Справа № 621/2604/24
Провадження № 2-др/621/9/24
Іменем України
18 листопада 2024 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Вельможна І.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Лацько А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Турчин Я.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві заяву представника позивача - адвоката Грушко Жанни Вячеславівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у праві №621/2604/24, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
15.07.2024 адвокат Грушко Ж.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 08 серпня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 2737.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07 листопада 2024 року позовну заяву задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 08 серпня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 2737; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 к.
12.11.2024 до канцелярії суду від представника позивача адвоката Грушко Ж.В. надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 к.
На обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що в провадженні Зміївського районного суду Харківської області перебувала вказана вище цивільна справа. 07.11.2024 по справі було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору сплаченого за подання позову до суду. Разом з тим, рішенням не вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат пов'язаних з розглядом справи, тому просила ухвалити по справі додаткове рішення та відшкодувати ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені в межах цивільної справи № 621/2604/24.
Розгляд заяви призначено на 18.11.2024.
18.11.2024 до канцелярії суду від представника відповідача адвоката надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до якого останній просив відмовити у стягненні судових витрат на оплату правничої допомоги або зменшити їх розмір до співмірного та справедливого. На обґрунтування клопотання посилався на той факт, що позовна заява є типовою, не містить будь-яких розрахунків, справа не обтяжена значною кількістю доказів, не потребує значних затрат часу та зусиль. Також справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначний спір і відповідно до вимог процесуального законодавства не потребувала обов'язкової та виключної професійної правничої допомоги адвоката. Крім того, понесення витрат на правничу допомогу позивачем не підтверджено належними платіжними документами, оскільки до заяви додані скріншоти щодо перерахування коштів невстановленою особою адвокату Грушко Ж.В. на суми 5 211,60 грн та 4000,00 грн, та які не є можуть розглядатися як платіжні документи. Вважав не доведеним факт того, що такі витрати були фактично понесені та такими, що неспівмірні зі складністю справи та проведеної адвокатом роботи (а.с. 159-170).
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18 листопада 2024 року заяву представника відповідача - адвоката Турчин Я.О. про відвід судді Вельможної І.В. залишено без задоволення.
18.11.2024 належним чином повідомлені учасники в судове засідання не прибули.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грушко Ж.В. до канцелярії суду надала заяву в якій просила проводити судове засідання за відсутності сторони позивача, на задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення наполягала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник відповідача Турчин Я.О. про причини своєї неявки не повідомили, будь-яких заяв, в тому числі й щодо відкладення судового засідання до суду не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов до наступного:
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 246 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частин 3, 4 статті 270 Цивільного процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та проведення експертиз.
Відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, у відповідності до частин 1, 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що рішенням суду від 07 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 1, 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, непроведення стороною фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні сум витрат на правову допомогу, якщо така сума передбачена договором і погоджена в акті виконаних робіт.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Так, 15.07.2024 представник позивача адвокат Грушко Ж.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 з позовною заявою про розірвання шлюбу, зареєстрованого між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 08 серпня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 2737.
В позовній заяві поданій представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Грушко Ж.В., зокрема зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе становить 9 211 грн 20 к, з яких витрати на судовий збір складають 1 211 грн 20 к., витрати на правничу допомогу складають 8 000 грн., згідно абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України докази понесених судових витрат будуть надані протягом п'яти днів з дня винесення рішення (а.с. 1-3).
Відповідно до частини 2 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заяв; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, враховуючи, заявлення у позовній заяві попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які сторона очікує понести в зв'язку з розглядом справи в сумі надання до суду доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи, що такі докази було подано протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, суд вважає, що питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню.
Представником позивача адвокатом Грушко Ж.В. на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування разом з позовною заявою та заявою про ухвалення додаткового рішення по справі надала: копію Договору № LE-56 про надання правничої допомоги укладеного 01 липня 2024 року між адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною та ОСОБА_1 ; ордер адвоката Грушко Жанни Вячеславівни від 04 липня 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Зміївському районному суді Харківської області, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000370 виданого на ім'я ОСОБА_2 , копію посвідчення адвоката виданого на ім'я ОСОБА_2 ; копії платежів Платіжна інструкція № @2PL462453 від 28.06.2024 на суму 5 211 грн 20 к., Платіжна інструкція № @2PL149126 від 25.10.2024 на суму 4 000 грн 00 к.; копію Акту № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № LE-56 про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) становить без ПДВ 8 000 грн. (а.с. 10-11, 12, 13, 146, 147-148, 150, 151, 191, 192).
Судом встановлено, що 01 липня 2024 року між адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною та ОСОБА_1 укладено Договір № LE-56 про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 4.4 Договору сторони погодились, що вартість однієї години роботи виконавця в робочий день складає 3000 грн. 00 к. Під робочим часом, у цьому випадку, розуміється, час: з 9-00 годин до 18-00 годин у робочі дні, визначені згідно чинного трудового законодавства України. У разі надання виконавцем правничої допомоги, на вимогу замовника, в неробочий час, то вартість однієї години роботи виконавця складає 6000 грн. За результатами надання правничої допомоги складається акт здачі - приймання наданих послуг, що підписується сторонами. В акті здачі - приймання наданих послуг вказується обсяг наданої виконавцем правничої допомоги, витрачений час та вартість. Акт здачі - приймання наданих послуг передається замовнику виконацем особисто в руки або надсилається поштою (в тому числі електронною) за реквізитами визначеними розділом 10 цього Договору.
Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання. Кожна із сторін має право розірвати цей договір, попередивши про це іншу сторону за 10 днів до моменту його припинення. (розділ 7 Договору від 01.07.2024) (а.с. 10-11, 147-148)
З Акту № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № LE-56 про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року та підписаного ОСОБА_1 з однієї сторони та адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною - іншої сторони, вбачається, що згідно Договору № LE-56 про надання правничої допомоги укладеного 01 липня 2024 року у відповідності до умов Договору, робота по наданню правової допомоги виконана у повному обсязі та належної якості, а тому претензій та зауважень щодо виконання умов, передбачених Договором, сторони одна до одної не мають. Загальна вартість робіт (послуг) становить без ПДВ 8 000 грн., з яких: надання консультації та роз'яснення клієнту правових питань щодо позиції захисту - 1 000 грн. на, що витрачено 20 хв. часу; ознайомлення з матеріалами справи 1 000 грн. на, що витрачено 20 хв. часу; написання та подання позовної заяви - 1 500 грн. на, що витрачено 30 хв. часу; написання та подання відповіді на відзив - 3 000 грн. на, що витрачено 1 год. часу; участь представника в одному судовому засіданні - 1 500 грн. на, що витрачено 30 хв. часу (а.с. 151).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункті 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.
Разом з тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналогічна правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 11.11.2020 у справі 673/1123/15-ц, постанові від 02.09.2020 у справі 329/766/18 та постанові від 16.06.2021 у справі № 640/4126/21.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
У відзиві на позовну заяву поданому відповідачем ОСОБА_3 до канцелярії суду 10.08.2024 та в клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу поданим адвокатом Турчин Я.О. 18.11.2024, стороною відповідача зазначено що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є не пропорційними предмету спору, недоцільними та такими, що не відповідає критерію практики ЄСПЛ та національного законодавства, а факт що такі понесені є непідтвердженим та зокрема просили зменшити витрати на правничу допомогу позивача до 2 000 грн (а.с. 33-44, 159-170).
У своїй постанові від 18.12.2018 у справі №910/4881/18 Верховний Суд виснував правову позицію, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише на підставі відповідного клопотання сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, суд звертає увагу сторони відповідача, що згідно положень частини 9 статті 139 Цивільного процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, відповідно до відзиву на позов поданого до суду 10.08.2024 як і до клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу поданого 18.11.2024, стороною відповідач хоч й зазначає що витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем є не пропорційними предмету спору, недоцільними та такими, що не відповідає критерію практики ЄСПЛ та національного законодавства, однак будь-яких аргументів на підтвердження своє позиції не надає, як і не надано будь яких доказів такого й на час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення
Доказів щодо невчинення представником позивача дій, спрямованих на захист прав свого довірителя, їх необґрунтованості та нерозумності матеріали справи не містять.
Проаналізувавши наведений у заяві про ухвалення додаткового рішення, та копії Акта № 1 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № LE-56 про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року обсяг виконаних адвокатом послуг щодо надання професійної правничої допомоги, а також подані представником позивача документи, враховуючи дійсність понесених позивачем судових витрат, їх необхідність, розумність їх розміру та складність справи, суд вважає, що відображена у поданих та досліджених судом доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг), відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі в сумі розмірі 8 000 грн 00 к.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 142, 246, 258, 259, 264, 265, 268, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Заяву задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 к
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення складено 18.11.2024.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Головуючий: