Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8508/24
Номер провадження2-о/711/233/24
06 листопада 2024 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацької Н.М.
при секретарі Мелещенко О.В.,
заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 29.10.2024 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою про видачу обмежувального припису, зазначивши заінтересованою особою ОСОБА_2 .
Заяву обґрунтовує тим, що вона є потерпілою від домашнього насильства, яке тривалий час умисно та систематично вчиняє її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із чоловіком спочатку проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, якого сильно хотіли та очікували. 24.01.2017 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що 24.01.2017 було зроблено відповідний актовий запис N? 19.
До ОСОБА_4 заявник приїхала із Закарпатської області, де народилась та проживала тривалий час, так як планували своє спільне щасливе життя в м. Черкаси. Проживали разом в домоволодінні матері ОСОБА_2 , що за адресою АДРЕСА_1 , однак не в її будинку, а в літній кухні, яку за спільні кошти перебудували в повноцінний окремий будинок зі всіма зручностями.
Також в 2022 році за спільні кошти придбали автомобіль для спільного користування, оскільки заявник має право на керування транспортними засобами, відповідні навички та досвід водіння.
Разом з тим, останнім часом чоловік, який певний час проходив військову службу, почав все частіше вживати алкогольні напої, внаслідок чого проявляв агресію та неодноразово в стані алкогольного сп?яніння ображав заявницю нецензурною лайкою та виганяв назад до Закарпаття.
Зазначає, що ОСОБА_4 має відношення до військової служби, має навички поводження із зброєю, в нього в будинку є зброя, яку він не зберігає у сейфі, як то має бути згідно законодавства та допускає випадки погроз із застосуванням зброї. Так, був випадок, коли ОСОБА_4 в стані алкогольного сп?яніння змусив стати на коліна заявницю та спільного сина і безпідставно просити у нього пробачення. При цьому, зброю він націлював на заявницю, і в такому стані вона змушена була виконувати його вимогу та просила це зробити сина.
Звернутись із заявою до поліції за цим фактом вона боялася, оскільки розуміла, що не зможе підтвердити це жодними доказами, а чоловік завжди казав, що їй ніхто не повірить, оскільки він є учасником бойових дій та героєм, а вона - ніхто.
Крім цього, 30.09.2022 року ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, застосував до неї силу та фізичне насильство, а саме, вдарив по голові, по вуху, внаслідок чого вона вимушена була звертатись за медичною допомогою, а саме, викликати швидку. Тоді заявниці діагностували струс головного мозку, закриту черепно мозкову травму, травматичний розрив барабанної перетинки, що призвело до туговухості І ступеню. Внаслідок травми заявниця 3 дні лікувалась в лікарні, однак після виписки до поліції із заявою про це не зверталась, так як хотіла зберегти сім?ю та сподівалась, що ОСОБА_4 нічого подібного робити не буде. Тим більше, коли ОСОБА_4 був тверезим, агресію він не проявляв, але словесно дорікав.
Так, 03.09.2024 року відбувся новий епізод агресії та вчинення насильства відносно заявниці та відносно малолітнього семирічного сина. Того дня, після обіду, близько 15:30 години, потрібно було забрати сина зі школи, для чого заявник взяла спільний автомобіль, щоб було швидше та комфортніше для дитини. В цей час чоловік знаходився на роботі, оскільки він не офіційно працює у якомусь господарстві. При цьому, автомобіль знаходився в справному технічному стані та у заявника була потреба в користуванні ним. Про те, що вона поїде за сином, заявниця попередила свекруху, ОСОБА_5 , яка відповіла, що це не сподобається її сину та просила не робити цього, бо він може розізлитись. Зазначає, що автомобіль є спільною власністю, чоловік конкретно не забороняв ним користуватись, але і не дозволяв.
Тому, розуміючи, що має таке ж право користування спільним майном, як і чоловік, впевнившись у технічній справності автомобіля, поїхала за дитиною та через хвилин 30 повернулась із сином додому. Коли їхала за кермом, то на телефон дзвонили чоловік та свекруха, але згідно вимог Правил дорожнього руху вона не могла відволікатись від водіння, тому на всі дзвінки не відповідала.
