18.11.2024
Справа № 644/ 9295 /24
н/п 1-кп/644/ 890 /24
іменем України
18 листопада 2024 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за № 12024221180001383 від 17.09.2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Колонтаїв Краснокутського району Харківської області, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді водія-експедитора в ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «К.І.Т. LTD», раніше не судимого,зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
17 вересня 2024 року приблизно об 19.00 год., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , знаходився біля будинку АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, між ним та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, розуміючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров'я потерпілого, діючи умисно, ОСОБА_6 дістав із сумки-барсетки ніж, який мав при собі та тримаючи його у правій руці завдав ОСОБА_4 один удар в область живота.
Внаслідок протиправних умисних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи, спричинені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення живота, проникаюче до черевної порожнини з пошкодженням III сегмента печінки, тіла шлунку, підшлункової залози з розвитком гемоперітоніуму 2-3 ступеня, що відповідно до пункту 2.1. наказу МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яке небезпечне для життя.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся. Про обставини скоєння кримінального правопорушення надав наступні покази.
17 вересня 2024 року він приблизно о 19.00 год. перебував біля альтанки поряд з багатоквартирним будинком де проживає та спілкувався з сусідами. У цей час до нього підійшла дружина і попросила допомогти їй спустити у погріб консервацію. Він сказав щоб вона зачекала. Погріб також знаходиться у дворі будинку. Через деякій час він побачив, що потерпілий ОСОБА_4 , який проживає у сусідньому будинку, допомагає його дружині спускати консервацію до погребу. Через це, він почав сваритися з потерпілим та ображати його. Потерпілий у відповідь штовхнув його. Він дістав із сумки-барсетки, яка була у нього розкладний ніж та відразу наніс потерпілому не цілячись удар в область живота. Після цього, сусіди відразу викликали потерпілому швидку допомогу. Він дочекався швидку та поліцію. На цей час він примирився з потерпілим, компенсував спричинену здоров'ю потерпілого шкоду і останній жодних претензій до нього не має.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю, суд за згодою прокурора, потерпілого, обвинуваченого та його захисника і у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, дійшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Судом з'ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та суд упевнився у добровільності їх позиції. Учасникам кримінального провадження роз'яснено те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, працює в ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «К.І.Т. LTD» водієм-експедитором,має постійне місце проживання, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 , передбаченими ст. 66 КК України, суд, визнає щире каяття у вчиненому злочині, яке проявилося у фактичному визнанні своєї вини, в осуді своїх дій, добровільному відшкодуванні потерпілому спричиненої злочином шкоди, а також активне сприяння розкриттю злочину та судовому розгляду.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання за скоєне, суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, особу винного, який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, працює, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, думки прокурора та потерпілого, які вважали за доцільне призначити йому покарання у мінімальному розмірі з іспитовим строком, вважає, що виправлення обвинуваченого можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про доцільність призначення основного покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Долю речових доказів, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_6 від відбуття призначеного йому за вироком покарання звільнити з іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 в період іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В строк відбуття покарання ОСОБА_6 за даним вироком, зарахувати час його перебування під вартою з дня фактичного затримання - 17 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року.
Речові докази: сумку-барсетку чорного кольору із документами на ім'я ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Ксіомі М1803 Е 1А», вилучені у ОСОБА_6 на підставі ч.3 ст.208 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 , решту речей зазначених у постанові старшої слідчої СВ ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 18 вересня 2024 року про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2024 року на майно, вилучене в ході огляду місця події 18 вересня 2024 року та вилучене під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили -скасувати.
Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.
Головуючий суддя: ОСОБА_1