Справа № 486/2096/23
Провадження № 2/486/314/2024
09 жовтня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,
при секретарі - Соболевської І.Ю.,
за участю: відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 18.06.2021 року між ТОВ «Мінавео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №301230777, відповідно до умов якого останній отримав кредит. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за визначеним Договором. 31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022 відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» віддає, а ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_2 . Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20982, 00 гривень, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14982,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «ЄСПЛ», ні на рахунки попереднього кредитора, а тому представник позивача вимушена звернутись до суду для стягнення вищевказаної заборгованості.
Ухвалою суду від 05.01.2024 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» у судове засідання не з'явилася, в позовній заяві також просила провести розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 18.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №301230777 (а.с. 4-6).
Відповідно до п.1.3 Договору, сторони погодили, що кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 6000,00 грн, одразу після укладення договору, строк кредиту 30 днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит протягом дисконтного та пільгового періоду, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому умовами Договору.
Відповідно до п.1.9.3 Договору, реальна річна процентна ставка становить 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування.
З вищевказаними умовами Договору відповідач ОСОБА_1 ознайомився, що підтверджується електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV86SR8 та містить всі його істотні умови (а.с. 6).
Попередній розрахунок сукупної вартості Кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що невід'ємним додатком до цього Договору. Сторони погодили, що у зв'язку з наданням кредиту у формі Кредитної лінії та на підставі п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по Договору не надається. Припущення використані при розрахунку орієнтовної реальної процентної ставки, ґрунтуються на середніх арифметичних значеннях розміру процентної ставки для клієнтів продукту Смарт в минулих звітних періодах (пункт 1.14 Договору) (а.с. 7).
Факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 6000,00 грн підтверджується копією платіжним дорученням від 18.06.2021 року, відповідно до якого 18.06.2021 року було перераховано кошти в сумі 6000,00 грн на платіжну картку клієнта №4149-49..-….-1630, без ПДВ (а.с. 8).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с. 9-11).
Відповідно до Реєстру боржників №148 від 25.08.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №301230777.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с. 12-13).
Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього Договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 року до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 20982,00 грн, з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14982,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 14).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №301230777 від 18.06.2021 року (а.с. 15) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 не здійснював жодного платежу на погашення кредиту, а отже порушив умову Договору, у зв'язку з чим суд вважає необхідним задовольнити вказану вимогу банку та стягнути з останнього заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також, названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року «справі №6-979цс15 «... боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомленні боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова Компанія «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У відповідності п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України вказано, що принцип свободи договору є як один із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України «Про електронні довірчі послуги», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пп.15 п.1 ч. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №301230777 від 18.06.2021 року підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач своїм підписом у договорі кредитної лінії №301230777 від 18.06.2021 року про отримання кредитних коштів погодився, що правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту «Смарт» складають між ним та фінансовими компаніями договори про надання кредитних послуг.
Також, відповідачем підтверджено зобов'язання дотримуватись вимог умов договору та інших послуг та також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті кредитної компанії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Таким чином, відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг згідно тарифів кредитодавця у строки, передбачені вказаними умовами.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за договорами про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договорами та в межах встановленого кредитного ліміту.
За положеннями п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного суд, враховуючи що відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, дійшов до висновку що позов підлягає до задоволення та про можливість постановлення рішення в зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2684,00 гривень підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30) суму заборгованості за Кредитним договором №301230777 у розмірі 20982 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 00 коп., з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14982 грн - сума заборгованості за відсотками та витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
У зв'язку з оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 18.10.2024 року.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін