СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/1357/24
ун. № 759/11761/24
13 листопада 2024 року місто Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час підготовчого засідання кримінального провадження за № 12024100080001682 від 19.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лишня Макарівського р-ну Київської обл., громадянина України, який здобув середньо-спеціальну освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 17.05.2024, приблизно о 17 годині 00 хвилин (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), проходячи повз ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , побачив наочно йому знайомого ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп?яніння, і у якого на землю із кишені його одягу випав мобільний телефон «ZTE A51» синього кольору, ІМЕ11: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 . В цей час у ОСОБА_3 виник прямий злочинний умисел на таємне заволодіння чужим майном, а саме вищевказаним мобільним телефоном.
Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне, таємне викрадення чужого майна, 17.05.2024 приблизно о 17 годині 00 хвилин (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), висновку судової товарознавчої експертизи No1983 від 28.05.2024 на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто на 17.05.2024, становить 2069 гривень 10 копійок, після чого поклав його до кишені свого одягу, чим незаконно, таємно - заволодів чужим майном, завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду.
Заволодівши в такий спосіб чужим майном, ОСОБА_3 прослідував до ПТ «Ломбард УМКВ і К», розташованого по АДРЕСА_4 , де заклав викрадений ним мобільний телефон, який належить ОСОБА_5 , до вказаної установи, що підтверджує довідка від 30.05.2024, видана ПТ «Ломбард УМКВ і К».
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України, яким крадіжки на суму, що не перевищують 3028 грн. станом на 2024 рік, віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора.
Обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено, що зазначена прокурором підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що не бажає продовжувати судовий розгляд та просив закрити провадження.
Потерпілий ОСОБА_5 належним чином повідомлений про день та час розгляду кримінального провадження, в підготовче судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 набув чинності Закон № 3886-IX, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, ОП ККС ВС у постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 вказала, що Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння. Зокрема, у ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
З огляду на зазначене, у ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП Суд враховує, що згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як зазначалось вище, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 інкримінується вчинення, в умовах воєнного стану 17.05.2024 крадіжку на суму 2069 грн 10 коп. і такі дії кваліфікувались за ч. 4 ст. 185 КК України.
Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн, а 50 відсотків від його розміру становить 1514 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень ПК України та Закону №3886-IX, на момент описуваного злочину, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становить 3028 грн.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що вартість викраденого майна складає 2069 грн 10 коп.
Тому, ураховуючи те, що вартість таємно викраденого майна (крадіжка) становить суму, яка є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, то суд вважає, що, з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч. 3 ст. 479-2 КПК України, провадження у справі слід закрити у порядку п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України з підстави, передбачених пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні покласти на ОСОБА_3 , з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20) про те, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.
Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 369-372, 376, 392, 479-2 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 - задовольнити.
Кримінальне провадження за № 12024100080001682 від 19.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити в порядку п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Речові докази:
- мобільний телефон «ZTE A51», синього кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому - залишити у належного володільця.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи №1983 в сумі 378 (триста сімдесят вісім) грн 64 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1