Справа № 703/4790/24
2/703/1549/24
15 листопада 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги мотивує тим, що 06 серпня 2022 року він та відповідач зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 262.
Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджує, що майже одразу після народження сина ОСОБА_2 залишила їх спільного сина з ним та виїхала за кордон. На початку літа вона повернулась до України та пояснила, що має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання та створити там сім'ю з іншим чоловіком.
Позивач вважає, що спільне життя та збереження шлюбу неможливі, шлюб існує формально, а тому просить розірвати шлюб.
Одночасно просить малолітнього сина ОСОБА_3 залишити проживати разом з ним.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2024 року суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач направила до суду заяви, у яких позов визнала у повному обсязі та зазначила, що згодна на розірвання шлюбу. Крім того, не заперечувала проти того, щоб їх спільний з позивачем син проживав разом з батьком, тому що вона проживає за кордоном і не має можливості забрати його з собою.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами СК України щодо припинення шлюбу.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 серпня 2022 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 262.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно з ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.104 та ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що сторони спільно не проживають, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують шлюбних стосунків. Формальне перебування у шлюбі суперечить їх інтересам, тому шлюб необхідно розірвати відповідно до ст. 112 СК України.
Частиною 2 ст.114 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Щодо вирішення питання про місце проживання дитини.
Відповідно до частин другої, восьмої та дев'ятої ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з вимогами частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас, у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
При цьому, суд звертає увагу, що можливість залишення дитини проживати з одним з батьків при розірванні шлюбу не є тотожним вимозі про визначення місця проживання дітей, розгляд якої судом можливий лише за наявності спору.
Наведене також відповідає правовим висновкам, що викладені Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 у справі № 339/143/20.
Питання констатації місця проживання дитини у рішенні суду про розірвання шлюбу досліджено і у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просив суд зазначити, що з ним після розірвання шлюбу залишається проживати малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дійсно, на момент розгляду справи в суді між сторонами відсутній спір щодо місця проживання малолітнього сина, такий позов ані позивач, ані відповідач не пред'являли, суд його не вирішував. Крім того, відповідач у направленій до суду заяві не заперечувала проти того, щоб син залишився проживати разом з батьком.
Однак, слід звернути увагу на те, що питання щодо залишення дитини на проживання з батьком після розірвання шлюбу взагалі не є окремою позовною вимогою і нормами чинного законодавства, зокрема Сімейним кодексом України, під час розгляду спору про розірвання шлюбу не передбачено обов'язкового вирішення питання щодо залишення дітей після розірвання шлюбу на проживання з одним із батьків. Вирішення такого питання є правом суду, а не обов'язком.
Зважаючи на те, що батьки дитини можуть самостійно визначити місце проживання дитини з кимось з них у разі їх окремого проживання, а вразі неможливості чи наявності спору - звернутися до органу опіки та піклування або подати позов про визначення місця проживання дитини з кимось з них, суд не вбачає необхідності вирішувати питання щодо місця проживання малолітнього сина сторін.
У позовній заяві позивач просив понесені по справі витрати залишити за ним. Відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
На підставі ст.24, 110, 112, 113 СК України, керуючись ст.5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 260, 265, ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 06 серпня 2022 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 262.
Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя І.Я. Биченко