18.11.2024 Справа № 363/5040/24
18 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02.10.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв'язку та за підписом представника позивача - Кудіної А.В., надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості:
за кредитним договором № 8161714 в розмірі 22918,39 грн., з яких: 5316,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17022,39 грн. - сума заборгованості за відсотками; 580,00 грн. - сума заборгованості за комісією;
за договором позики № 76452881 в розмірі 19348,66 грн., з яких: 4793,25 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14555,41 грн. - сума заборгованості за відсотками;
за договором позики № 6098432 в розмірі 6045,80 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4045,80 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою.
В обґрунтуванні позову зазначено, що 03.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8161714. Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема, через сайт товариства та / або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. 27.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 27.02.2024 до договору факторингу №27022024 від 27.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 918, 39 грн., з яких: 5 316, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 022, 39 грн. - сума заборгованості за відсотками; 580, 00 грн. - сума заборгованості за комісією.
25.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76452881, шляхом підписання електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер моб.телефону відповідача, про що свідчить договір позики, реквізити та підпис сторін. 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 20 від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі
19348,66 грн., з яких: 4793,25 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
14555, 41 грн. - сума заборгованості за відсотками.
04.09.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6098432, який підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер моб.телефону відповідача, про що свідчить договір позики, реквізити та підпис сторін. 11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024 у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 до договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 6 045, 80 грн., з яких: 2 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 045, 80 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою. Представник позивача зазначила, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за укладеними договорами належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 48 132, 85 грн., а тому позивач, який набув право вимоги до відповідача за вказаними договорами, звернувся до суду з даним позовом.
Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 04.10.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним та враховуючи положення статей 274, 279 ЦПК України.
Позивачу, у порядку статті 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету, після чого, сторона позивача з будь-якими клопотаннями/заявами до суду не зверталась.
Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками було надіслано на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 .
Судова кореспонденція надіслана відповідачу повернулась на адресу суду без вручення з причин «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 03.09.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8161714.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4. 1.6.,2.1. договору, Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором , на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти в сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки , що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника. Тип кредиту - кредит.
Сума кредиту складає: 5800, 00 грн.
Строк кредиту 100 днів з 03.09.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.06.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 12.12.2023. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 13.09.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 12.12.2023 року.
Тип процентної ставки - фіксована.
Кредит надається товариством у безготівковій формі на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 *19.
У вказаному кредитному договорі, графіку платежів (Додатку №1 до вказаного договору) та паспорті споживчого кредиту міститься позначення про їх підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором U52768.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит від 03.09.2023 №8161714, станом на 31.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 22 918, 39 грн., з яких: 5 316, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 022, 39 грн. - сума заборгованості за відсотками; 580, 00 грн. - сума заборгованості за комісією.
27.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу Реєстру боржників від 27.02.2024 до договору факторингу №27022024 від 27.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22918, 39 грн., з яких: 5316,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 022, 39 грн. - сума заборгованості за відсотками; 580,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
25.08.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та
ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76452881, який підписано електронним підписом відповідача (одноразовий ідентифікатор 2АСТ1МЕDs0).
Відповідно до п.п. 1, 2.1, 2.2, 2.3, 6, 15, 18 кредитного Договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сума позики становить 7700 грн.
Строк позики становить 30 днів.
Дата надання позики 25.08.2023; дата повернення позики 24.09.2023; базова процентна ставка 2,5 % (фіксована), знижена процентна ставка 0,875% (застосовується відповідно до умов програми лояльності); процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%; пеня 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1604,7%; орієнтовна загальна вартість позики 9721, 25 грн.
Позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3 п. 2 договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладений між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку із продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінету.
Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки. У разі якщо позичальник не дотримується умов Офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT») та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), знижена процентна ставка, визначена п. 2 Договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3. п. 2 Договору. В такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується Позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.
Якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1 п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка та понадстрокове користування позикою (й частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану).
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Також, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено: 28.07.2021 - Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, а 21.09.2023 - Додаткову угоду №21 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 19348,66 грн., з яких: 4793,25 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14555,41 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 04.09.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №6098432, який підписано електронним підписом відповідача (одноразовий ідентифікатор d23695).
Згідно умов вказаного договору, позикодавець перераховує позичальнику грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. на картковий рахунок позичальника, а позичальник в свою чергу зобов'язується повернути таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти. Строк позики 71 днів, процентна ставка становить 3,00 %.
11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 6098432 року від 04.09.2023 в розмірі 6045,80 грн., з яких: 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4045,80 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до Договору № 78431638 від 17.03.2023, укладений між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 , Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату від суми позики.
Отже, виходячи з наведених умов договору, надання позики здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №666/4957/15 вказав на те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Надані представником позивача документи не містять доказів про отримання коштів відповідачем за вказаним кредитним договором та договорами позики, що суперечить положенням статті 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на платіжну банківську картку позичальника, як то виписки з особового рахунку, копії меморіального ордеру тощо, позивачем не надано.
Додані до позовної заяви роздруковані розрахунки заборгованості за договорами не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки самі розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та чи у позику. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такі розрахунки не підтверджують наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.
Вказані висновки апеляційного суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц, від 29.01.2020 у справі №755/18920/18 та від 13.05.2020 у справі №219/1704/17.
Окрім того, судом встановлено, що договір факторингу №14/06/21 укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 14.06.2021, а сам договір позики за яким відбулось відступлення права вимоги укладений 25.08.2023, тобто відбулося відступлення права вимоги (2021 рік) за зобов'язанням, якого ще не існувало (зобов'язання виникло у 2023 році), що суперечить суті правочину (ст.514 ЦК України). Витяг з Реєстру боржників № 20, в якому зазначено відповідача, датується 20.03.2024, тобто більш ніж через два роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище договором позики.
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
В матеріалах справи до договорів факторингу замість реєстру прав вимоги надано витяги з них, завірені одноособово представником ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а не уповноваженими представниками обох сторін, а відтак дані документи не є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги до відповідача.
Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 №905/306/17, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 в справі № 2221/2373/12).
Однак позивачем не надано реєстру прав вимоги, оформленого та підписаного відповідно до договорів факторингу, а також доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
При цьому у суду відсутній обов'язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором № 8161714 від 03.09.2023 та договорами позики № 76452881 від 25.08.2023, №6098432 від 04.09.2023 у загальному розмірі 48132, 85грн., а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору відносяться за рахунок позивача.
Керуючись статтями 11, 15, 16, 205, 207, 509 512, 514, 516, 517, 519, 525, 526, 530, 612, 625-627, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул., Симона Петлюри, буд. 30;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 3228, дата видачі 01.06.2016, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Лукач