490/95/22
нп 2/490/191/2024
24 жовтня 2024 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва
у складі: головуючого судді Чулуп О.С.
при секретарі Ребрина Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до держава Україна в особі
Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,
Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області
про стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 248100 грн.
В обгрунтування позову позивач вказує, 11 грудня 2021 року слідчий слідочого відділення поліції Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області Кравчук І.В., отримавши заяву позивача про вчинення відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, не виконав положення ч. 1 ст. 214 та ч. 2 ст. 55 КПК України, а саме не вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення злочинів з ознаками ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, не надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не розпочав і не здійснив розслідування цих злочинів, не вручив пам'ятку про права потерпілого внаслідок чого були обмежені права позивача.
Позивач вказує, що внаслідок цього його як громадянина було позбавлено прав потерпілого на захист судом від протиправних посягань на його права і свободи. Позивач вказує, що вказані дії завдали йому моральної шкоди. Позивач зазначає, що внаслідок незаконного обмеження його прав він не мав можливості вести звичайний спосіб життя. У позивача погіршились його відносини з оточуючими, а тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров'я, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі.
Позивач надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Головного управління національної поліції в Миколаївській області надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями чи бездіяльністю була заподіяна шкода, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Крім того представник відповідача зазначив, що позивач не звернувся зі скаргою на слідчого, не реалізував свої процесуальні права визначені КПК України. Внесення до ЄРДР неправдивих відомостей чи ухилення від виконання своїх обов'язків не є правовою підставою для відшкодування учасникам кримінального провадження моральної шкоди.
Представник Головного управління Держаної казначейської служби в Миколаївській області надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження спричиненої моральної шкоди, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та на думку позивача, завданою шкодою, а також не доведена вина відповідачів. Окрім того позтвачем жодним чином не обгрунтовано розмір моральної шкоди.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом досліджено заяву ОСОБА_1 від 19.10.2021 року до Начальника відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області А.Донець про вчинення злочину передбаченого ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України в якій заявник просить керівника органу досудового розслідування прийняти та невідкладно зареєструвати заяву про вчинення злочину, вручити йому пам'ятку про права потерпілого, визначити слідчого для здійснення досудового розслідування. Також просить слідчого внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, надати йому витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення про початок досудового розслідування. Також у вказаній заяві просить розпочати досудове розслідування, повідомити про підозру, здійснити збирання доказів, складати і передати прокурору обвинувальний акт.
Судом досліджено витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021152020001699 від 11.12.2021р. згідно якого внесено відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.12.2021р. за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.189 КК України. Внесення відомостей було здійснено 11.12.2021 р.
Судом досліджено витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12021152030001461 від 23.10.2021р. згідно якого внесено відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021р. за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України було здійснено 23.10.2021р. Даний витяг також містить вказівку про внесення відомостей до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.189 КК України, за ч.3 ст.355 КК України; за ч.4 ст.358 КК України; за ч.2 ст.358 КК України; за ч.2 ст.366 КК України.
Судом досліджено пам'ятку про права та обов'язки потерпілого видану ОСОБА_1 02.02.2022р., про що свідчить підпис останнього про отримання такої пам'ятки.
Судом досліджено постанову окружної прокуратури м. Миколаєва від 09 червня 2022 року згідно якої матеріали досудових розслідувань внесених до Єдиного реєстру судових розслідувань за № 12021152030001461 від 23.10.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 355 КК України та за № 12021152020001699 від 11.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України об'єднано в одне кримінальне провадження та зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 120211520300001461.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12021152030001461 мав процесуальний статус «потерпілого» з лютого 2022р.
Судом досліджено лист заступника начальника СУ ГУНП в Миколаївської області Воловик П. від 27.12.2022 року згідно якого повідомлено, що слідчим відділом Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється розслідування по кримінальному провадженню № 12021152030001461, розпочатому 23.10.2021 року за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 355, ч.ч. 2,4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України. Окружною прокуратурою м. Миколаєва вказане кримінальне провадження об'єднано з матеріалами кримінальних проваджень № 12021152020001699, № 12021152030001874, № 12022152030000250, № 12022152030000251, № 12022152030000252. Також згідно даного листа було повідомлено, що по кримінальному провадженню № 12021152020001699 від 09.06.20022 року слідчим СВ ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП Василенка О.П. було визнано потерпілим.
Судом досліджено довідку слідчого ОМВ СУ ГУНП в Миколаївській області Тимощук О. від 21.04.2023 року згідно якої повідомлено, що 25.12.2021 року у межах розслідування кримінального провадження № 12021152020001699 від 11.12.2021 року у якості потерпілого допитано ОСОБА_1 . Також вказаним листом повідомлено про інші процесуальні дії здійсненні в межах кримінального провадженні, а також, про те, що досудове розслідування триває.
Судом досліджено постанову Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 31.05.2024 року згідно якого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021152030001461 від 23.10.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.4 ст.190, ч.1 ст.189, ч.3 ст. 355, ч.1 ст.358, ч.1, ч.2ст.366 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені нормамист.1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього(досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1ст.1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Аналіз вказаних норм права вказує, що законодавець, визначаючи суб'єкт, якому відшкодовується шкода, що завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, вказує що таким суб'єктом є особа, яка була притягнута до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, правовою підставою позову вказав на незаконність дій посадових осіб щодо виконання своїх посадових обов'язків на досудовому розслідування, посилаючись на норми КПК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
За відсутності підстав для застосування ч.1ст.1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1174 Цивільного Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставіст.1174 ЦК України.
Відповідно дост.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Правова позиція Верховного суду України полягає у тому, що визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди сааме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
Вказаний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2020р. у справі № 686/13212/19.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст.24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч.1ст.303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у прийнятті рішення про відмову у визнанні потерпілим та у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28.01.2019р. у справі № 686/7576/18, від 16.05.2019р. у справі № 686/20079/18, від 12.04.2019р. у справі №686/10651/18, від 22.05.2019р. у справі № 686/24243/18-ц.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення слідчим відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 19 жовтня 2021 року, причинний зв'язок між діями посадових осіб ГУ НП у Миколаївській області, слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався.
Позивач не позбавлений був права звернутись до слідчого судді зі скаргою щодо відмови у визнанні потерпілим, та щодо невнесення слідчим відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом та у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 641/2328/17, від 31.10.2018р. у справі №646/5224/17, від 23.01.2019р. у справі №638/1413/17, від 01.04.2020р. у справі №641/7772/17, від 30.06.2020р. у справі №641/7984/17 .
Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Позивачем ж зокрема не надано доказів, що в нього були негативні емоції внаслідок дій відповідача, зокрема коли вони були, в який період часу, в чому саме вони полягали, а також того, що його негативні емоції досягли рівня, які заподіюють моральну шкоду. Також позивачем не доведено належними доказами причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та можливим завданням моральної шкоди.
Таким чином, позивачем не надано до позовної заяви жодного доказу підтвердження своєї позиції та тверджень, а висновки зроблені з власних суб'єктивних міркувань, що вказує на не доведеність та необґрунтованість його доводів та позовної заяви в цілому. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові про спричинення йому моральних страждань саме діями(бездіяльністю) посадових осіб (керівника та слідчого) ГУ НП в Миколаївській області.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що йому завдано моральної шкоди працівниками СУ ГУ НП в Миколаївській області, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них службових обов'язків.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 248100 грн. слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10,11,12,81,83,141,259,354 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області про стягнення компенсації моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбаченіст.273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя