Справа № 359/11838/24
Провадження № 1-кп/359/726/2024
11 листопада 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12024111100001904, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2024 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого незняту та непогашену судимість за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 05.06.2020 року за ч.4 ст. 407 КК України, запис в демографічному реєстрі №19980220-09695,
по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.
Так, 22.09.2024 року приблизно о 15.00 год. ОСОБА_4 , знаходився в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , де після спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заснули.
В подальшому, у ОСОБА_4 виник кримінальний протиправний намір на таємне викрадення мобільних телефонів, які належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій кримінальний протиправний намір, спрямований на таємне викрадення майна, 22.09.2024, приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, знаходячись у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв мобільний телефон марки «Samsung SM А 042 F/DS», в корпусі чорного кольору, вартістю 2671 гривень 67 копійок, власником якого є ОСОБА_5 та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А 03 Corе», в корпусі чорного кольору, вартістю 1878 гривень 00 копійок, власником якого є ОСОБА_6 , після чого з викраденим втік з місця вчинення злочину.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв майнової шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 4549 гривень 67 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 , надані ним в судовому засіданні.
З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення, визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини їх скоєння, що відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому обвинуваченні.
Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини, вчиненого злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та показав, що 22.09.2024 року у вечірній час доби він перебував у приміщенні будинку в с. Сеньківка Бориспільського району за місцем проживання ОСОБА_6 , де вже перебував ОСОБА_5 . Вони спільно вживали алкогольні напої, після чого останні заснули, а він викрав їхні мобільні телефони, та переніс їх із собою до свого місця проживання. На наступний день його вже виявили працівники поліції і він передав такі телефони потерпілим. Претензій матеріального характеру останні до нього не мають.
Також обвинувачений зазначив, що у скоєному він щиро розкаюється та завіряв суд, що більше не порушуватиме закон в майбутньому. На даний час має виклики до РТЦК для проходження військової служби. Він зробив відповідні висновки та дуже сильно жалкує, що так вчиняв. Тому просив суд суворо його не карати та надати йому можливість виправитись.
У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред'явленого йому обвинувачення.
Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним покази в ході судового розгляду.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілих (заснули) та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. Умови воєнного стану не оспорюються і є загальновідомим фактом, ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілих, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав заволодіти відповідними телефонами. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілі такої можливості були позбавлені. Таким чином, вчинений ОСОБА_4 кримінальний злочин є закінченим.
Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із інкримінуванням ознаки, що кваліфікує злочин, - "в умовах воєнного стану", є правильною, враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-IX) у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції РНБО, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 на 30 діб. Надалі цей строк був неодноразово продовжений Законами України й продовжує діяти станом на час ухвалення цього вироку.
Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого в умовах воєнного стану.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених ч. 4 ст. 185 КК України.
Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на право власності.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.
Обставинами, які обтяжують відповідно ст. 67 КК України покарання, є рецидив злочину і вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше мав судимості та притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за злочини проти власності, має непогашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Обвинувачений має місце реєстрації та місце постійного проживання, не одружений, офіційно не працевлаштований.
Зазначені обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, суми завданого збитку потерпілим, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, та що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема: його вік, його матеріальний та сімейний стан, спосіб та умов його життя, а саме те, що він має міцні соціальні зв'язки, останній не працює, планує в майбутньому працевлаштуватись, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в один рік з визначенням відповідних обов'язків судом.
Суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставин за яких він вчинений, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засуджених, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 2387 грн. за залучення судового експерта, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено. Цивільний позов потерпілими не заявлявся.
На підставі викладеного та ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 11.11.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ), - на користь Держави України (рахунок отримувача: НОМЕР_1 ; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300, за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12024111100001904 від 24.09.2024 року, справа №359/11838/24), - 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 00 коп., процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експерта .
Речові докази після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон марки «Samsung SM А 042 F/DS», в корпусі чорного кольору, - залишити в користуванні власника потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А 03 Corе», в корпусі чорного кольору, - залишити у користуванні власника потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Копія вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілій.
Суддя ОСОБА_1