Справа № 486/1891/23
Провадження № 2/486/266/2024
16 жовтня 2024 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.,
при секретарі - Соболевської І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Південноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
16.11.2023 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що між нею та відповідачем був укладений шлюб 23.08.2002 року, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №199. Від шлюбу подружжя мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , 2013 року народження. Зазначає, що з середини 2022 року у них стосунки розладилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, шлюбних стосунків не підтримують, тривалий час проживають окремо та своїми інтересами, фактично сім'я припинила своє існування. Відповідач не бажає розірвати шлюб у добровільному порядку. Вважає, що примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, перебування у шлюбі суперечить її інтересам розвиватися, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
У судове засідання позивач не з'явилася, однак надала заяву, у якій вказала, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, після розірвання шлюбу бажає залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену в позовній заяві, та через оголошення, розміщене на офіційному сайті судової влади України, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
За такого суд вважає можливими ухвалити у справі заочне рішення.
Під час розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 23.08.2002 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №199 (а.с. 9).
Позивач зазначає, що від шлюбних відносин вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , 2013 року народження.
Шлюбне життя подружжя не склалося, з середини 2022 року у них стосунки розладилися, між ними втрачені почуття поваги, піклування, взаємодопомоги та любові, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Позивач вважає, що примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, перебування у шлюбі суперечить її інтересам розвиватися, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності, просить суд розірвати шлюб.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
На підставі ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За таких обставин, враховуючи позиції сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, так як подальше спільне життя та збереження сім'ї є недоцільним.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 23.08.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №199, прізвище після одруження змінила дружина з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 » (а.с. 9).
Позивач виявила бажання після розірвання шлюбу надалі іменуватися шлюбним прізвищем - « ОСОБА_4 », що зазначила у заяві.
Частиною 2 ст. 114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не ставиться питання про відшкодування судового збору, то судовий збір сплачений нею при зверненні до суду в сумі 1073,60 грн. (а.с. 1), відшкодуванню на її користь не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 105, 112-115 СК України, ст.ст. 4, 11-13, 76-78, 81, 89, 141, 263-265, 280, 282, 284, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 23.08.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, за актовим записом №199.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».
Рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін