08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
4-с/381/12/24
381/3841/23
11 листопада 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі:
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
представника скаржника: ОСОБА_1 ,
представника виконавця: Павленка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо неотримання майна, не проведення його опису, оцінки та реалізації, у виконавчому провадженні №75432675, стягувач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», -
У жовтні 2024 року скаржник ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо неотримання майна, не проведення його опису, оцінки та реалізації, у виконавчому провадженні №75432675, стягувач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», у якій просила визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо неотримання майна, не проведення його опису, оцінки та реалізації майна, а також зобов'язати виконавця вчинити дії щодо проведення опису, оцінки та реалізації майна.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що на виконанні у приватного виконавця Бережного Я.В. перебуває виконавче провадження №75432675 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість безобліково використаної електричної енергії на суму 203 837,59 грн. та судового збору у розмірі 3 057,56 грн. 24.09.2024 року ОСОБА_2 на адресу приватного виконавця направила заяву з пропозицією вчинити дії щодо опису, оцінки та реалізації майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та додала фото майна на 15 арк. У той же час, приватним виконавцем не вчинено жодної дії щодо отримання майна, його опису, оцінки та реалізації, що змушує скаржника звернутись до суду з даною скаргою у порядку ст. 447 ЦПК України.
У письмових поясненнях на скаргу представник приватного виконавця зазначив, що відповідь на лист від 24.09.2024 року була надана та вказано, що після здійснення авансування стягувачем витрат, пов'язаних із проведення виконавчих дій щодо опису майна боржника, боржника буде додатково проінформовано про дату та час проведення відповідних виконавчих дій. Так, приватний виконавець направив стягувачу вимогу про необхідність здійснення авансування додаткових витрат, але станом на 22.10.2024 року стягувач вказаних дій не вчинив. За вказаних обставин, 07.10.2024 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Тобто, станом на час розгляду скарги виконавче провадження №75432675 на примусовому виконанні у виконавця ОСОБА_3 не перебуває. При цьому, представник вказав на недобросовісні, на його думку дії боржника, що полягають у повторному поданні аналогічної скарги. Тому, просив суд відмовити у задоволення вимог скарги.
У судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник приватного виконавця у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні скарги з підстави, викладених у письмових поясненнях
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю осіб, що не з'явились.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 11.10.2024 року призначено судове засідання з розгляду скарги та витребувано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №75432675, які надійшли на адресу суду 29.10.2024 року.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника та представника приватного виконавця, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, дійшов до наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. перебувало виконавче провадження №75432675 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість безобліково використаної електричної енергії на суму 203 837,59 грн. та судового збору у розмірі 3 057,56 грн.
Із наданих на запит суду копій матеріалів вказаного виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем проводились виконавчі дії, а також надавались відповіді на звернення ОСОБА_2 .
Зокрема, ОСОБА_2 направила засобами поштового зв'язку заяву, датовану 23.09.2024 року, яка зареєстрована приватним виконавцем Бережним Я.В. 01.10.2024 року №3280 (а.с. 131).
У зазначеній заяві ОСОБА_2 у порядку ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» запропонувала вчинити дії щодо опису, оцінки та реалізації майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та додала фото майна (а.с. 132-141).
Після отримання вказаної заяви приватний виконавець Бережний Я.В. завернувся до стягувача - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із вимогою від 07.10.2024 року №75432675/2, де зазначається, що у зв'язку з значною віддаленістю житлового будинку для проведення опису та оцінки майна, що запропоновано боржником та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , необхідне додаткове авансування витрат виконавчого провадження. Крім того, стягувача попереджено про наслідки не вчинення таких дій (а.с. 149).
Крім того, листом від 08.10.2024 року №75432675/1 вих. №29513 ОСОБА_2 повідомлено про вчинення виконавцем вищевказаної дії щодо направлення вимоги стягувачу, фактично надано відповідь на її заяву, зареєстровану 01.10.2024 року №3280, та роз'яснено, що після здійснення авансування стягувачем витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій щодо опису майна боржника, останню буде повідомлено про дату та час проведення відповідних виконавчих дій (а.с. 158).
У той же час, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2024 року виконавчий лист у справі №381/3841/23 виданий 03.06.2024 року повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 213-214).
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 1 ст. 18 вказаного Закону).
Частинами 1, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат.
За п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
У даному випадку, твердження скаржника про нездійснення виконавцем дій щодо опису, оцінки та реалізації майна не знайшли свого підтвердження у ході розгляду скарги, адже ОСОБА_2 було повідомлено про те, що після здійснення авансування стягувачем витрат, пов'язаних із проведенням виконавчих дій щодо опису майна боржника, останню буде повідомлено про дату та час проведення відповідних виконавчих дій.
Тобто, фактично виконавець належним чином відреагував на заяву ОСОБА_2 та з цього приводу їй була надана відповідь.
Проте, у подальшому, стягувач відповідних дій не вчинив, що стало підставою для повернення йому виконавчого документа.
За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що приватний виконавець не здійснював бездіяльності по відношенню до заяви боржника, датованої 23.09.2024 року, діяв в межах повноважень і право скаржника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги
Керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України, ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Вимоги скарги ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича щодо неотримання майна, не проведення його опису, оцінки та реалізації, у виконавчому провадженні №75432675, стягувач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.А. Осаулова
Повний текст ухвали суду виготовлено 14.11.2024 року.