу договору оренди землі з метою не проведення експертизи підпису на правочині.
Вважає незаконним висновок районного суду, що вимога про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення є похідною. Така позиція позивача зумовлена тим, що за похідну вимогу судовий збір не справляється, тоді як ним сплачено окремо за кожну вимогу судовий збір, і питання повернення надлишково сплачених коштів судом не вирішувалося.
Вважає недоцільним застосування позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №513/879/19 від 29.11.2023, оскільки: по-перше, з рішення суду не вбачається за скільки вимог у тій справі сплачено судовий збір; по-друге, 7 суддів ВП ВС висловили окрему думки, що окрема вимога про усунення перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення підлягає задоволенню. Аналогічний висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 20.10.2021 у справі №538/322/21.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 29.08.2024.
29.08.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Слуцького О.В. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що у ході судового розгляду справи позивач не зміг довести, що правочин був не укладений, а також пояснити суду твердження про укладення правочину (договору оренди землі) у 2013 році, якого фактично не було, та наявність розписки і заповіту.
Отже, за фактом недоведеності та непредметності того, що спірний правочин був неукладений, позивач визначив позовні вимоги перед судом, який згідно зі статтею 13 ЦПК України розглядає справу за принципом диспозитивності та не міг їх задовольнити з огляду на їх неналежність.
Просить врахувати позицію великої Палати Верховного Суду у справах №916/1415/19 від 19.01.2021, №522/1528/15-ц від 26.01.2021, за змістом якої право оренди засновується з укладення договору оренди земельної ділянки та остаточно виникає з моменту здійснення його державної реєстрації, яка за своєю суттю є визнання державою такого права. Тому саме по собі скасування державної реєстрації не скасовує та не припиняє у повному обсязі відповідні майнові права на нерухоме майно.
Посилаючись на позицію Верховного Суду у справі №567/3/22 від 19.02.2024 доводить, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.
Апеляційний суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №135310 від 11.08.2005 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер: 5323480400:00:004:0280, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,86 га, розташована на території Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області./а.с.11 т.1/.
ОСОБА_1 набув право приватної власності на указану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1-692, виданого 27.04.2011, видавник: Новосанжарська ДНК.
28.01.2013 ОСОБА_1 складено розписку в тім, що він отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 60 000,00 грн. в обмін на земельну ділянку Державний акт серія ПЛ №135310, розташовану на землях Великокобелячківської сільської ради; розписка складена без психологічного та фізичного тиску, що підтверджується копією розписки./а.с.42 т.1/
28.01.2013 ОСОБА_1 складено заповіт на випадок його смерті робить таке розпорядження: земельну ділянку в розмірі земельної частки паю площею 5,86 га Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №135310 від 11.08.2005, заповідає ОСОБА_2 . Цей заповіт посвідчено ОСОБА_5 , секретарем Супротивнобалківської сільської ради./а.с.43 т.1/
25.07.2022 на земельну ділянку кадастровий номер 5323480400:00:004:0280, зареєстровано право оренди за ОСОБА_2 строком на 10 років, до 21.02.2032, орендодавець ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.08.2022 номер довідки 307842442./а.с.20-21 т.1/.
Зі змісту копії договору оренди земельної ділянки від 21.02.2022 убачається, що, орендодавець ОСОБА_1 надає, та орендар фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , попередньо ознайомлені з вимогами цивільного та земельного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, діючи добровільно, свідомо та розумно, без впливу, обману, помилки, без будь-якого примусу, як фізичного, так і психічного, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, розуміючи значення своїх дій та їх правові і фактичні наслідки, уклали цей договір оренди земельної ділянки 21.02.2022 про нижченаведене:
- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 5323480400:00:004:0280. Земельна ділянка знаходиться на території Новосанжарської селищної ради (колишньої Великокобелячківської сільської ради), Полтавського району, Полтавської області (п.1.1.1);
- згідно цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,8601 га, у тому числі 5,8601 га ріллі (п.2.1.);
- цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.2.);
- нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 207670,82 грн. (п.2.4.);
- договір укладено на 10 років з дати укладення цього Договору. Договір вважається поновленим на той самий строк на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї зі сторін цього договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору в порядку, передбаченому законодавством (п.3.1.);
- орендна плата вносить орендарем у грошовій формі та розмірі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою із якої вираховуються податки та збори, які передбачені законодавством, зокрема податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України та військового збору (до моменту його скасування) (п.4.1.);
- цей договір набирає чинності з моменту його укладення, право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації (п.14.1)/а.с.12-18 т.1/
Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки б/н від 21.02.2022 орендодавець передав зазначену земельну ділянку, а орендар її прийняв в оренду./а.с.19 т.1/.
08.02.2024 судовим експертом Полтавського НДЕКЦ МВС України Н.О. Баранова складено повідомлення №СЕ-19/117-24/2096-ПЧ про неможливість проведення експертизи, за змістом якого підпис у розділі «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 на останній сторінці договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2022 року між ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) на земельну ділянку площею 5,8601 га кадастровий номер 5323480400:00:004:0280 - непридатний для ідентифікації особи, яка його виконала./а.с.223-228 т.1/
У суді першої інстанції допитано у якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які суду показали, що 06.12.2022 ОСОБА_2 звернувся до них з проханням про допомогу викачати з погребу воду, де було приблизно пів метра води, бачили ящики з документами і папками, які були у воді.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Тоді як належним способом захисту його прав, як орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає відсутнім зареєстроване право оренди є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
Проте позивач позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляв. Тоді як позовні вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди), що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення є похідною.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, погоджується із огляду на наступне.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб'єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб'єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №554/9126/20 від 13.03.2023.
Отже, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №638/2304/17 від 05.09.2019.
Звертаючись до суду з позовом у справі ОСОБА_1 , який є власником спірної земельної ділянки, заперечив факт укладення договору оренди землі, відповідно до якого належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні ФО-П ОСОБА_2 на праві оренди, а також просив скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки у користування позивача.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині, якою позивачу відмовлено в усуненні перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки у його користування, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що такий спосіб захисту є неналежним, що виключає підстави для задоволення позову. При цьому апеляційний суд враховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За змістом частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Натомість метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.
У свою чергу відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №513/879/19 від 29.11.2023 належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
Із огляду на заявлені підстави позову та суть спірних правовідносин цієї справи, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підставності застосування до спірних правовідносин наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду. Отже, належним способом захисту прав позивача, як власника спірної земельної ділянки у спірних правовідносинах буде позов про визнання відсутнім у ФО-П ОСОБА_2 права постійного користування на таку ділянку. Таким чином, оскільки позивач у цій справі звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, районний суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги позивача правильність таких висновків не спростовують та є ідентичними змісту позовної заяви, оцінка якої була надана судом першої інстанції при постановленні рішення, зокрема, в контексті недоведеності відсутності волевиявлення орендодавця на укладення оскаржуваного правочину. Наведене виключає підстави для застосування до спірних правовідносин позиції КЦС ВС від 20.10.2021 у справі №538/322/21, яка, з огляду на фактичні обставини справи, є нерелевантною.
Посилання позивача у доводах апеляційної скарги, що вимога позову про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення не може бути похідною, оскільки за неї сплачено судовий збір, колегія суддів визнає неспроможними. Тоді як питання повернення надлишково сплачених коштів вирішується судом за заявою відповідної особи та жодним чином не впливає на висновки районного суду, що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах. Тоді як уточнення позовних вимог на стадії апеляційного перегляду судового рішення суперечить положенням статті 367 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Сенкевич Володимиром Івановичем, - залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13.11.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак