712/2740/24
2/712/1577/24
12 листопада 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 20 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501332320.
Позивачем зобов'язання за угодою про надання споживчого кредиту №501332320 виконані належним чином і у повному обсязі; надано відповідачу кредит за кредитним договором № 501332320 від 20 червня 2021 року в розмірі 48 000 гривень, що підтверджується меморіальним ордером № 343670174 від 22 червня 2024 року
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 501332320 від 20 червня 2021 року заборгованість останнього перед позивачем становить 64 685 гривень 39 копійок.
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2023 року, головуючим у справі визначено суддю Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_2
16 квітня 2024 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої Ради правосуддя № 1049/0/15-24 від 09 квітня 2024 року, за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Борєйко О.М.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання повторно не з'явився, відзиву чи заперечень на позовну заяву суду не надав.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що 20 червня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №501332320.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Разом з тим до позовної заяви позивачем не надано жодного документа, який містить підпис відповідача, на підтвердження факту укладення угоди про надання споживчого кредиту №501332320 від 20 червня 2021 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 .
До позовної заяви позивачем не надано жодного документа, підписаного позичальником - ОСОБА_1 , як позичальником.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 11 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Даними документами є зокрема, як і визначено Законом, направлення споживачу оферти на укладення договору, отримання акцепту, погодження умов, отримання споживачем екземпляру кредитного договору, підписання даного договору споживачем.
Статтею 11 Закону України Про електронну комерцію визначено порядок підписання електронного договору, зокрема порядок обміну інформацією, яка є по своїй суті істотними умовами електронного договору. Частина 6 вказаної статті містить відомості щодо порядку підписання електронних договорів, яка відразу робить відсилку на порядок підписання, передбаченого статтею 12.
Відповідно до ст. 12 Закону України Про електронну комерцію якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
До позовної заяви позивачем додано копію довідки про ідентифікацію, зі змісту якої вбачається, що АТ «Сенс Банк» було проведено ідентифікацію відповідача .
Однак, відсутні будь-які відомості про те, коли саме та в результаті яких дій було проведено ідентифікацію відповідача.
Враховуючи викладене, вказана довідка яка підписана одноособово позивачем, не може вважатись належним доказом підтвердження факту підписання договору відповідачем та ознайомлення останнього з його умовами.
У зв'язку з відсутністю відомостей про погодження сторонами умов договору щодо нарахування та стягнення з відповідача відсотків за користування коштами, комісії та інших платежів суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування процентів за договором.
Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1,3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити певний стандарт доказування обраний судом. Саме стандарт доказування, поряд із внутрішнім переконанням судді, дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй версії, що робить оцінку доказів об'єктивною та більш обґрунтованою. Застосування певного стандарту доказування, дозволяє продемонструвати у судовому акті розумовий процес судді щодо оцінки доказів. Стандарт доказування це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним. Іншими словами, це певний критерій (поріг) прийняття рішення для суду, через встановлення певної міри, ступеня доведеності (переконання/впевненості), досягнувши якої факт вважається встановленим.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в цивільному процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Позивачем, в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не доведено обставини, на які останній посилається як на підставу заявлених позовних вимог.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Надана до позовної заяви копії оферти від 20 червня 2021 року на укладання угоди про надання кредиту № 5-1332320 не містить підпису уповноваженої особи кредитодавця та печатки АТ «Альфа Банк».
Крім того, надана до позовної заяви копія акцепту пропозиції від 20 червня 2021 року на укладання угоди про надання кредиту № 501332320 не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року справа №342/180/17, надані позивачем копії документів, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, документами, які безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №750/896/17-ц (провадження № 62-32833св18).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правового висновку Верховного суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, «умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 червня 2015 року у справі № 6-698цс15, від 01 липня 2015 року у справі №6-757цс15».
Згідно правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №136/695/17 (провадження № 61-3723св18), «Витяг з Тарифів та Умов правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався умов, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими АТ КБ «Приватбанк».
Аналогічні висновки відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Водночас, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав і у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 Цивільного кодексу України позивач не заявляв.»
Позивач в позовній заяві зазначає, що зобов'язання за угодою про надання споживчого кредиту №501332320 виконані останнім належним чином і у повному обсязі.
Згідно меморіального ордеру № 343670174 від 22 червня 2024 року АТ «Альфа Банк» надано відповідачу кредит за кредитним договором № 501332320 від 20 червня 2021 року в розмірі 48 000 гривень.
Доказів повернення вказаних грошових коштів відповідачем матеріали позовної заяви не містять і відповідачем суду не надано.
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.».
Враховуючи викладене, відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, наданий представником позивача паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Крім того, надана позивачем до позовної заяви копія паспорту споживчого кредиту, як і інші додані до позовної заяви документи, не містить підпису відповідача.
Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Надані позивачем до позовної заяви документи, не підписані позичальником і не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 136/695/17 ( провадження № 61-3723св18).
Згідно меморіального ордеру № 343670174 від 22 червня 2024 року АТ «Альфа Банк» надано відповідачу кредит за кредитним договором № 501332320 від 20 червня 2021 року в розмірі 48 000 гривень.
Доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.1, ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився , про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно меморіального ордера № 221164718 від 08 лютого 2024 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 3 028 гривень, який підлягає стягненню з відповідача частково
Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, в сумі пропорційній розміру задоволених позовних вимог.
Так, 48 000 гривень (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 74,2% від заявленої ціни позову - 64685 гривень 39 копійок, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2 246 гривень 78 копійок (74,2% від суми 3 028 гривень).
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 207, 509, 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 280-283, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, заборгованість в сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 246 (три тисячі двадцять вісім) гривень 78 ( сімдесят вісім) копійок.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.М. Борєйко