Вдома вже був чоловік, який повернувся невідомо звідки напідпитку та сидячи на кухні, кричав, запитуючи хто давав дозвіл брати авто. В цей час син злякався, почав плакати та просити чоловіка, аби він не чіпав заявницю, тому вона із сином пішла із будинку до будинку свекрухи, щоб припинити конфлікт. Чоловік вийшов за ними, а заявник, залишивши сина під наглядом свекрухи, зайшла до ванної кімнати, так як їй стало погано. В цей час чоловік зайшов до ванної кімнати вслід, кричав та ображав заявницю нецензурною лайкою, намагався забрати телефон та вдарити, із силою штовхнув в стінку, внаслідок чого заявниця сильно вдарилась головою та впала на підлогу між стінкою та туалетом.
Почувши звук удару та падіння, свекруха забігла до ванної кімнати та відтягла ОСОБА_4 , вивівши його на двір.
В цей час, піднімаючись з підлоги, заявниці я почула звук розбитого скла, та вийшовши на кухню, побачила, що чоловік вдарив кулаком по вікну, розбивши скло.
Хвилюючись за свою безпеку та за безпеку свого сина, заявниця зателефонувала на 101, а потім до поліції на лінію 102, оскільки чоловік знаходився в агресивному стані та не зупинявся. При цьому, свекруха звинувачувала заявницю в тому, що це все відбулось через неї, оскільки вона не повинна була брати автомобіль без його дозволу.
Так як ситуація в будинку була напруженою, постійно кричав чоловік, звинувачувала свекруха, заявник вийшла на вулицю та очікувала на поліцію в дворі. Вже по приїзду поліції, зайшовши до будинку, заявник побачила, що весь будинок був у слідах крові із руки чоловіка, однак він все рівно був агресивним та навіть в присутності поліції сказав мені, що мені доведеться виїхати звідси, інакше вона буде викликати поліцію постійно.
Так як кровотеча у чоловіка не припинялась, поліцейські викликали швидку, працівники якої надали йому першу допомогу, а заявниці в тій ситуації рекомендували з дитиною виїхати в безпечне місце, куди вони її можуть супроводити. Заявниця взяла із собою лише маленький ранець із найнеобхіднішими речами, та погодилась на пропозицію поліції, бо дійсно боялась залишатись вдома.
Того ж вечора заявницю з дитиною на поліцейському авто відвезли до безпечного місця, де вона знаходиться до теперішнього часу. В подальшому чоловік дзвонив, писав повідомлення із погрозами, що заявить в поліцію про розшук сина і зробить все, щоб їй було гірше.
За таких обставин, перебуваючи у безпечному місці, на наступний день заявниця наважилась звернутись із заявою про притягнення до відповідальності чоловіка.
Разом з тим, 04.09.2024 ОСОБА_2 почав писати повідомлення про те, що в неї будуть проблеми, що вона дограється, погрожувати тим, що він подасть заяву до поліції про розшук сина.
Внаслідок таких подій вона перебувала в шоковому стані, відчувала себе приниженою, беззахисною та сильно хвилювалась за сина. Крім цього, в неї дуже боліла голова в місці, яким вдарилась головою об стінку та підлогу, однак до лікаря з цим не зверталась, оскільки боялась вийти з приміщення, до того ж видимих пошкоджень на голові не було. Разом з тим, на руках в неї проявились синці, які вона сфотографувала на свій телефон. Син постійно запитував чи їй боляче, плакав та говорив, що боїться батька, хвилювався, що батько його може забрати. Також син розповів, що він навіть записував на диктофон свого телефону випадок, коли батько кричав на заявницю, а бабуся просила його цього не робити Тому після вказаних подій почав працювати із психологом для покращення його психологічного стану.
Після подання заяви працівники поліції відібрали пояснення, а також при виїзді на місце вчинення правопорушення 15.09.2024 винесли терміновий заборонний припис серії АА 489992 щодо ОСОБА_2 з огляду на існуючі ризики, наявність зброї, попередні випадки насильства та з огляду на агресивну поведінку та погрози чоловіка в мою адресу, а також склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ 026623. На даний час складені матеріали перебувають на розгляді у Придніпровському районному суді м. Черкаси - справа N?711/7418/24. В ході розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, подав пояснення, в яких заперечує свою винуватість, що свідчить про його бажання ухилитись від відповідальності.
Впродовж перебування із сином в безпечному місці ОСОБА_2 продовжує психологічно тиснути, погрожує тим, що буде нести відповідальність за те, що подала до суду пояснення із підтвердженням обставин вчиненого відносно неї порушення, постійно зазначає, що їй буде гірше. Його погрози заявниця сприймає як реальні, оскільки його попередні вчинки були досить болючими. При спілкуванні із сином він зазначає про зустрічі з ним на одинці, однак син зустрічатись із ним не хоче.
Крім того, нещодавно мав місце випадок, коли вона вела сина до школи та по дорозі зустріли ОСОБА_2 , син дуже злякався, а після уроків розповів мені про те, що в нього завмерло серце, болів живіт та всі органи.
Разом з цим наголошує на тому, що більшість фактів насильства відбувалися в присутності малолітнього сина, а тому він, відповідно до законодавства України є потерпілим і також потребує захисту. Навіть коли ОСОБА_2 вчиняв неправомірні дії лише відносно заявниці, а син це бачив і чув, як наслідок можна беззаперечно стверджувати, що він зазнав психологічного насильства.
Вказані вище обставини призвели до того, що заявниця постійно знаходиться в стресовому та тривожному стані, оскільки допускає, що в будь-який момент може прийти ОСОБА_2 та продовжити кривдити її в присутності сина. Після кожної розмови з ним, вона почуває себе пригніченою, виснаженою, втомленою, ображеною та приниженою, адже він намагається пояснити, що він сильніший та буде так, як він вирішить.
На даний час, після всього пережитого, одна лише думка про зустріч із ОСОБА_2 для заявниці є неприємною та психотравмуючою, а його розмови з погрозами завдають шкоди психічному здоров'ю, викликають постійний страх та спричиняють емоційну невпевненість.
В зв'язку з цим, заявниця вимушена була звернутись за допомогою до психолога, оскільки ситуація вимагала втручання.
За наслідками роботи, психологом ГО «Десяте квітня» було надано висновок психолога, згідно до якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено емоційні перепади настрою, підвищений рівень тривоги, спостерігається значне зниження рівня життя (згідно з критеріями ВОО3), а саме: зниження енергійності, систематична втома, фізичний дискомфорт, негативні переживання, зниження рівня працездатності, порушення сну, переживання, зниження повсякденної активності, часткова апатія.
Відповідно до базової психологічної оцінки ІАРТ в мене виявлено стан середньої депресії (16 балів згідно опитувальника з депресії PHQ-9) та підвищений стан тривоги ( 14 балів згідно опитувальника з генералізованої тривоги - GAD-7).
За результатами обстеження рекомендовано звернутися у медичний заклад для покращення стану та рекомендовано уникати стресових ситуацій та максимально дистанціюватися від ОСОБА_2 , як джерела травмування та небезпеки.
За результатом роботи сина із дитячим психологом було надано висновок про те, що згадуючи про батька, ОСОБА_6 напружується та ухиляється від діалогу, часто згадує його в нетверезому стані, спогади і спілкування про батька у дитини викликають тривогу. Проживаючи окремо від батька, дитина почуває себе у безпеці, а його поведінка змінилась на більш спокійну та довірливу.
Саме тому через реальні побоювання ОСОБА_2 та з метою недопущення вчинення ним протиправних дій, реалізації ним погроз та продовження випадків домашнього насильства та побиття, ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із заявою про видачу обмежувального припису в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина.
Звертаючись до суду, наголошує на тому, що ОСОБА_2 систематично вчиняє стосовно ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 .
Крім того, про наявність ризиків застосування насильства в майбутньому свідчить поведінка, вчинки та висловлювання ОСОБА_2 , оскільки навіть в присутності поліцейських ОСОБА_2 сказав, щоб вона виїздила з будинку, бо інакше поліцію буде викликати частіше. Підсилює наявність ризиків факт володіння ОСОБА_2 вогнепальною зброєю, наявність навичок користування нею та попередні випадки погроз застосування зброї щодо заявниці, а тому на теперішній час єдиним можливими засобом уникнення повторного вчинення домашнього насильства з його боку та унеможливлення настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення для заявниці та малолітнього сина, є винесення судом обмежувального припису строком на 6 місяців.
Задоволення цієї заяви сприятиме гарантуванню основоположних прав і свобод людини і громадянина, безпеки та надасть можливість спокійно проживати, навчатись, розвиватись, не хвилюючись через можливу появу, погрози та подальші дії ОСОБА_2 .
Просить видати обмежувальний припис строком на шість місяців, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
1) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного проживання (перебування) постраждалих осіб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
2) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;
4) заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв?язку особисто і через третіх осіб.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2024 призначений розгляд справи в порядку окремого провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 суду повідомила, що фізичне та психологічне насилля відбувається щодо неї та їх спільного малолітнього сина - це погрози, сварки, образи, що відбувається в стані алкогольного сп'яніння чоловіка. Причини агресивної поведінки - різні. Чоловік ставиться до заявниці зневажливо, принижує, не приділяє уваги, коли вона себе погано почуває, обмежує її фінансово, не дозволяє відвідувати церкву, один раз погрожував зброєю, висловлює незадоволення у її зовнішньому вигляді та щодо ведення нею господарства тощо. У 2022 році отримала фізичне ушкодження від чоловіка та у зв'язку з цим проходила лікування. Останній раз причиною агресивної поведінки стало кермування автомобілем заявницею. Вона вважає, що автомобіль спільний і вона має право ним кермувати без дозволу чоловіка, крім того, автомобіль був у справному стані і у заявниці виникла потреба забрати сина зі школи. На такі пояснення заявниці ОСОБА_2 не зважив, вчинив сварку, у ході якої штовхнув заявницю. Внаслідок чого вона впала та отримала травму голови. Продовжуючи свою агресивну поведінку, ОСОБА_2 також отримав травму руки, через що по всьому будинку були сліди крові. На виклик заявниці приїхали працівники поліції, доставили її у безпечне місце, де вона перебуває наразі. ОСОБА_2 приходить до школи сина, пише повідомлення та дзвонить, чим лякає її та сина. Заявник бажає повернутися до місця своєї реєстрації, але хоче жити у домі в частині свекрухи. Також ОСОБА_1 повідомила, що є інвалідом 2 групи, не працює та не працювала за час шлюбу з ОСОБА_2 , наразі шукає роботу зі зручним для неї графіком. Має двох дорослих дітей від іншого шлюбу, які проживають окремо від неї.
ОСОБА_2 заперечив щодо винесення обмежувального припису відносно нього. Повідомив, що у 2022 році захищаючись, вибив з рук заявниці ніж. Така поведінка заявниці є не вперше, вона таке ж вчиняла щодо свого першого чоловіка. Насилля щодо жінки не вчиняв, не принижував її. Вони жили спокійно, поки жінка влітку 2024 року не поїхала до доньки і повернулась до дому. Жінка змінилась, сказала, що «забере» будинок, але цей будинок його матері, він у ньому жив з народження. Наразі за кошти, які отримав за службу в армії, за компенсаційні виплати та від продажу паю та земельної ділянки, здійснив облаштування літньої кухні, яка знаходиться у дворі будинку матері, у окремий будинок, де і проживала сім'я Кутнього. Пояснив, що ніколи не погрожував жінці та дитині зброєю, оскільки він військовий і такого не допустить собі. Дійсно, має зброю та дозвіл на неї, зберігається вона у відповідному місці. Повідомив, що 03.09.2024, повертаючись додому встановив, що автомобіль має технічні несправності, що унеможливлюють його експлуатацію. Поставивши авто вдома у дворі, пішов до СТО, щоб з'ясувати питання ремонту. Однак, повернувшись, побачив, що авто відсутнє. Мати пояснила, що автомобіль взяла ОСОБА_1 , яка ніколи не їздила на ньому та не хотіла це робити. Коли дружина повернулась додому, то виник словесний конфлікт. Побиття дружини заперечує. Не заперечував, що пошкодив того вечора руку, але це було побутово, перечепився та порізався об скло, мав операцію. Його мати гарно ставиться до невістки ОСОБА_1 , вони і після подання заяви про видачу обмежувального припису, спілкуються по телефону, ОСОБА_1 приходила додому, щоб забрати свої речі. Заперечує обмеження її у будь-чому, вважає це надуманим. Зауважив, що ОСОБА_1 сама не бажала працювати. Не заперечує, що після того, як дружину забрала поліція з дому, то він приходив двічі до школи сина, але щоб передати кошти дружині, оскільки вона сама їх просила у нього, та для того, щоб передати солодощі дитині. Повідомив, що він не працює, є учасником бойових дій, інвалідом війни 2 групи, займається волонтерською діяльністю.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши надані записи на електронних носіях, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як визначено у статті 55 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У статті 27 Конституції України зазначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Україна, як кожна держава учасниця, що ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взяла на себе негативні та позитивні зобов'язання щодо забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції та протоколах до неї. Це означає, що з одного боку держава зобов'язується утримуватися від порушень прав і свобод людини через дії своїх повноважних осіб (негативні зобов'язання), а з іншого охороняти права і свободи людини від порушення їх з боку приватних осіб (позитивні зобов'язання).
Так, стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 31.01.2017 (серія НОМЕР_2 ).
Шлюб на час розгляду заяви не розірваний. Існування цивільної справи з цього приводу сторони заперечують.
Подружжя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , звертаючись з заявою про видачу обмежувального припису, як у своїх інтересах, так в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , вважаючи, що щодо них вчиняється фізичне та психологічне насилля ОСОБА_2 .
Стаття 350-2 ЦПК України передбачає вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Така заява може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", або постраждала від насильства за ознакою статі, у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
Відповідно до роз'яснень, наведених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №369/7782/19 (провадження №61-21337св19) зроблено висновок, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
З урахуванням наведеного, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків, тобто вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Суд, під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису, має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів як заявника, так і осіб, відносно яких заявник просить видати обмежувальний припис, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди також мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як випливає із змісту ст. 350-4 ЦПК України особа, яка звертається до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та надати докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Заявниця не зверталася із клопотаннями про витребування доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
До заяви ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої доводи, серед іншого долучила копії: супровідного листа ОСОБА_1 від 30.09.2022, медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 від 04.10.2022, у якій зазначений основний діагноз- закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, анамнез хвороби: травма внаслідок побиття чоловіком.
Згідно наданої довідки від 02.10.2024 Благодійної Організації «100% життя Черкаси» 03.09.2024 ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 привезла поліція в жіночий кризовий центр "Мережка". 04.09.2024 року після знайомства з жінкою, було з'ясовано, що заяву щодо вчинення домашнього насильства до поліції вона не подавала, терміновий заборонний припис працівниками поліції не виданий. Тому жінку було переадресовано до поліції для подання заяви про вчинення домашнього насильства, виклик поліції в Центр де жінка написала заяву. З 03.09.2024 року по теперішній час вона проживає разом із сином в ЖКЦ "Мережка" при БО "100% Життя Черкаси".
Відповідно до Термінового заборонного припису від 15.09.2024, винесеного стосовно кривдника ОСОБА_2 , останнього зобов'язано у дану дату залишити місце перебування та проживання постраждалої особи та заборонено вхід та перебування в місці перебування (проживання постраждалої особи).
Суд звертає увагу, що терміновий обмежувальний припис винесений працівниками поліції 15.09.2024 щодо подій, які відбувались 03.09.2024, тобто через 12 діб після подій щодо яких викликалась патрульна поліція та на які указує ОСОБА_1 .
Окрім того, 15.09. 2024 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КупАП. На час розгляду заяви про видачу обмежувального припису рішення судом не прийнято.
При досліджені звернень заявниці до правоохоронних органів, судом враховується правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 201/5512/20 (провадження № 61-86св21), в якій зроблено висновок про те, що «неодноразові звернення заявника до правоохоронних органів та наявність термінового заборонного припису стосовно кривдника не підтверджують факт вчинення особою насильства, не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України), і не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Звернення до різних органів державної влади, зокрема правоохоронних, свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факт вчинення насильства заінтересованою особою щодо колишньої дружини та спільних дітей, що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом».
Копія наданого епікризу від 2022 щодо перебування на лікуванні ОСОБА_1 з приводу закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку сама по собі не може свідчити, що ОСОБА_2 вчиняє відносно заявниці домашнє насильство, та не вказує на наявність ризиків продовження з боку ОСОБА_2 можливої протиправної поведінки. Окрім того, анамнез хвороби, а саме вчинення побиття чоловіком, записаний з її слів. У подальшому звернення до правоохоронних органів заявниця заперечує.
З наданого заявницею та дослідженого судом аудіозапису не вбачається вчинення ОСОБА_2 будь-якого насильства стосовно заявниці та їх спільної дитини, лише зафіксовано спілкування чоловіка та жінки на побутові теми, чоловіка і дитини щодо проведення свого вільного часу, жінки та дитини про стан дитини після побачення з татом. Суду не поведено походження таких записів, час їх складання, а отже такий доказ не може братись до уваги судом.
Суд також не бере до уваги надані заявницею два фотознімки із зображенням частин тіла людини, адже з них неможливо встановити хто зображений на них, які ушкодження та хто їх завдав.
Судом також враховується та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою, події, на які посилається ОСОБА_1 відбувались за адресою спільної реєстрації, то заявником не доведено та не підтверджено доказами ані фактів вчинення домашнього насильства в інших місцях, ані розшукування та переслідування заявника та їх спільної дитини, що дає можливість дійти висновку, що підстав для видачі обмежувального припису немає.
Копії висновку психолога від 03.10.2024 та 24.09.2024 також не можуть вважатись доказом, оскільки у них фактично викладені пояснення заявниці, передумови її психологічного стану, які виникли в процесі життя, констатація думок, опис поведінки, суб'єктивна точка зору на ситуацію, загалом зазначені загальні рекомендації щодо переліку необхідних заходів для забезпечення нормального психічного здоров'я заявниці та малолітнього сина, про наявність психічних травм заявниці та дитини без визначення дати їх заподіяння. Висновок психолога не містять фактів вчинення домашнього насилля 03.09.2024, а тому не приймається судом до уваги, як доказ, що підтверджує факт домашнього насилля.
Викладене також стосується і посилань заявниці на те, що ОСОБА_2 здійснює психологічний тиск на неї шляхом надіслання повідомлень у месенджерах, які містять погрози та залякування. Жодних підтверджень цьому заявницею не надано.
При цьому варто зауважити, що сам по собі факт того, що заявниця разом із сином тимчасово проживає у ЖКЦ «Мережка», як обґрунтування заявленої вимоги, не доводять необхідності застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч.1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23), зазначено, що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту».
Фактично, встановлені у судовому засіданні обставини свідчать лише про наявність конфліктних відносин між подружжям з приводу користуванням спільним майном (автомобілем), різних поглядів на побут та життя тощо.
Відтак, встановивши, що докази, надані заявницею в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 жодного з видів зазначеного вище насильства стосовно ОСОБА_1 та малолітнього сина сторін у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не визначають ризиків, тобто чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявниці та її дитини, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені вказаним Законом, а свідчать лише про наявність конфліктів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Керуючись ст.ст.259, 265, 294, главою 13 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
У задоволенні заяви про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Дата складення повного тексту рішення - 11.11.2024.
Головуючий: Н. М. Кондрацька