справа № 631/1512/24
провадження № 3/631/695/24
18 листопада 2024 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2024 року були об'єднані в одне провадження.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839044, складеного 17 вересня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою Ігорем Сергійовичем, убачається, що 17 вересня 2024 року близько 07 години 05 хвилин в селищі Нова Водолага, Харківського району, Харківської області, на площі Кооперативній, торгівельний майданчик, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 211040», державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не переконався в безпечному маневрі, а також не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований причіп ПГ, державний номерний знак НОМЕР_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як зазначено у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 10.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 839041, складеного 17 вересня 2024 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Глуздієм Вадимом Олександровичем, убачається, що 17 вересня 2024 року близько 07 години 05 хвилин в селищі Нова Водолага, Харківського району, Харківської області, на площі Кооперативній, торговий майданчик, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 211040», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив наїзд на причеп ПГ, державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований, тобто здійснив дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення пункту 2.10 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчиненого, як зазначено у протоколах. Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо не карати.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами, в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як визначено в загальних положеннях Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Пункт 2.3 «б» Правил дорожнього руху вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з пунктом 10.1 Правил дорожнього руху, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (пункт 13.1 Правил дорожнього руху).
Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
На підставі пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:
1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський;
2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);
3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);
4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);
5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Окрім визнання своєї провини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоду, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується даними, що містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 839044, складеному 17 вересня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Попсуйшапкою І. С., який особисто підписаний ОСОБА_1 із вказівкою «пояснення надав на окремому аркуші»;
- в копії рапорту старшого інспектора - чергового Чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції О. Почтара, з якого вбачається, що 17 вересня 2024 року о 07 годині 38 хвилин надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 17 вересня 2024 року о 07 годині 37 хвилин за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, селище Нова Водолага, вулиця Центральна площа, заявник повідомив, що його припарковане авто марки «Рено трафік», державний номерний знак НОМЕР_4 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_5 , зачепило інше авто «ВАЗ» сірого кольору, державний номерний знак не може назвати, бо водій від'їхав. Зачепив саме причіп заявника. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 2129 від 17 вересня 2024 року;
- в письмових поясненнях ОСОБА_1 від 17 вересня 2024 року, який вказав, що 17 вересня 2024 року він приїхав на своєму автомобілі марки «ВАЗ 2110», державний номерний знак НОМЕР_2 , о 06 годині 00 хвилин на площу Кооперативну та припаркував автомобіль поблизу магазину «Світлана». Закінчивши свої справи, ОСОБА_1 вирішив переїхати на інше місце парковки, оскільки почали паркуватись інші транспортні засоби та в подальшому він би не зміг виїхати. Попереду його автомобіля знаходився автомобіль марки «RENAULT TRAFIC» з причепом, державний номерний знак НОМЕР_5 , він хотів здати назад, оскільки між його передньою частиною автомобіля та причепом була відстань 30 см, позаду нього стояв інший автомобіль. Як зазначив ОСОБА_1 , ввімкнувши задню передачу, він трішки здав назад та вивернувши руль у праву сторону, перепаркував свій автомобіль на інше місце, а сам пішов по справах. Коли зачепив причіп автомобіля марки «RENAULT TRAFIC» ОСОБА_1 не бачив. Через дві години до нього підійшов незнайомий йому чоловік й повідомив, що автомобіль ОСОБА_1 зачепив його причеп. Повернувшись до місця стоянки транспортного засобу з причепом разом із чоловіком, ОСОБА_1 ніяких пошкоджень не побачив, лише підігнути крила з обох боків;
- в письмових поясненнях ОСОБА_2 від 17 вересня 2024 року, який повідомив, що 17 вересня 2024 року о 06 годині 15 хвилин він на своєму автомобілі марки «RENAULT TRAFIC», державний номерний знак НОМЕР_6 , до якого приєднано причіп, державний номерний знак НОМЕР_5 , приїхав з метою торгівлі на ринок у селищі Нова Водолага. Близько 07 години 05 хвилин приїхав автомобіль марки «ВАЗ 2110», державний номерний знак НОМЕР_2 , який їздив по території торгівельного майданчику. В один момент автомобіль марки «ВАЗ 2110» здійснив зіткнення з його причепом, після чого водій вказаного транспортного засобу вийшов з салону автомобіля, вирівняв руками крило його причепу, повернувся назад до свого автомобіля та поїхав з місця пригоди у невідомому напрямку. Близько 07 години 20 хвилин ОСОБА_2 побачив водія автомобіля марки «ВАЗ 2110» на своєму місці торгівлі, який до нього з метою з'ясування обставин вчиненого не звернувся. Як вказав ОСОБА_2 , о 07 годині 23 хвилин він зателефонував власнику причепа та повідомив про подію, що відбулась, на що останній порекомендував йому звернутись до поліції, що той й зробив;
- в схемі місця ДТП, складеної 17 вересня 2024 року, за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, площа Кооперативна, та містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортні засоби, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі. При цьому, зазначена інформація підтверджена підписами водія транспортного засобу марки «ВАЗ 211040», державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 та водія транспортного засобу марки «RENAULT TRAFIC», державний номерний знак НОМЕР_6 , з причепом, державний номерний знак НОМЕР_5 , - ОСОБА_2 , без зазначення будь-яких зауважень, у зв'язку з чим з неї вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно порушила зазначені положення Правила дорожнього руху;
- в фототаблиці до матеріалів.
Приймаючи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема пунктам 10.1, 13.1, а отже в діях останнього міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна.
Окрім іншого відповідно до приписів пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
г) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Із наданих до суду доказів, зокрема письмових пояснень ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 вересня 2024 року залишив, а отже його дії правильно кваліфіковані за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Крім того суд зазначає, що надані пояснення ОСОБА_1 щодо його не причетності до подій, що мали місце 17 вересня 2024 року повинні бути підтверджені належними доказами. Будь-яких доказів на спростування своєї вини у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4 та 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 надано не було. З клопотання про виклик свідків для допиту у судовому засіданні ОСОБА_1 не звертався.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано.
В цілому, протоколи про адміністративні правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факти вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеними, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Доказів на спростування даних, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, як вже зазначалось, судді не надано.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 - визнання вини та щире каяття.
Обставин, що обтяжує відповідальність, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суддя зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації
Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєних адміністративних правопорушень, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкцій статтей 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, 36, 40-1, 122-4, 124, 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, статтями 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення: за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок; за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Остаточне адміністративне стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з урахуванням положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (6800 гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя: Т. М. Трояновська