"15" листопада 2024 р.
Справа № 642/1184/24
Номер провадження 2/642/654/24
05 листопада 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді- Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря- Крамарової Н.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності та визначення порядку користування спільною власністю, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили здійснити поділ майна, що є у спільній сумісній власності, а саме квартири АДРЕСА_1 , шляхом визначення: 4/15 частки в праві спільної власності за ОСОБА_2 ; 1/5 частки в праві спільної власності за ОСОБА_1 ; 8/15 частки в праві спільної власності за ОСОБА_3 та визначити порядок користування спільною квартирою. 25.04.2024 позивачі надали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили визначити розмір часток в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (Згідно з рішенням 4 сессії Харківської міської ради 7 скликання "Про впорядкування найменувань об'єктів топоніміки" від 24.02.2016 року № 156/16 вулиця Котлова перейменовано на вулиця Велика Панасівська) в місті Харкові, загальною площею 53.4 кв.м., житловою площею 30,7 кв. м., між сторонами в таких частках : 4/15 частки в праві спільної власності за ОСОБА_2 ; 1/5 частки в праві спільної власності за ОСОБА_1 ; 8/15 частки в праві спільної власності за ОСОБА_3 та визначити порядок користування зазначеною квартирою наступним чином: виділити в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату № НОМЕР_1 , площею 17,9 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_3 , житлову кімнату № НОМЕР_2 , площею 12,8 кв.м.; приміщення загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу залишити у загальному користуванні.
В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1996 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Загальна площа квартири становить 53.4 кв.м., житлова площа: 30.7 кв.м. Після смерті ОСОБА_5 її частку у спільній сумісні власності успадкували її донька, ОСОБА_2 ; її чоловік, ОСОБА_4 ; її донька, ОСОБА_7 . Після смерті ОСОБА_4 його частку у спільній сумісній власності успадкувала ОСОБА_3 .
У позивачів склались неприязні відносини з відповідачкою через постійні суперечки щодо користування спільним майном. Відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою, не дає ключі, ухиляється від домовленостей щодо визначення порядку користування спільним майном, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 11.03.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю, представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судовим розглядом встановлено, що спірним майном є квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23.12.1996 року, виданого згідно з розпорядженням № 756 від 23.12.1996 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої, спадкоємцями її майна стали: її донька, ОСОБА_2 ; її чоловік, ОСОБА_4 ; її донька, ОСОБА_7 , які фактично прийняли спадщину, проте оформила документально свої права лише ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане 08.06.2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуркаленко І.В. на 1/15 частку квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/15 часток квартири не видано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є його донька, ОСОБА_8 , яка подала належним чином заяву про прийняття спадщини, фактично прийняла її, проте, станом на день подачі позову, не оформила свідоцтво про право на спадщину.
Виходячи з того, що частки в праві спільної сумісної власності є рівними, враховуючи свідоцтво право власності на житло від 23.12.1996 року, по 1/5 частині квартири належали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_5 по 1/15 частини успадкували ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Таким чином їх частки склали по 4/15 частин квартири.
Після смерті ОСОБА_4 його частку успадкувала його донька ОСОБА_3 , тому наразі її частка становить 8/15 (1/5+1/15+4/15=8/15) частин квартири.
Таким чином, наразі ОСОБА_2 має 4/15 ідеальної частини у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 має 1/5 ідеальної частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 має 8/15 ідеальної частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів була направлена письмова вимога, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком, з пропозицією ОСОБА_3 добровільно, мирно та в позасудовому порядку усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ключів від замка (замків) дверей цієї квартири, визначити частки кожного із співвласників квартири та визначити порядок користування спільною квартирою, шляхом укладення нотаріального засвідченого договору. Проте відповіді станом на день подання позовної заяви позивачі так і не отримали.
Відповідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз'яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № № 2.4.7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Спірна квартира складається з двох ізольованих житлових кімнат площею 17,9 кв.м та 12,8 кв.м, кухні, площею 8,3 кв.м, ванної кімнати 2,5 кв.м, вбиральні 0,9 кв.м, коридору 9,3 кв.м, вбудованої шафи -0,2 кв.м, балкону- 1,5 кв.м.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності відповідно до вимог частини першої ст.358 ЦК України проводиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди спір вирішується судом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі ч. 1, 3, 4 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно з п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Позивачі вважають за можливе встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 53,4 кв.м, житловою площею 30,7 кв.м наступним чином: виділити в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату № НОМЕР_1 , площею 17,9 кв.м.; виділити в користування ОСОБА_3 , житлову кімнату № НОМЕР_2 , площею 12,8 кв.м.; приміщення загального користування: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу залишити у загальному користуванні.
Судовим розглядом встановлено, що квартирою одноособово користується ОСОБА_3 , яка позов визнала та не заперечувала проти запропонованого позивачами варіанту. Встановлення такого порядку користування вказаною квартирою є таким, що не обмежує права ОСОБА_3 як співвласниці квартири.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що тривалий період часу відповідач проживає в житловій кімнаті № НОМЕР_2 , зробила там ремонт, придбала певні меблі та техніку. В кімнаті № 2 вона не проживає та не користується нею. Тобто, запропонований позивачами варіант користування спірною квартирою відповідає усталеному порядку користування цим житловим приміщенням.
Звертаючи увагу на надані докази, враховуючи реальне фактичне користування квартирою сторонами, суд вважає за можливе встановити між сторонами порядок користування спірним майном, виділивши у користування співвласникам житлові кімнати відповідно до запропонованого варіанту позивачів, а саме: виділити в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату № НОМЕР_1 , площею 17,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , що відповідає часткам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності; залишити ОСОБА_3 житлову кімнату № 3, площею 12,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 ; приміщення: кухню площею 8,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,5 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 9,3 кв.м. та вбудовану шафу площею 0,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 залишити в загальному користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Беручи до уваги вищенаведене, підлягають поверненню позивачам з державного бюджету 2 709,23 гривень кожній, що дорівнює 50-ти відсоткам судового збору, сплаченого кожним позивачем при поданні позову (5418,45 х 0,5 = 2 709,23 грн.).
Понесені позивачами витрати зі сплати судового збору у сумі 2 709,23 грн. кожній, відповідно до статті 141 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивачів.
Керуючись ст..ст. 319, 321, 355, 356, 358 ЦК України, ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є у спільній сумісній власності та визначення порядку користування спільною власністю - задовольнити.
Визначити наступний розмір часток в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 : за ОСОБА_2 - 4/15 частини, за ОСОБА_1 - 1/5 частини, за ОСОБА_3 - 8/15 частини.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 53,4 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м.
Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлову кімнату № 2, площею 17,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , що відповідає часткам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності.
Залишити ОСОБА_3 житлову кімнату № 3, площею 12,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
Приміщення: кухню площею 8,3 кв.м, ванну кімнату площею 2,5 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м., коридор площею 9,3 кв.м. та вбудовану шафу площею 0,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 залишити в загальному користуванні співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 23 коп. витрати зі сплати судового збору та на користь ОСОБА_2 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в розмірі 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 23 коп., сплаченого за подання до суду позовної заяви за квитанцією № 0.0.3557486310.1 від 29.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору в розмірі 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 23 коп., сплаченого за подання до суду позовної заяви за квитанцією № 0.0.3557482290.1 від 29.03.2024.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.11.2024.
Позивачі: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )
Відповідач: ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 )
Головуючий Суддя: В.Г. Пашнєв