Справа № 638/21909/24
Провадження № 1-кс/638/3609/24
18 листопада 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070001497 від 15 листопада 2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ізюму Ізюмського району Харківської області, громадянки України, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9 2010 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконний збут наркотичних засобів особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.
Слідчим відділом Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024221070001497 від 15 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
15 листопада 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та затримано в порядку статті 208 КПК України.
Слідчим СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 подано до суду погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 клопотання про обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване наступним.
15 листопада 2024 року до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.11.2024 року о 10 годині 16 хвилин на блокпосту «Кам'янка» в особистих речах пасажирки автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_10 виявлено речовину білого кольору. Відомості за вказаним фактом, у відповідності до вимог КПК України слідчим відділом Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 15.11.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221070001497 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий зазначає, що, як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_5 , являючись особою, що раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, діючи умисно, з метою незаконного збуту психотропних речовин та особистого збагачення, незаконно придбала у
невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, в невстановленій кількості, яку у невстановленому досудовому розслідуванням місці розфасувала до 19 зіп-пакетів та, в порушення вимог Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживання ними», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями), стала незаконно зберігати з метою збуту до 15.11.2024 року.
Надалі, ОСОБА_5 перенесла вказану вище особливо небезпечну психотропну речовину до автомобіля «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та перевозила з метою подальшого збуту.
15 листопада 2024 року на блок-посту, розташованому на 629 км. автошляху М-03 Київ-Харків-Довжанський, при в'їзді до міста Ізюму Харківської області, в автомобілі «ВАЗ 2101», реєстраційний знак НОМЕР_1 , що належить, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_11 , в ході огляду місця події (правилами обшуку) працівниками Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області серед особистих речей ОСОБА_5 виявлено та вилучено 18 зіп-пакетів з розфасованою речовиною кристалічного походження білого кольору та 1 зіп-пакет з речовиною кристалічного походження білого кольору, яка згідно з висновком експерта, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - РVР, масою 1,3449 г, яку ОСОБА_5 незаконно придбала, зберігала та перевозила з метою збуту.
15 листопада 2024 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_5 , на блок-посту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому на 629 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський фактично затримано працівниками СКП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Того ж дня, о 16 годині 10 хвилин, в порядку статті 208 КПК України, складено протокол затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, о 19 годині 14 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Клопотання слідчого обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, передбачених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказав на недоведеності ризиків для застосування тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем реєстрації ВПО підозрюваної.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію захисника.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та перевіривши їх доказами, дійшла наступних висновків.
СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024221070001497 від 15 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
15 листопада 2024 року о 16 годині 10 хвилин, в порядку статті 208 КПК України, органом досудового розслідування складено протокол затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, о 19 годині 14 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з вимогами статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Слідчий суддя акцентує увагу, що чинне законодавство не містить легального визначення поняття «обґрунтована підозра».
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується:
- протоколом огляду місця події від 15 листопада 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 15 листопада 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 15 листопада 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15 листопада 2024 року;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15 листопада 2024 року
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 15 листопада 2024 року
- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 15 листопада 2024 року
- висновком експерта № СЕ/19-121/24/34117-НЗПРАП від 15 листопада 2024 року;
З наведених вище матеріалів досудового розслідування слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованої підозри стосовно причетності ОСОБА_5 до інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вбачає наступне.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Чинний КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний (-на) обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він (вона) має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, шо ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, так як остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тобто у вчиненні тяжкого злочину. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 січня 2001 року зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_18 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні злочину, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від органу досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_18 усвідомлюючи факт притягнення його до кримінальної відповідальності, призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі та невідворотності покарання, може зникнути зі свого постійного місця проживання або реєстрації та переховуватися від слідства, суду, що призведе до тяганини по даному кримінальному провадженню, а також тяганини у прийнятті відносно ОСОБА_18 процесуальних рішень.
Крім того, стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути піддана підозрювана особа, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати її до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 у подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на свідків та потерпілого, у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити вказаних осіб змінити свої показання.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки є особою, котра вчиняла правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.
Ризик, в загальному розумінні - це можлива небезпека будь-якого несприятливого результату. Тобто у сторони обвинувачення є всі підстави стверджувати про наявність вищевказаних ризиків, оскільки відповідно до матеріалів вказаного провадження, підозрювана своїми активними діями вчинила тяжкий злочин в сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Таким чином, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно можливості обрання підозрюваній альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя зазначає наступне.
У справі «Третьяков проти України» від 29 вересня 2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 Конвенції, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_18 .
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь підозрюваної ОСОБА_5 свідчать наявність постійного місця проживання за адресою ВПО, усталений спосіб життя, наявність неповнолітньої дитини на утриманні 2010 року народження, (відповідно до справи Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, враховуючи наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, разом із тим, беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу в межах, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України, а саме, сорока п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. x 45), що становить 136260 грн. (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп., розмір якої є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов'язків.
На підставі викладеного і керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221070001497 від 15 листопада 2024 року, про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 обраховувати з моменту фактичного затримання - з 15 листопада 2024 року, до 13 січня 2025 року, включно.
Визначити строк дії ухвали в частині строку дії обраного запобіжного заходу - до 13 січня 2025 року, включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити
Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , заставу в розмірі сорока п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 136260 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, код банку отримувача (МФО) 820172, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрювану ОСОБА_5 - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній, що в разі не виконання покладених на неї обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_5 або іншу особу за вибором підозрюваної про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останньої.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 18 листопада 2024 року.
Слідчий суддя